ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 144/246/20
провадження № 51-2238км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020280000243, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Росоша Теплицького району Вінницької області та жителя цього АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, речових доказів, процесуальних витрат, арешту майна у кримінальному провадженні та зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 22 серпня 2019 року приблизно о 00:30, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), під час суперечки, що виникла на побутовому ґрунті, зі своєю рідною сестрою ОСОБА_8, маючи умисел на позбавлення її життя, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, а також можливі наслідки у виді настання смерті сестри та бажаючи їх настання, діючи з особливою жорстокістю, із силою завдав потерпілій два удари кулаками в ділянку нирок, від чого вона упала на підлогу.
Надалі ОСОБА_7, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, оголив нижню частину тіла ОСОБА_8, узяв металевий цвяходер розміром24 см та, розуміючи при цьому, що своїми діями заподіює їй особливих страждань, і бажаючи цього, лівою рукою з прикладанням фізичної сили ввів його в задній прохід потерпілої і відразу долонею лівої руки сильно вдарив по вільному кінцю металевого цвяходера, в результаті чого інструмент повністю увійшов у тіло потерпілої, спричинивши тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці події.
Смерть ОСОБА_8 настала через закриту тупу травму живота, яка супроводжувалася пошкодженням внутрішніх органів малого таза, а саме: петель тонкого і товстого кишківника, сечового міхура, що ускладнилося блискавичною формою перитоніту, котрий призвів до ендогенної інтоксикації та настання смерті.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимогкримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через надмірну суворість, просить змінити постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення в частині кваліфікації дій засудженого та перекваліфікувати його дії з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 115 цього Кодексу і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до тверджень про відсутність у діях ОСОБА_7 такої ознаки умисного вбивства, як особлива жорстокість, та про наявність у його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Як стверджує ОСОБА_6, суди попередніх інстанцій не лише не встановили й не вказали у своїх рішеннях того, що засуджений свідомо бажав убити потерпілу, а й того, що остання відчувала додаткові страждання, оскільки ОСОБА_7 не заподіював великої кількості тілесних ушкоджень, не застосовував тортур, мордування, мучення, серед іншого з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути. Також його дії не були надмірними для досягнення злочинного наслідку у виді смерті особи. Крім того, зазначає, що у його підзахисного не було умислу на заподіяння потерпілій особливих фізичних страждань.
Захисник указує, що під час кваліфікації дій засудженого суди не врахували його психічного стану, відповідно до якого він не передбачав і не міг передбачати наслідків своїх дій.
На переконання захисту, у висновку експерта від 01 листопада 2019 року № 33 не вказано про заподіяння засудженим особливих страждань потерпілій.
Також стверджує, що показання, надані його підзахисним у ході слідчого експерименту, не можуть бути використані як підстава для кваліфікації дій ОСОБА_7 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки вони не підтверджують наявності в останнього умислу на вчинення злочину з особливою жорстокістю
Разом з тим захист наголошує на тому, що зазначена слідча дія проведена не з метою відтворення і перевірки показань засудженого, вона фактично мала ознаки допиту.
Крім того, вважає здобуті під час слідчого експерименту докази недопустимими через вчинення на ОСОБА_7 морального тиску.
ОСОБА_6 стверджує про суворість призначеного його підзахисному покарання. Зазначає, що суди не врахували даних про особу засудженого, стану його здоров`я та умов виховання в дитинстві.
Також, на думку захисника, апеляційний суд не розглянув доводів, наведених у його апеляційній скарзі, належним чином не перевірив їх, мотивованих і обґрунтованих відповідей для їх спростування у своєму рішенні не навів, унаслідок чого постановив ухвалу з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На переконання захисника, помилковим є висновок суду щодо перебування його підзахисного у стані алкогольного сп`яніння і врахування цієї обставини як такої, що обтяжує покарання засудженого, оскільки вона не була підтверджена висновком експерта.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6, надавши відповідні пояснення підтримав касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 висловила аргументи про необґрунтованість касаційної скарги захисника та вважала, що скаргу необхідно залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга захисника не підлягає до задоволення з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Разом з тим суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевими та апеляційними судами.
При цьому касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Як передбачено ст. 94 КПК, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За результатами касаційного перегляду матеріалів кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Щодо доводів касаційної скарги про неправильну кваліфікацію дій засудженого
У касаційній скарзі сторона захисту не заперечує факту заподіяння ОСОБА_7 потерпілій смерті, однак вважає, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували свого висновку про наявність у діянні засудженого кваліфікуючої ознаки умисного вбивства - вчинення злочину з особливою жорстокістю.
На думку захисника, в матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження того, що засуджений мав умисел не тільки вбити потерпілу, а й заподіяти їй додаткові страждання, які б були необхідні для настання її смерті.
Верховний Суд не погоджується із цими доводами захисту з огляду на таке.
Питання про умисел вирішується з урахуванням сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема способу, знарядь злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, причин припинення злочинних дій, поведінки винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунків. Про намір позбавити життя, серед іншого, свідчить умисне спричинення ушкоджень у життєво важливі органи потерпілого, у результаті чого настає його смерть.
Під час кваліфікації умисного вбивства за ознакою вчинення його з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК) необхідно мати на увазі, що законом особлива жорстокість пов`язується зі способом позбавлення людини життя та з іншими обставинами, які свідчать про проявлення винуватим особливої жорстокості.
До особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винуватий, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (наприклад, шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
Вичерпний перелік дій, які б характеризували особливу жорстокість у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, неможливо сформувати, а тому необхідно виходити з конкретних обставин справи, способу і характеру позбавлення потерпілого життя.
У цій справі місцевий суд дійшов висновку про наявність особливої жорстокості в діях засудженого, виходячи зі способу позбавлення життя потерпілої, механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень, поведінки засудженого під час і після вчинення злочину.
Зокрема, суд установив, що ОСОБА_7, маючи умисел на позбавлення життя своєї сестри - ОСОБА_8, після завдання із силою двох ударів в ділянку нирок, від яких вона впала на підлогу, оголив нижню частину її тіла і, взявши в будинку металевий цвяходер розміром 24 см, розуміючи при цьому, що своїми діями заподіює їй особливі страждання, і бажаючи цього, рукою з прикладанням фізичної сили ввів його в задній прохід і відразу долонею вдарив по вільному кінцю металевого цвяходера, в результаті чого інструмент повністю ввійшов у тіло потерпілої, спричинивши тим самим численні пошкодження внутрішніх органів, які призвели до смерті потерпілої.
Водночас суд, з`ясувавши, що відповідно до висновку експерта від 01 листопада 2019 року № 33 усі тілесні ушкодження, заподіяні засудженим потерпілій ОСОБА_8, були прижиттєвими, дійшов переконання, що вона доволі тривалий час відчувала біль та фізичні страждання, оскільки її смерть настала не миттєво, і вона могла бути живою певний проміжок часу.
З огляду на встановлені обставини, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що засуджений розумів суспільну небезпеку своїх дій, можливі наслідки у вигляді смерті потерпілої та, бажаючи їх настання, діяв з особливою жорстокістю.
Апеляційний суд перевірив ці висновки місцевого суду і визнав їх обґрунтованими та вмотивованими, навівши відповідні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правильними, а доводи захисника непереконливими.
За обставин цієї справи, як обґрунтовано визнали суди, спосіб позбавлення життя потерпілої (шляхом пошкодження внутрішніх органів) з урахування того, що під час та одразу після заподіяння ушкоджень вона була жива,вказує на те, що своїми діями засуджений заподіяв потерпілій особливих мук та страждань, що є ознаками особливої жорстокості.