ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 380/2589/22
адміністративне провадження № К/990/30144/22, К/990/32091/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/2589/22
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя Сасевич О. М.) від 27 травня 2022 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Шинкар Т. І., Обрізко І. М. Хобор Р. Б.) від 21 вересня 2022 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Шинкар Т. І., Обрізко І. М. Хобор Р. Б.) від 19 жовтня 2022 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" (далі - ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення рішення форми "Р" від 30 грудня 2021 року № 28739/13-01-07-04, яким ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 2 866 485 грн, з них 2 293 188 грн сума податкового зобов`язання та 573 297 грн сума штрафних санкцій;
-податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 30 грудня 2021 року № 28740/13-01-07-04, яким ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС", зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року в сумі 308 024 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було безпідставно прийнято податкові повідомлення-рішення. Позивач стверджує, що висновки акта перевірки, які слугували підставою прийняття таких рішень, є помилковими, вони викладені без урахування всіх обставин справи та релевантних норм чинного законодавства України, а тому є необґрунтованими.
ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" відзначає, що податковий орган безпідставно виклав висновок про нереальність документованих операцій. Позивач покликається на те, що ним здійснювалися реальні та товарні господарські операції з усіма контрагентами, що підтверджується необхідними первинними документами, які належним чином засвідчують факти здійснення відповідних операцій. При цьому, щодо змісту й оформлення таких первинних документів у сторін відсутні які-небудь застереження.
Позивач зазначає, що залучені ним контрагенти є діючими підприємством, з трудовими й матеріальними ресурсами, які дозволяють виконувати замовлені роботи, а сумніви Головного управління ДПС у Львівській області в цьому є голослівними та не базуються на зібраних належний і допустимих доказах, а винятково на податковій інформації, яка має інформативний характер та не може бути достовірним підтвердженням певних конкретних обставин.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми "Р" від 30 грудня 2021 року № 28739/13-01-07-04, яким ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 2 866 485 грн, з них 2 293 188 грн сума податкового зобов`язання та 573 297 грн сума штрафних санкцій.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 30 грудня 2021 року № 28740/13-01-07-04, яким ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС", зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року в сумі 308 024 грн.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" витрати по сплаті судового збору у сумі 24 810 грн.
4. 27 вересня 2022 року до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про стягнення судових витрат. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду справи суд не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
5. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року заяву ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні інших вимог, суд відмовив.
6. Не погоджуючись з вказаними судовими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, 01 та листопада 2022 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Ухвалами Верховного Суду від 10 листопада та 05 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Львівській області, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
8. 24 січня 2023 року до Верховного Суду від ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" надійшов відзив на касаційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області.
9. Ухвалою Верховного Суду касаційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області об`єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" зареєстроване як юридична особа управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 24 червня 2011 року за № 14151020000025813, на час спірних правовідносин зареєстровано платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 липня 2017 року № 200341954.
11. У період з 15 листопада 2021 року по 02 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" стосовно дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25 червня 2011 року по 30 вересня 2021 року.
12. За результатами проведеної перевірки складено акт від 09 грудня 2021 року № 23861/13-01-07-04/37776004, відповідно до висновків якого контролюючим органом встановлено порушення Товариством підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, всього у сумі 2 293 188 грн (за листопад 2019 року - вересень 2021 року) та завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за вересень 2021 року у сумі 308 024 грн.
13. Зокрема, контролюючий орган дійшов висновку, що операції між ТОВ "ЕКОБУДІНВЕСТ ПЛЮС" і його контрагентами не носили реального характеру, а лише документувалися для отримання позивачем податкових вигод. За висновками відповідача такі операції насправді не мали місця, а тому формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених у ціні придбаваних робіт і послуг, було безпідставним.
14. На підставі акта перевірки від 09 грудня 2021 року № 23861/13-01-07-04/37776004 контролюючим органом 30 грудня 2021 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- форми "Р" № 28739/13-01-07-04, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 866 485 грн, з них 2 293 188 грн за податковим зобов`язанням, 573 297 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- форми "В4" № 28740/13-01-07-04, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 308 024 грн.
15. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивачем у повній мірі підтверджено як можливість, так і факт виконання господарських операцій по перевіряємих господарським взаємовідносинам.
17. Такий висновок судів попередніх інстанцій мотивований тим, що наданими позивачем документами підтверджено реальне здійснення документованих господарських операцій, позаяк вони не містять таких істотних дефектів, які би унеможливлювали ідентифікації операції, її змісту та її учасників, а в документованих операціях наявний економічний зміст і відсутні суперечності, які би ставили під сумнів виконання зазначених операцій суб`єктами господарювання (позивачем і його контрагентом).
