Постанова Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 462/8944/21
провадження № 61-261св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчук В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Михальська Ольга Зіновіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Янчак Павло Олександрович, на постанову Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М.,
Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Михальська О. З., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона та ОСОБА_3
02 жовтня 2018 року зареєстрували шлюб. Позивач 02 грудня 2021 року отримала лист від приватного нотаріуса, з якого дізналася, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що вона як дружина ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги, тому має право на спадщину, проте нею не подано відповідної заяви протягом шести місяців з часу відкриття спадщини з поважних причин. Спадкоємцем майна померлого є також дочка спадкодавця від першого шлюбу - ОСОБА_2, 2003 року народження.
Позивач є тяжко хворою особою, згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 15 серпня 2019 року № 294967 має першу групу інвалідності та потребує стороннього догляду, догляд здійснює сестра. ОСОБА_1 не зверталась із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Спілкування позивача з чоловіком було утруднене через її поганий стан здоров`я, спільні знайомі з нею не спілкувалися.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її чоловіка, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 12 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала суду жодного доказу поважності причини пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Встановлення інвалідності першої групи не позбавляє здатності на подання заяви про прийняття спадщини. На лікуванні у медичному закладі позивач не перебувала, тому відсутні підстави для висновку, що інвалідність позивача була об`єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Крім того, незнання про смерть спадкодавця як причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року апеляційну ОСОБА_1 задоволено, рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 жовтня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її чоловіка, ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач була позбавлена можливості самостійно звернутись у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не могла це зробити самостійно через свій стан здоров`я, а також з огляду на те, що вони проживали окремо на час смерті її чоловіка, так як ОСОБА_1 потребувала постійного стороннього догляду, який їй ОСОБА_3 не надавався,
а надавався її сестрою, у зв`язку із чим не знала про його смерть. Суд апеляційної інстанції вважав, що за обставинами справи, яка переглядається, є об`єктивні та непереборні причини, які склали істотні труднощі в поданні заяви про прийняття спадщини протягом визначеного законодавством строку, відтак наявні правові підстави для визначення додаткового строку у три місяці для подання відповідної заяви. Наслідком захворювання позивача є неможливість фізично пересуватися, рухатися, порушення координації рухів.
При цьому колегія суддів апеляційного суду врахувала, що позивач пропустила незначний строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, який закінчився 21 серпня 2021 року. З позовом до суду позивач звернулася 04 грудня 2021 року, через два тижні після повідомлення від приватного нотаріуса про те, що вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого чоловіка.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Янчак П. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Львівського апеляційного суду
від 19 грудня 2022 року та залишити в силі рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 жовтня 2022 року.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені
пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Відповідач зазначає, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду України
від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 06 лютого 2019 року
у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17,
від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 17 жовтня 2019 року
у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18,
від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18, від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603, від 07 липня 2021 року у справі
№ 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18,
від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц, від 20 жовтня 2021 року
у справі № 940/1187/20, від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18,
від 06 грудня 2022 року у справі № 904/738/22. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно прийняв докази, які не були подані до суду першої інстанції. Апеляційний суд, приймаючи такі докази, не мотивував свій висновок про це в установленому ЦПК України порядку. Водночас зазначені докази не підтверджують обставин щодо неможливості позивача прийняти спадщину у спірний період. Сама по собі наявність у позивача першої групи інвалідності не може визнаватись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б те, що встановлена позивачу перша група інвалідності спричинила обмеження життєдіяльності настільки, що вона була позбавлена здатності на подання заяви про прийняття спадщини, зокрема, поштою. Позивач обґрунтувала неможливість вчасного звернення до нотаріуса лише посиланням на обставини встановлення їй інвалідності першої групи. Позивач мала можливість подати належно оформлену заяву нотаріусу, направивши її поштою, але такі дії нею теж не вчинялися.
Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що стан здоров`я позивача був настільки важкий, що перешкоджав їй у своєчасній реалізації спадкових прав. Апеляційний суд на власний розсуд витлумачив долучені на стадії апеляційного розгляду медичні виписки та вказав про неможливість позивача фізично пересуватись і рухатись.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на її безпідставність, тому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначала, що вона є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду.
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
04 січня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Янчак П. О., звернулася до Верховного Суду через систему "Електронний суд"
з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду
від 19 грудня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 06 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Янчак П. О., на постанову Львівського апеляційного суду
від 19 грудня 2022 року.
