1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 487/2013/20

провадження № 61-13330св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2022 року в складі судді Щербини С. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в складі колегії суддів Коломієць В. В., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідач) про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 24 липня 2009 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2019 року. У сторін є спільна дочка - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). В період шлюбу ними було придбано наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем; транспортний засіб (далі також - автомобіль) "HYUNDAI GETZ" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), право власності на який зареєстровано за позивачем; автомобілі "TOYOTA RAV 4" (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та "HONDA ACCORD" (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), право власності на які зареєстровано за відповідачем.

Взаємної згоди щодо розподілу спільного майна сторони досягнути не можуть, тому позивач звернулася до суду із цим позвоом. З урахуванням уточненої позовної заяви від 05 серпня 2020 року ОСОБА_1, враховуючи залишення автомобіля "HYUNDAI GETZ" у її власності, а автомобіля "TOYOTA RAV 4" - у власності ОСОБА_2, просила провести поділ майна таким чином: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на її користь 91 850,00 грн. різниці вартості автомобілів та визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля "HONDA ACCORD" (реєстраційний номер НОМЕР_3 ).

12 серпня 2022 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог. За висновком судової автотоварознавчої експертизи ринкова вартість автомобіля "TOYOTA RAV 4" 343 803,75 грн, ринкова вартість автомобіля "HONDA ACCORD" - 57 857,80 грн. Вартість автомобілів які знаходяться у власності та користуванні відповідача - 401 661,55 грн, а вартість автомобіля "HYUNDAI GETZ", який знаходиться у її власності - 140 400,00 грн. Виходячи з рівності часток подружжя у спільному майні, просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; залишити автомобіль "HYUNDAI GETZ" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у її власності, а автомобілі "TOYOTA RAV 4" (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та "HONDA ACCORD" (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) - у власності ОСОБА_2, стягнути з відповідача на її користь 130 665,88 грн різниці вартості автомобілів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_1 ; транспортні засоби: "TOYOTA RAV 4", реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 ), "HONDA ACCORD", реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 ), "HYUNDAI GETZ", реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 ).

Проведено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

Залишено у власності ОСОБА_2 транспортні засоби: "TOYOTA RAV4", реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 ) та "HONDA ACCORD", реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 ).

Залишено у власності ОСОБА_1 транспортний засіб "HYUNDAI GETZ", реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 ). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості транспортних засобів в сумі 130 630,76 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Залишено у власності ОСОБА_2 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Розподілено судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірне майно (квартира та автомобілі) є спільною сумісною власністю подружжя - сторін, при поділі цього майна їх частки є рівними, що сторони не заперечували та доводів щодо наявності підстав для відступлення від засад рівності їх часток у праві спільної сумісної власності на майно не заявляли. Встановивши такі обставини, суд визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку спірної квартири, залишивши при цьому у власності ОСОБА_2 1/2 частку цієї квартири. При поділі автомобілів суд врахував їх вартість, обставини реєстрації права власності за сторонами, а також фактичне їх перебування у сторін. Залишаючи у приватній власності ОСОБА_2 транспортний засіб "HONDA ACCORD" та стягуючи з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за різницю вартості розподілених між сторонами автомобілів в сумі 130 630,76 грн, суд першої інстанції виходив із того, що позивач згодна на одержання грошової компенсації за її частку у спільному майні подружжя, про що нею заявлено у позові, а також те, що вона особисто не користується даним транспортним засобом, оскільки той знаходиться у відповідача, що обмежує реалізацію нею прав співвласника спірного автомобіля.

Рішення суду першої інстанції було оскаржене до апеляційного суду відповідачем ОСОБА_2 . Останній просив змінити судове рішення в частині поділу автомобіля "HONDA ACCORD" (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), визнавши право власності на нього за ОСОБА_1 та відповідно зменшити компенсацію різниці вартості майна, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 72 772,98 грн. В частині поділу квартири та автомобілів "TOYOTA RAV4" та "HYUNDAI GETZ" рішення суду першої інстанції не оскаржувалося в апеляційному порядку.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду, який дійшов висновку, що спірне майно (у тому числі автомобілі) є спільною сумісною власністю подружжя - сторін, частки яких є рівними.