18. Судами визнано необґрунтованими покликання контролюючого органу на нібито очевидну недостатність ресурсів для виконання ТОВ "Астбуд", ТОВ "Терфілд Груп", ТОВ "Будкомред", ТОВ "Елемонт", ТОВ "Парк Резерв", ТОВ "Хайтер" усіх декларованих робіт (на користь позивача), позаяк, такі висновки відносяться до категорії припущень.
19. При цьому суди виснували, що висновки про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер і не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. Податковим органом не було доведено на підставі належних та допустимих доказів, що наявні у контрагентів позивача власні чи залучені в будь-який спосіб трудові та матеріально-технічні ресурси були справді недостатніми для проведення господарської діяльності з виконання робіт (надання послуг), які обумовлені укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано відповідних доказів, які би беззаперечно свідчили про протиправну поведінку контрагентів і про обізнаність платника податків (позивача) щодо такої поведінки, підтверджували би злагодженість дій між ними (контрагентами й позивачем при вчиненні відповідних порушень).
20. Водночас ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви про стягнення судових витрат суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, та враховуючи принципи розумності і співмірності, загальна сума вартості витрат складає 5000 грн, а не 18 000 грн, як зазначено у заяві про стягнення судових витрат, а тому така заява підлягає частковому задоволенню.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
1) Касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
22. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
23. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі не були враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05 березня 2020 року по справі № 826/9368/15, від 04 грудня 2019 року по справі № 826/15729/17, від 19 вересня 2019 року по справі № 813/7063/13-а, від 15 липня 2021 року по справі № 826/13392/17, від 11 березня 2020 року по справі № 640/21019/18, від 14 лютого 2020 року по справі № 826/1255/16, від 05 березня 2019 року по справі № 826/6902/15.
24. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховано доводи контролюючого органу про нереальність спірних господарських операцій та невжито всіх заходів для з`ясування всіх необхідних обставин справи (необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про витребування доказів та про виклик свідків).
25. Окремою підставою для касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328, пункт 4 частини другої статті 353 КАС України.
26. На обґрунтування вказаної підстави скаржник зазначає, що в обґрунтування недостовірності відомостей зазначених в первинних документах позивача, контролюючий орган неодноразово зазначав про те, що докази, надані позивачем, не можуть підтверджувати реальність господарських операцій, враховуючи наступне:
- згідно з умовами наданих до перевірки договорів, ТОВ "Астбуд", ТОВ "Терфілд Груп", ТОВ "Будкомред", ТОВ "Елемонт", ТОВ "Хайтер" при здійсненні будівельних робіт використовують матеріальні ресурси ТОВ "Екобудінвест Плюс". Однак, до перевірки не надано акти прийому-передачі матеріалів підряднику;
- відсутність у ТОВ "Астбуд", ТОВ "Терфілд Груп", ТОВ "Будкомред", ТОВ "Елемонт", ТОВ "Хайтер" достатньої чисельності працівників, необхідних для здійснення задекларованих операцій;
- до перевірки не надано дозвільних документів щодо перебування працівників ТОВ "Астбуд", ТОВ "Терфілд Груп", ТОВ "Будкомред", ТОВ "Елемонт", ТОВ "Хайтер", чи субпідрядних організацій на будівельному майданчику Замовника;
- відсутність у вище перелічених контрагентів основних засобів, необхідних для здійснення задекларованих операцій;
- відсутність доказів залучення до виконання до виконання робіт субпідрядних організацій, а також залучення до робіт третіх (сторонніх) осіб;
- в матеріалах справи відсутні договори підряду між власниками об`єктів та позивачем, а тому судам не перевірено, який обсяг за договорами повинен здійснити позивач, та чи можливо долучати до виконання робіт субпідрядні організації;
- контрагенти позивача знаходяться у Київській, Харківській та Донецькій областях, проте всі роботи здійснені у м. Львові, м. Ковель, Івано-Франківській та Хмельницькій областях. У матеріалах справи відсутня інформація про доїзд та проживання працівників підприємств-контрагентів, які виконували оспорювані роботи.
27. Однак, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги вказані доводи відповідача і вказані обставини не перевірили.
2) Касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року
28. Головне управління ДПС у Львівській області у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
29. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2018 року по справі № 814/1258/16 та Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16, зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-прийняття робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
30. Однак, у справі яка розглядається, жодного акту прийняття-передачі наданих послуг до заяви про розподіл судових витрат не додано (хоча складення такого акту обумовлено сторонами в замовленні № 2 від 04 серпня 2022 року до Договору про надання правничої допомоги від 14 січня 2022 року).
31. При цьому скаржник наголошує, що надане позивачем замовлення № 2 від 04 серпня 2022 року до Договору про надання правничої допомоги від 14 січня 2022 року не може розглядатися як доказ, що підтверджує обсяг фактично наданих послуг, оскільки воно складено до першого судового засідання у справі.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
35. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
36. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
37. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
38. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
39. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
40. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
41. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
42. Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
43. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).