13 березня 2023 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 22 червня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 02 жовтня 2018 року зареєстрували шлюб.
ОСОБА_3, який постійно проживав у квартирі
АДРЕСА_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, його спадкоємцями є ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_2 (дочка від першого шлюбу).
ОСОБА_2 05 квітня 2021 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини щодо майна померлого ОСОБА_3 . Приватним нотаріусом заведено спадкову справу.
Приватний нотаріус 23 листопада 2021 року скерувала позивачу повідомлення про те, що вона є спадкоємцем першої черги, однак нею не подано заяву про прийняття спадщини протягом встановленого строку. Позивачу роз`яснено, що якщо у неї є підстави для продовження строку для прийняття спадщини або має місце факт звернення в суд про продовження строку для прийняття спадщини, то про це необхідно повідомити приватного нотаріуса у строк до 15 грудня 2021 року. У разі, якщо позивач не з`явиться до приватного нотаріуса, свідоцтво про право на спадщину буде видано іншому спадкоємцю за законом.
З позовом у цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду 07 грудня 2021 року та проінформувала про це приватного нотаріуса.
Приватний нотаріус 09 лютого 2022 року повторно скерувала позивачу повідомлення аналогічного змісту, як і повідомлення від 23 листопада
2021 року.
ОСОБА_1 проживала на день смерті ОСОБА_3 та на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій у квартирі
АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки МСЕК від 15 серпня 2019 року серії 12 ААБ № 294967 при повторному огляді ОСОБА_1 встановлено інвалідність першої групи загального захворювання безтерміново. У довідці МСЕК зазначено, що інвалід потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого позивачу встановлено такий діагноз: розсіяний склероз, вторинно-прогресуючий перебіг у вигляді центрального тетрапарезу, біль вираженого в нижніх кінцівках, мозочкової атаксії, вираженого порушення функцій координації рухів та ходи. На час надання виписки (квітень 2019 року) пацієнт хворіє
17 років. Вказаний діагноз підтверджено консультацією невропатолога
у грудні 2022 року.
Апеляційний суд встановив, що позивач була позбавлена можливості самостійно звернутись у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не могла це зробити через свій стан здоров`я, потребувала постійного стороннього догляду, який їй чоловіком не надавався, а надавався її сестрою.
Наслідком захворювання позивача є неможливість фізично пересуватися, рухатися, порушення координації рухів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини
право на спадкування за законом одержують особи, визначені
у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За цією статтею поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані
з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня
2023 року у справі № 585/2163/22.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що не зверталась із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, оскільки вона є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України).
Встановлено, що відповідно до довідки МСЕК від 15 серпня 2019 року
серії 12 ААБ № 294967 при повторному огляді ОСОБА_1 встановлено інвалідність першої групи загального захворювання безтерміново. У довідці МСЕК зазначено, що інвалід потребує постійного стороннього догляду.
Апеляційний суд також встановив, що у спірний період позивач потребувала постійного стороннього догляду, який надавався сестрою. Наслідком захворювання позивача є неможливість фізично пересуватися, рухатися, порушення координації рухів.
Законодавство не встановлює конкретного переліку поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, і такі причини оцінюються судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 вересня
2022 року у справі № 341/2260/21.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку,
що позивач була позбавлена можливості самостійно звернутись
у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, через незадовільний стан здоров`я, ОСОБА_1 потребувала постійного стороннього догляду.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що за обставинами справи, яка переглядається, є об`єктивні та непереборні причини, які створили істотні труднощі в поданні заяви про прийняття спадщини протягом визначеного законодавством строку, відтак наявні правові підстави для визначення додаткового строку у три місяці для подання відповідної заяви.
При цьому колегія суддів апеляційного суду правильно врахувала, що за встановлених у справі обставин позивач пропустила незначний строк для прийняття спадщини (менше чотирьох місяців), а з позовом у цій справі звернулася через два тижні після повідомлення від приватного нотаріуса про те, що вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого чоловіка.
Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які були викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц,
від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року
у справі № 913/632/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18,
від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року
у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18,
від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18, від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі
№ 405/2098/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц,
від 20 жовтня 2021 року у справі № 940/1187/20, від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18, від 06 грудня 2022 року у справі № 904/738/22, враховуючи наступне.