ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2023 року
м. Київ
Cправа № 910/13049/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О. О., Картере В. І.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023
у складі колегії суддів: Шапрана В. В. - головуючий, Буравльова С. І., Андрієнка В. В
у справі № 910/13049/22
за позовом ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_2 ;
2. ОСОБА_3 ;
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Галуа Інвест"
про стягнення збитків, -
На розгляд Суду постало питання визначення юрисдикції спору щодо стягнення збитків за позовом іноземного інвестора до фізичних осіб та юридичної особи.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Галуа Інвест" (далі - ТОВ "КУА "Галуа Інвест") про солідарне стягнення збитків у загальному розмірі 22 200 408 доларів США.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за пропозицією ОСОБА_2 здійснив інвестиції у проект "Миколаїв" та проект "Керамоблоки". Однак, внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через підконтрольну компанію ТОВ "КУА "Галуа Інвест" було відчужено об`єкт нерухомого майна у проекті "Миколаїв" та придбану частку у проекті "Керамоблоки", внаслідок чого позивачу завдано збитків у розмірі 22 200 408 доларів США.
3. Позивач вказує, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_2 займалася фінансуванням будівництва об`єктів житлової та комерційної нерухомості у м. Миколаїв через підконтрольне їй ТОВ "КУА "Галуа Інвест".
4. За твердженням позивача, пан ОСОБА_1 протягом 2008-2019 років інвестував кошти у проект "Миколаїв". Проте ТОВ "КУА "Галуа Інвест" та пані ОСОБА_2 як контролер та керівник вказаного товариства відчужили об`єкти нерухомості у вказаному проекті.
5. В 2015-2019 роках пан ОСОБА_1 інвестував кошти у проект "Керамоблоки" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамоблоки-Інвест"), однак підконтрольне пані Новицькій ТОВ "КУА "Галуа Інвест" без згоди та відома пана ОСОБА_1 відчужило частку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікерія".
6. У 2015 році ОСОБА_2 усно домовилась з паном ОСОБА_1 про надання консультацій стосовно здійснення інвестицій в Україні. З жовтня 2016 по 2019 роки пані ОСОБА_2 через підконтрольну їй та її чоловіку пану ОСОБА_2 Компанію "АйВіЕн" надавала пану ОСОБА_1 консультаційні послуги стосовно інвестування в Україні. Проте, за доводами позивача, консультаційні послуги були надані не на перераховану позивачем суму.
7. Відтак, позивач стверджує, що між ним та пані ОСОБА_2 виникли договірні відносини за "змішаним договором", що мають елементи інвестиційних відносин (щодо залучення інвестицій пана ОСОБА_1 в проекті "Миколаїв" та "Керамоблоки") та відносини комісії (щодо доручення пані ОСОБА_2 та підконтрольній їй компанії ТОВ "КУА "Галуа Інвест" управління інвестиціями пана ОСОБА_1). Разом з тим пані ОСОБА_2 та інші відповідачі отримували від пана ОСОБА_1 грошові кошти, зловживаючи його довірою і переконавши його в тому, що здійснюють для нього інвестиції в Україні.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
8. 30.11.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/13049/22 позовну заяву повернуто заявникові на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.
9. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків щодо 1) інвестицій у будівництво у м. Миколаєві, 2) інвестицій у будівництво у м. Києві та 3) оплати консультаційних послуг комісіонера не пов`язані між собою підставами виникнення, поданими доказами, оскільки стосуються правовідносин, що виникли між позивачем і відповідачами у різні періоди часу та на різних правових підставах і підтверджуються різними доказами. З матеріалів позову вбачається, що у кожному із вказаних випадків позивач здійснював інвестиції у різний спосіб через різні іноземні компанії.
10. Суд зауважив, що оскільки жодна із вимог про стягнення збитків не залежить від задоволення інших вимог позивача, то жодна із вказаних вимог не є похідною.
11. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги не можуть розглядатися в межах одного судового провадження.
12. Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що відповідачі 1 і 2, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мають постійне місце проживання в США та, з огляду на порушення правил об`єднання позовних вимог, суд вказав, що позовні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають розгляду в судах України та повинні розглядатися компетентним судом США.
13. Судом також зауважено, що відповідач-3 ТОВ "КУА "Галуа Інвест" зареєстроване у м. Києві, а тому вимоги до вказаного товариства можуть розглядатися судами України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
14. 15.02.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/13049/22 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 скасовано. Справу № 910/13049/22 направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
15. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки у цьому випадку позивач, як фізична особа, звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів-1, 2, як фізичних осіб. При цьому ні позивач, ні відповідачі-1, 2 не є підприємцями, зазначений спір не стосується корпоративних чи приватизаційних відносин, не ґрунтується на відносинах забезпечення виконання основного зобов`язання та не пов`язаний з банкрутством жодного з учасників. А тому поданий спір не відноситься до числа спорів відповідно до ст. 20 ГПК України в яких стороною може бути фізична особа. Відповідно, у даному випадку спір має бути розглянутий в порядку Цивільного процесуального кодексу України судом цивільної юрисдикції, оскільки позивач та відповідачі-1 та 2 є фізичними особами, а спірні відносини не мають господарського (підприємницького) характеру.
16. Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд неправильно визначивши судову юрисдикції даного спору як господарського, допустивши порушення норм процесуального права, безпідставно повернув позовну заяву позивачеві замість відмови у відкритті провадження у справі за правилами господарського судочинства.
17. Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є громадянами України та мають зареєстровану у встановленому порядку адресу постійного місця проживання. Про наявність паспорту громадянина України у ОСОБА_2 зазначено також і в позовній заяві. Очевидним є також і те, що спірні правовідносини виникли на території України. Відтак, враховуючи суб`єктний склад та предмет спору, даний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства компетентним судом України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. 27.03.2023 ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/13049/22.
19. Скаржник стверджує про неправильне застосування норм матеріального права ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України та ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки при прийнятті оскаржуваної постанови не врахований висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 щодо застосування норм при розмежуванні судової юрисдикції. При визначенні характеру правовідносин між позивачем та відповідачами апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосував виключно формальний критерій та прийшов до хибного висновку про те, що між сторонами спору склалися начебто цивільні правовідносини.
20. Скаржник посилається на п. 5 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості цього спору господарським судам та вказує, що:
- у спірних правовідносинах позивач діяв як суб`єкт господарювання, а саме як професійний інвестиційний банкір, що здійснює комерційну діяльність в різних країнах світу, а метою діяльності позивача в цих відносинах було отримання прибутку за рахунок реалізації майна - житлової нерухомості проекту "Миколаїв", в яке позивач інвестував грошові кошти, та отримання у власність нежитлової нерухомості проекту "Керамблоки" з можливістю подальшої реалізації;
- пані ОСОБА_2 діяла як суб`єкт господарювання, а саме як професійний учасник ринку інвестицій від імені та в інтересах ТОВ "КУА "Галуа Інвест", а саме: надавала комерційні пропозиції, розробляла схеми інвестування, супроводжувала інвестиційні проекти тощо, з метою отримання прибутку за рахунок супроводження розвитку та реалізації проектів "Миколаїв" та "Керамблоки";
- пан ОСОБА_3 через підконтрольну йому компанію "АіВіЕн" також діяв як суб`єкт господарювання, який надавав консультаційні послуги позивачу щодо інвестиційних питань в Україні та отримував оплату за такі послуги.
21. Також скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права п. 3 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, яка забороняє розглядати спір в порядку цивільного судочинства, якщо цей самий спір вже розглядається іншим судом, а висновок Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми в контексті розгляду аналогічної справи судом іноземної держави відсутній.
22. Скаржник зазначає, що після прийняття судом першої інстанції ухвали від 30.11.2022, під час її апеляційного перегляду Окружний суд міста Феєрфаксу штату Вірджинія, США, поновив провадження у справі за аналогічним позовом пана ОСОБА_1 та підконтрольних йому компаній, Ріордан Лімітед, Аутономі Глобал Опортьюнітіс Мастер Фанд ЛП, до відповідачів про стягнення збитків.
23. Скаржник стверджує, що він проінформував про зазначені обставини апеляційний суд та надав відповідне підтвердження. Незважаючи на вказане, в оскаржуваній постанові колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що зазначений спір все одно підлягає розгляду судами України, однак в порядку цивільного судочинства.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
24. 12.05.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачка просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 910/13049/22, оскільки висновок щодо застосування норми права, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17, на який посилається скаржник, стосується правовідносин, які не є подібними, а доводи скаржника є безпідставними.
В. Рух справи в суді касаційної інстанції
25. 28.04.2023 ухвалою Верховного Суду, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 910/13049/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 910/13049/22 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 до 15.05.2023.
26. 17.05.2023 ухвалою Верховного Суду справу № 910/13049/22 разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
27. 04.07.2023 ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу № 910/13049/22 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
28. 14.07.2023 ухвалою Верховного Суду прийнято справу № 910/13049/22 разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
30. Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
31. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання визначення юрисдикції спору щодо стягнення збитків за позовом фізичної особи як іноземного інвестора до фізичних осіб та юридичної особи.
32. Отже, вирішуючи питання щодо віднесення спору у цій справі до юрисдикції господарського чи цивільного суду, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
33. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
34. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
35. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
36. У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
37. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
38. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.