Постанова
Іменем України
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 442/5556/19
провадження № 61-9577св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Дрогобицьке лісове господарство",
третя особа - Старокропивницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області, правонаступником якої є Східницька селищна рада Дрогобицького району Львівської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - Львівська обласна прокуратура
в інтересах Львівської обласної державної адміністрації та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, правонаступником якої є Державна інспекція архітектури та містобудування України,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду
від 23 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", третя особа - Старокропивницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області, правонаступником якої є Східницька селищна рада Дрогобицького району Львівської області, про визнання права власності.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" (далі - ДП "Дрогобицьке лісове господарство"), третя особа - Старокропивницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області, правонаступником якої
є Східницька селищна рада Дрогобицького району Львівської області, про визнання права власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач є користувачем лісової ділянки площею 1,5 га, що знаходиться у кварталі № 65, виділ № № 85, 95 Східницького лісництва, на території Новокропивницької сільської ради,
в адміністративних межах Дрогобицького району Львівської області,
що підтверджується договором № 7 про довгострокове тимчасове користування лісами від 01 червня 2017 року, укладеним між нею,
як тимчасовим лісокористувачем, та постійним лісокористувачем
ДП "Дрогобицьке лісове господарство", а також розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 27 квітня 2017 року
№ 309/0/5-17, яке є безпосередньою підставою для укладення такого договору.
ОСОБА_1 зазначала про те, що на вказаній ділянці вона самовільно побудувала спірні будівлі рекреаційно-оздоровчого комплексу
на АДРЕСА_1 .
На думку ОСОБА_1, спірні будівлі побудовано без порушення будівельних норм та правил, а також санітарних норм. Основні будівельні конструкції будівель (фундаменти, стіни) знаходяться у доброму стані. Експлуатація мереж нежитлових будівель рекреаційно-оздоровчого комплексу технічно можлива.
Спірні нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці, яка перебувавала в користуванні позивача.
Позивач вважала можливим розміщення спірних споруд
на вказаній земельній ділянці та те, що таке розміщення відповідатиме чинним будівельним нормам, свідчить лист Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 23 липня 2013 року № 797.
Узаконення самочинного будівництва позивачу необхідне для реалізації права власності, зокрема, з метою законного володіння, користування
та розпорядження своїм майном.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на:
нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 40,10 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_2 ;
нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 44,80 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_3 ;
нежитлову будівлю літ. Ї-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_4 ;
нежитлову будівлю літ. І-1, загальною площею 26,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_5 ;
нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 52,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_6 ;
нежитлову будівлю літ. Є-3, загальною площею 205,8 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_7 ;
нежитлову будівлю літ. Ж-2, загальною площею 76,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_8 ;
нежитлову будівлю літ. Д-4, загальною площею 397 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_9 ;
нежитлову будівлю літ. Й-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_10 .
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 20 березня 2020 року у складі судді Хомика А. П., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28 квітня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 40,10 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_2 ;
нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 44,80 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_3 ;
нежитлову будівлю літ. Ї-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_4 ;
нежитлову будівлю літ. І-1, загальною площею 26,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_5 ;
нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 52,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_6 ;
нежитлову будівлю літ. Є-3, загальною площею 205,8 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_7 ;
нежитлову будівлю літ. Ж-2, загальною площею 76,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_8 ;
нежитлову будівлю літ. Д-4, загальною площею 397 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_9 ;
нежитлову будівлю літ. Й-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_10 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірне будівництво здійснено без порушення будівельних норм, санітарних та інших норм,
є завершеним та знаходиться в придатному для експлуатації стані,
на відведеній ділянці, не суперечить суспільним інтересам,
не порушує прав інших осіб.
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задоволено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня
2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю належних
та допустимих доказів прийняття в експлуатацію спірних об`єктів нерухомого майна, а також відсутністю доказів звернення позивача
до компетентного державного органу про прийняття забудови
до експлуатації.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини, що призвело до ухвалення незаконного рішення,
що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що до участі
у розгляді справи не було залучено розпорядника земельної ділянки - Львівську обласну державну адміністрацію, яка розпорядженням
від 21 квітня 2017 року № 300/0/5-17 виділила ОСОБА_1
у довгострокове тимчасове платне користування земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року.
02 лютого 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 щодо захисту інтересів держави на землі лісового фонду та представництва інтересів держави органом прокуратури, у постанові Верховного Суду
від 12 березня 2018 року у справі № 11/384-06 щодо застосування
статті 376 ЦК України, а також посилається на пункт 2 частини першої
статті 411 ЦПК України - в ухваленні судового рішення брала участь колегія суддів апеляційного суду, якій заявлено обґрунтований відвід;
пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд апеляційної інстанції не дослідив висновок про відсутність порушення будівельних норм
та правил, дотримання вимог санітарних норм.
