Постанова
Іменем України
(додаткова)
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 759/17652/19
провадження № 61-12333св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_5 - адвоката Войтенка Ігоря Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання довіреності недійсною,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання довіреності недійсною.
Позовна заява мотивована тим, що восени 2013 року в мережі Інтернет він побачив оголошення про продаж за 10 000,00 доларів США придатних для відновлення залишків автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER" та документів на нього. В подальшому, він приїхав до м. Харкова оглянути автомобіль, який знаходився в непридатному стані та прийняв рішення про його купівлю з метою відновлення та подальшого користування ним, або ж з метою перепродажу залишків пошкодженого автомобіля. Особі, яка надала для огляду автомобіль, він залишив завдаток 500,00 доларів США та підтвердив згоду придбати пошкоджений автомобіль. Пізніше, автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER" був доставлений йому в м. Київ разом з документами на автомобіль, а саме: обрізане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 25 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_6, довідку про дорожньо-транспортну пригоду, облікову картку Бориспільського ВРЕР про зняття ОСОБА_6 автомобіля з реєстрації від 13 серпня 2013 року та транзитні номери. Як стало відомо йому пізніше, автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_2 було пошкоджено 16 травня 2013 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в якій водій ОСОБА_7 загинув, а автомобіль прийшов у стан, непридатний для користування ним. Пошкоджений автомобіль був знятий власником ОСОБА_6 з реєстрації з обслуговування для подальшої реалізації. Пластикове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 25 жовтня 2011 року було обрізане працівниками ВРЕР ДАІ, а ОСОБА_6 були видані транзитні номери строком на 60 діб. Після придбання залишків автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER" позивач транспортував його до свого знайомого, де було прийнято рішення про продаж залишків пошкодженого автомобіля та документів шляхом розміщення оголошення в лютому 2014 року. Через деякий час відповідач ОСОБА_2 погодився придбати автомобіль та після огляду залишків автомобіля повідомив, що весь автомобіль його не цікавить, а йому потрібні лише деякі елементи, в тому числі елементи кузова з VIN-кодом, а також документи на автомобіль та транзитні номери. Він передав ОСОБА_2 документи, які отримав від ОСОБА_6, та два пусті аркуші паперу зі своїм підписом, транзитні номери на автомобіль. Після цього ОСОБА_2 вирізав необхідні йому елементи кузову автомобіля, а він отримав від ОСОБА_2 9 000,00 доларів США. Згодом до нього зателефонував ОСОБА_2 та попросив надати йому копію паспорта та ідентифікаційного коду, пояснивши це тим, що має намір для себе відновити автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER" під придбані у ОСОБА_1, документи, а для постановки на облік на своє ім`я йому необхідні анкетні дані позивача.
Позивач надіслав ОСОБА_2 копії своїх документів, а пізніше останній повідомив, що на придбані залишки автомобіля "TOYOTA HIGHLANDER" та документи є покупець і що документи вважаються знятими з реєстраційного обліку з ОСОБА_6 та їх необхідно оформити. Для цього ОСОБА_2 попросив позивача під`їхати до нотаріуса та поставити підпис у документах, що він і зробив. Однак, на початку 2018 року позивача викликали до правоохоронних органів для допиту в якості свідка, де з матеріалів кримінального провадження № 12017160470001707 йому стало відомо, що 23 серпня 2017 року до Малиновського відділу поліції м. Одеса надійшла заява ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України). За цією заявою нібито ОСОБА_1, 15 травня 2014 року продав ОСОБА_5 автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", реєстраційний номер НОМЕР_3, з номером кузова НОМЕР_4, який був виготовлений у незаводських умовах.
Позивач з`ясував, що 12 квітня 2014 року він поставив свій підпис у довіреності, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., номер в реєстрі №1192, якою нібито уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 09 квітня 2014 року автомобілем "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У рамках кримінального провадження № 12017160470001707 досудовим розслідуванням проведено трасологічну експертизу, відповідно до висновку якої, на придбаному ОСОБА_5 автомобілі немає жодного елемента від автомобіля, уламки від якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_6 . Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи підпис від імені позивача на довідці - рахунку ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року виконаний не ОСОБА_1 . Також доведено, що підпис від його імені в заяві від 09 квітня 2014 року про постановку автомобіля на облік в Центрі № 1201 надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів ГУ МВС України в Дніпропетровській області виконано не ОСОБА_1 .
Оскільки підпис у заяві від 09 квітня 2014 року на проведення реєстрації автомобіля від його імені було підроблено, позивач вважав, що він не мав у власності автомобіль "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 09 квітня 2014 року та його воля, яка мала прояв у підписі документа (довіреності), не була спрямована на наділення ОСОБА_3 правом розпоряджатися спірним автомобілем, який йому не належав. До того ж, не маючи юридичної освіти, не усвідомлюючи наслідки правочинів щодо процедури оформлення автомобіля, він був введений в оману ОСОБА_2 щодо того, що його підпис на документі, складеному нотаріусом, є лише формальністю.
Позивач вказував, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, тоді як його воля не була та не могла бути спрямована на наділення відповідача ОСОБА_3 правом розпоряджатися автомобілем, який йому не належав, тому, за вимогами позивача, вчинення довіреності від 12 квітня 2014 року не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.
Ураховуючи зазначене, позивач просив суд визнати недійсною довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., номер в реєстрі - 1192, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися автомобілем "TOYOTA HIGHLANDER", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 09 квітня 2014 року.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкурідіна Є. Є. залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року - без змін.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - 5 600,00 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що зважаючи на надані докази понесених ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_5 - адвоката Войтенка І. В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5 600,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 17 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року - без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи
08 червня 2023 року представник ОСОБА_5 - адвокат Войтенко І. В. надіслав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 5 600,00 грн.
Заява мотивована тим, що при розгляді касаційних скарг ОСОБА_1 . Верховним Судом, представником ОСОБА_5 - адвокатом Войтенком І. В. були вивчені касаційні скарги позивача, підготовлені відзиви на касаційні скарги, які були направлені до Верховного Суду. У відзивах на касаційну скаргу було зазначено про розмір понесених витрат на підготвку кожного відзиву у сумі 2 800,00 грн. Крім того, в додатку до відзиву на касаційну скаргу було додано документи на підтвердження заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5 600,00 грн (2*2 800,00 грн), а саме: ордер на представництво інтересів ОСОБА_5 адвокатом Войтенком І. В.; акт прийому-передачі наданих послуг від 16 березня 2023 року; звіт про виконану роботу від 15 березня 2023 року.
15 червня 2023 року Верховний Суд надіслав ОСОБА_1 та його представнику - адвокату Шкурідіну Є. Є. на адреси їх електронної пошти (які вказані ними у касаційних скаргах) копію заяви про ухвалення додаткового рішення, для відома.
Станом на 28 червня 2023 року жодних заяв (клопотань, заперечень) на дану заяву від сторони позивача до Верховного Суду не надходило.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви із таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За пунктом 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.