ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 320/2797/21
адміністративне провадження № К/990/2806/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/2797/21
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Лисенко В. І.) від 23 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Сорочка Є. О., Коротких А. Ю., Федотова І. В.) від 22 листопада 2022 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" (далі - ТОВ "Аверс солд") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001860704 від 13 січня 2021 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області, на підставі акту перевірки №3942/10-36-07-04/42514786 від 09 грудня 2020 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Аверс солд" (код ЄДРПОУ - 42514786) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Аверс солд" (42514786) за вересень 2020 року у розмірі 2 495 043 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зауважував про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару та надання послуг між ним та контрагентом - ТОВ "Великоцепцевицький аграрій" мали реальний характер, товар поставлено, а послуги надані та оплачені. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.
2.1 Позивач звертав увагу також на те, що відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договору, укладеного між ним та контрагентом - ТОВ "Великоцепцевицький аграрій" у періоді, що перевірявся, а тому твердження податкового органу про безпідставне завищення ТОВ "Аверс солд" суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, є необґрунтованими.
2.2 Крім того, при укладенні та виконанні договору з контрагентом позивач діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків.
2.3 Отже, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001860704 від 13 січня 2021 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області, на підставі акту перевірки №3942/10-36-07-04/42514786 від 09 грудня 2020 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Аверс солд" (код ЄДРПОУ - 42514786) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету;
Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви ТОВ "Аверс солд" дані, зазначені у абзацах 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12, 13 та 14 пункту 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
5.1 Крім того, ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у цій справі.
6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
7. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Аверс солд" (ідентифікаційний код: 42393784, місцезнаходження: 08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 76-б), з 03 жовтня 2018 року зареєстровано як юридична особа, номер запису про реєстрацію №13541020000007331. Позивача взято на податковий облік в органах податкової служби з 01 листопада 2018 року №102818247032, наразі він перебуває на обліку у ГУ ДПС у Київській області, Бориспільське управління. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01 листопада 2018 року №200426351.
9. 22 червня 2020 року ТОВ "Аверс солд" подана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2020 року податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 495 043 грн.
9.1 У рядку 20.2.1 цієї ж декларації частину від`ємного значення з ПДВ у розмірі 2 495 043 грн. заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.
10. До податкової декларації позивачем були додані, зокрема: довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток 4); розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5).
11. Направлення позивачем податкової звітності та її отримання контролюючим органом підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції № 2.
12. У період з 30 листопада 2020 року по 04 грудня 2020 року Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аверс солд" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2020 року.
13. За результатами перевірки було оформлено акт № 3942/10-36-07-04/42514786 від 09 грудня 2020 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2020 року в розмірі 2 495 043 грн, у результаті чого ТОВ "Аверс солд" відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 2 495 043 грн за вересень 2020 року.
14. На підставі висновків акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 78.1.8 статті 78, статті 79 ПК України Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001860704 від 13 січня 2021 року, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок у банку за вересень 2020 року на суму 2 495 043 грн.
15. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2021 року протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в ході проведеної перевірки позивачем було надано всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність проведення господарських операцій, за результатами яких сформовано податковий кредит, що вплинув на формування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
16.1 Водночас суди попередніх інстанцій зазначили про те, що відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників/виконавців, а тому твердження відповідача про відсутність реального характеру договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, є необґрунтованим.
16.2 Щодо ненадання позивачем документів на підтвердження якості придбаного товару, то суди зауважили, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, і не містить відомостей про господарську операцію. Відсутність сертифікату якості не є підставою для визнання операцій з постачання товарів нереальними.
16.3 Щодо доводів податкового органу про відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, то суди попередніх інстанцій зазначили про те, що ця обставина не свідчить про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин зазначена юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.
16.4 Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що безпідставними є посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції у зв`язку з відсутністю у товарно-транспортних накладних даних щодо довіреностей на отримання цінностей та осіб, яким вони видані, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими та податковими накладними, які були надані позивачем під час перевірки, про що зазначені в акті перевірки.
16.5 Щодо тверджень та посилань податкового органу на існуюче кримінальне провадження № 342020000000000265 за частиною п`ятою статті 191 КК України, в рамках якого досліджується діяльність ТОВ "Аверс солд", то суди попередніх інстанцій зазначили про те, що подібна інформація не є підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.
17. Також суди попередніх інстанцій зауважили, що з врахуванням встановленого права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ, такий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивач, є належним на найбільш ефективним засобом захисту прав та інтересів товариства, яке виключатиме можливість подальших зловживань у спірних правовідносинах.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі.
19. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
20. Так, у поданій касаційній скарзі скаржник зауважує, що при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 січня 2021 року у справі № 420/3897/19, від 04 лютого 2020 року у справі № 160/1283/19, від 11 червня 2019 року у справі № 826/13018/18, від 12 березня 2019 року у справі № 826/3632/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 814/1932/17, від 21 січня 2021 року у справі № 821/1851/16, від 26 лютого 2019 року у справі № 816/2192/16, від 03 квітня 2018 року у справі № 811/1344/16, від 25 березня 2020 року у справі № 811/446/16, від 07 травня 2020 року у справі № 815/6602/15 та від 25 лютого 2020 року у справі № 320/6625/18, що призвело до неправильного застосування статей 44, 198, 200 ПК України, статей 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
21. Також скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме, видаткових та податкових накладних ТОВ "Великоцепцевський Аграрій" за відсутності документів зернового складу на зберігання зернових культур.
22. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували та не надали відповідної правової оцінки таким обставинам справи, а саме: відсутності у контрагента позивача відповідної матеріально-технічної бази для вирощування сільськогосподарської продукції та відповідних кваліфікованих працівників; дефекти в наданих документах; відсутності у позивача документів на зберігання зерна; наявність кримінальних проваджень.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
25. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
26. Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
27. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
28. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
29. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
30. Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.