На думку ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури в інтересах Львівської обласної державної адміністрації та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, правонаступником якої є Державна інспекція архітектури та містобудування України, оскільки на час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, органом уповноваженим розпоряджатися землями лісового фонду та рекреаційного призначення був Кабінет Міністрів України,
а не Львівська обласна державна адміністрація.
Разом із цим заявник вважає, що оскаржуване судове рішення не містить обґрунтування повноважень прокуратури представляти інтереси Львівської обласної державної адміністрації та Державної інспекції архітектури
та містобудування України. Участь прокуратури у справі порушила принцип рівності сторін, яке полягає у наступних діях суду:
безпідставне задоволення клопотання прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження суду;
відкриття апеляційного провадження без з`ясування питання чи мають право Львівська обласна державна адміністрація й Державна інспекція архітектури та містобудування України звертатися із апеляційною скаргою, а також за відсутності доказів належного здійснення повноважень цими органами;
безпідставне задоволення клопотання прокуратури про накладення арешту на спірне нерухоме майно, яке у подальшому було скасоване Верховним Судом як незаконне;
розгляд справи без участі позивача та її представника. При цьому
не враховано клопотання позивача про відкладення розгляду справи,
у зв`язку із тим, що адвокат, який здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 та у якого залишилися усі документи у справі, проходить службу у Збройних Силах України, що позбавило позивача можливості подати суду додаткові пояснення про обставини, які мають значення для справи.
Суд апеляційної інстанції, на думку ОСОБА_1, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно лише з підстав відсутності приймання в експлуатацію цього майна, не досліджуючи при цьому технічний висновок про відсутність порушення новим будівництвом будівельних норм та правил, дотримання вимог санітарних норм, якому судом першої інстанції було надано належну оцінку.
Відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року Львівська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
01 червня 2017 року між ДП "Дрогобицьке лісове господарство"
та ОСОБА_1 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами № 7, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийняла у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку від ДП "Дрогобицьке лісове господарство" з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей.
У користування була виділена лісова ділянка, загальною площею 1,5 га, яка розташована у кварталі № 65, виділ № № 85, 95 Східницького лісництва,
на території Новокропивницької сільської ради, в адміністративних межах Дрогобицького району Львівської області, згідно з планом - схемою.
Договір укладено строком на 15 років (пункт 24 зазначеного договору).
У пункті 29 договору від 01 червня 2017 року № 7 зазначено, що дія договору припиняється у випадку проведення Стороною 2 ( ОСОБА_1 ) будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди Сторони 1 (ДП "Дрогобицьке лісове господарство").
Відповідно до акта передачі лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування лісами від 10 червня 2017 року ОСОБА_1 прийняла
в користування зазначену земельну ділянку.
Виділення ОСОБА_1 лісової ділянки попередньо було погоджено
з Державним агентством лісових ресурсів України, що підтверджується листом від 24 березня 2016 року про відсутність заперечень щодо розгляду питання про виділення ОСОБА_1 у довгострокове користування ДП "Дрогобицький лісгосп" спірної лісової ділянки.
Згідно із листом від 23 липня 2013 року № 797, адресованого ОСОБА_1, відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, розглянувши звернення та додані до нього документи, дійшов висновку, що намір розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності відповідає чинним будівельним нормам.
Згоди на здійснення будівництва об`єктів нерухомості, а саме нежитлових приміщень, компетентним органом ОСОБА_1 не надано, у справі відсутні докази щодо отримання нею документів, які надають право виконувати будівельні роботи.
19 липня 2016 року Дрогобицькою районною державною адміністрацією Львівської області було надано висновок № 307 про доцільність погодження ОСОБА_1 виділення лісової ділянки для рекреаційно-оздоровчих цілей, без вилучення у постійного лісокористувача та права зведення капітальних будівель, за умови дотримання вимог законодавчих актів в галузі земельних, лісових відносин та охорони навколишнього середовища.
Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2017 року № 309/0/5-17 ОСОБА_1 виділено у довгострокове користування вказану лісову ділянку.
На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_1 побудувала нежитлові будівлі, на які виготовила технічні паспорти, видані комунальним підприємством Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки":
нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 40,10 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_2 ;
нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 44,80 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_3 ;
нежитлову будівлю літ. Ї-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_4 ;
нежитлову будівлю літ. І-1, загальною площею 26,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_5 ;
нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 52,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_6 ;
нежитлову будівлю літ.Є-3, загальною площею 205,8 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_7 ;
нежитлову будівлю літ. Ж-2, загальною площею 76,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_8 ;
нежитлову будівлю літ. Д-4, загальною площею 397 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_9 ;
нежитлову будівлю літ. Й-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_10 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися