ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа №600/2304/22-а
адміністративне провадження № К/990/373/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Граб Л.С., судді: Сторчак В.Ю., Смілянець Е.С.)
у справі №600/2304/22-а
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області
про визнання протиправними та скасування рішень.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У червні 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення КДКА Чернівецької області від 18 квітня 2022 року №132;
- визнати неправомірним та скасувати рішення КДКА Чернівецької області від 17 травня 2022 року №134;
- визнати неправомірним та скасувати рішення ВКДКА від 27 червня 2022 року, яким відхилені його скарги на вищезазначені рішення КДКА Чернівецької області.
2. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення КДКА Чернівецької області № 134 від 17 травня 2022 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на здійснення адвокатської діяльності строком на 9 місяців, та рішення ВКДКА від 27 червня 2022 року про відхилення його скарга на рішення КДКА регіону.
3. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року заяву задоволено. Зупинено дію рішення КДКА Чернівецької області № 134 від 17 травня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на здійснення адвокатської діяльності строком на 9 місяців, та рішення ВКДКА від 27 червня 2022 року, яким була відхилена його скарга на вищезазначене рішення КДКА регіону.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність оскаржуваних рішень у відповідності до приписів статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" автоматично зумовлює припинення здійснення адвокатської діяльності та розірвання відповідних договорів з клієнтами, що є наслідками, які в разі задоволення цього позову в майбутньому, буде неможливо усунути та привести правовідносини у попередній стан.
8. Заявником до заяви додано докази його участі в судових процесах (третя особа, захисник, представник сторони), а наявність оскаржуваних рішень унеможливить представництво та захист інтересів осіб, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ОСОБА_1 не має право протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю її здійснювати, що, враховуючи спірність оскаржуваних рішень, є втручанням у права гарантовані статтею 59 Конституції України (кожен є вільним у виборі захисника своїх прав).
9. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних позивачем рішень може призвести до порушення його конституційного права на працю, суттєво вплинути на майнове становище та ділову репутацію, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення його прав і законних інтересів у разі визнання їх судом порушеними.
10. Зупинення адвокатської діяльності заявника є втручанням в його конвенційні права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист людини та основоположних свобод, в частині права на працю. Таке втручання може бути обґрунтованим виключно у разі його правомірності, тобто після надання судом оцінки правомірності оскаржуваних рішень.
11. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у справі №320/3957/20, виходив з того, що зупинення дії оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати в порядку забезпечення позову фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на їх тимчасовий характер.
12. Позивачем не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
13. У випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб`єкта владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.
14. Дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на її характер, як захід примусу, а тому судом не було прийнято до уваги такий довід позивача, що факт застосування дисциплінарного стягнення впливає на його ділову репутацію.
15. Також не прийнято аргумент про втручання у право на працю, з огляду на те, що він вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненого дисциплінарного проступку, що недопустимо при вирішенні питання забезпечення позову.
16. Також суд зауважував про те, що до позивача застосовано передбачений Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" захід дисциплінарного впливу.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Позивач у касаційній скарзі вважав хибною оцінку суду апеляційної інстанції темпоральних меж дії акту, який був зупинений в порядку забезпечення позову, оскільки закон не обмежує реалізацію вже ухваленого рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, а вказує про заборону притягнення до такої відповідальності поза межами річного строку з дня вчинення проступку (частина друга статті 35 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності як стадія дисциплінарного провадження передбачає ухвалення рішення, а не саму реалізацію рішення, оскільки є неможливим без відповідної правової підстави.
18. Зупинення судом першої інстанції дії оскаржуваних рішень відповідачів жодним чином не позбавляє як Раду адвокатів Чернівецької області можливості виконання такого рішення, такі і позивача необхідності його виконання.
19. Оскаржувані рішення порушують право позивача на працю та отримання доходу, а також права осіб, з якими існують у нього договірні відносини про надання послуг адвоката, а тому невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки у вигляді спричинення шкоди його діловій та професійній репутації.
20. Вказував на те, що суд апеляційної інстанції посилався на релевантну практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини.
21. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі - ВКДКА) у відзиві на касаційну скаргу просила залишити її без задоволення.
22. У обґрунтування відзиву вказувала на те, що рішення суду за позовами про визнання протиправними та скасування рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності не потребують виконання, їх значення полягає у констатації факту неправомірності/правомірності оскаржуваних рішень і позбавлення/непозбавлення їх правових наслідків шляхом скасування або залишення в силі. Відповідно у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а тому посилання на позбавлення можливості здійснення адвокатської діяльності за укладеними договорами, завданні шкоди діловій та професійній репутації, вважає неправомірним.
23. Зупинення дії рішень КДКА та ВКДКА в порядку забезпечення позову фактично указує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті.
24. Наявність у провадженні адвоката справ та укладених договорів про надання правової (правничої) допомоги не є беззаперечною підставою для зупинення дії рішення КДКА та ВКДКА. Посилання на неможливість здійснювати адвокатську діяльність через обмеження такої діяльності також є помилковим з огляду на те, що позивача не позбавлено права здійснювати юридичну чи іншу, не заборонену законом діяльність, у передбачених законом формах та допустимих способах. Гарантоване статтею 43 Конституції України право на працю у позивача існує та не було порушено.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
26. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
27. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
28. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
29. Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
30. Вказані підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
31. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.