Залишаючи автомобіль "HONDA ACCORD" (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) у одноосібній власності ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що даним майном ОСОБА_1 не користується. Представник апелянта ОСОБА_2 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції даний факт не заперечувала. Отже, фактичні обставини справи свідчать, що після розірвання шлюбу, це майно знаходиться в користуванні відповідача, а тому, на думку апеляційного суду, місцевий суд обґрунтовано залишив вказаний автомобіль у власності ОСОБА_2, натомість стягнув з останнього на користь позивача компенсацію за різницю вартості розподілених між сторонами транспортних засобів у сумі 130 630,76 грн. Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вказану суму компенсації різниці вартості належних позивачу часток у праві власності на автомобілі "TOYOTA RAV4" та "HONDA ACCORD" (які залишені у власності відповідача) та вартості частки відповідача у праві власності на автомобіль "HYUNDAI GETZ" (який залишений у власності позивача) з урахуванням висновків про ринкову вартість цих транспортних засобів. Доводів щодо неправильності проведеного судом розрахунку різниці вартості розподілених між сторонами автомобілів апеляційна скарга не містила.

Апеляційний суд у даній постанові також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, в якій остання, зокрема, виснувала, що частини четверта та п`ята статті 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України) не передбачають обов`язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а можлива відсутність у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві не є ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Тому апеляційний суд відхилив як безпідставні доводи ОСОБА_2, що стягнення з нього грошової компенсації у визначеному судом розмірі є надмірним тягарем з огляду на його матеріальне становище, оскільки такі обставини не мають значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року.

У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції змінити рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2022 року та скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в частині поділу автомобіля "HONDA ACCORD", реєстраційний номер НОМЕР_3, визнавши право власності на нього за ОСОБА_1 та відповідно зменшити компенсацію різниці вартості майна, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 72 772,98 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року; витребувано справу з суду першої інстанції.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2022 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року відповідач вказує, що наявні підстави для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20. Зокрема, вказував, що спірним майном у даній справі, на відміну від справи за участю сторін, був лише один транспортний засіб. Вважав, що суди, залишивши у власності відповідача автомобіль "HONDA ACCORD" (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) та присудивши стягнення з відповідача грошової компенсації, порушили принцип рівності учасників справи перед законом і судом. Також зазначав, що суди не вирішили питання про стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, про які він заявляв у відзиві на позов.

Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиція інших учасників справи

24 липня 2023 року ОСОБА_1 надіслала через систему "Електронний суд" додаткові пояснення на касаційну скаргу відповідача. Вказувала на безпідставність аргументів відповідача. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 липня 2009 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб.

За рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2019 року у справі № 487/3728/19 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Сторони є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання проживає разом з матір`ю (позивачем) та перебуває на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 сплачує на користь позивача аліменти на утримання дитини (дочки) за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2021 року у справі № 487/2014/20.

За час перебування у шлюбі сторонами було придбано наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 (за договором купівлі-продажу від 11 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дворецькою О. М. за № 899), який на праві власності зареєстрований за відповідачем; автомобіль "TOYOTA RAV 4", реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ), "HONDA ACCORD", реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ), зареєстровані за відповідачем; автомобіль "HYUNDAI GETZ", реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ), зареєстрований за позивачем.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За касаційною скаргою відповідача, рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення позовних вимог про поділ автомобіля "HONDA ACCORD", реєстраційний номер НОМЕР_3, а постанова апеляційного суду - в повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною першою статті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина першастатті 60 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України

(стаття 68 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина першастатті 70 СК України).

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, правильно встановив, що відповідне майно (квартира та автомобілі) є спільною сумісною власністю подружжя - сторін справи та відповідно при його поділі частки позивача та відповідача є рівними. Дані обставини не заперечувалися і сторонами.

Ураховуючи зміст касаційної скарги, Верховний Суд здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про поділ автомобіля "HONDA ACCORD" (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) та постанови апеляційного суду повністю.

За змістом частин першої та п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя

статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Частинами другою, четвертою та п`ятою статті 71 СК України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.


................
Перейти до повного тексту