Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 369/14080/21
провадження № 61-12846св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - Різник Ольги Олександрівни на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів:
Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення успадкованого боргу.
Позов мотивований тим, що відповідно до укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору позики від 27 вересня 2011 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 у борг 17 000,00 дол. США.
Протягом 2011-2021 років ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підтримували ділові стосунки і взаємно володіли інформацією щодо діяльності кожного з них.
У листопаді-грудні 2020 року ОСОБА_7, довідавшись про можливі фінансові проблеми у ОСОБА_5, почав вимагати від останнього повернути його борг, однак ОСОБА_5 на вимогу ОСОБА_7 не повернув борг у сумі
17 000,00 дол. США, який виник 27 вересня 2011 року і підтверджується відповідною розпискою.
ОСОБА_5 посилався на фінансові проблеми і значне погіршення стану здоров`я, а тому просив зачекати з поверненням боргу до кінця 2021 року, оскільки боргу вже і так майже 10 років і зайві кілька місяців нічого не змінять.
ОСОБА_7 вирішив, що сам не зможе стягнути борг з ОСОБА_5
в примусовому порядку, а тому вирішив передати право вимоги
ОСОБА_1, щоб останній самостійно вирішував, коли і як стягнути борг
з ОСОБА_5
01 лютого 2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_5 у сумі 17 000,00 дол. США.
На початку лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_5
з вимогою про сплату боргу у сумі 17 000,00 дол. США, але останній повідомив, що не має можливості повернути борг.
Таким чином, у ОСОБА_5 виник обов`язок повернути зазначений борг на користь позивача і позивач вирішив у березні 2021 року подати позов
з метою примусового стягнення боргу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв`язку з чим позивач змушений був зупинити будь-які дії зі стягнення боргу на 6 місяців, поки спадкоємці
ОСОБА_5 успадкують його борг та активи, які входять до складу спадщини.
Спадкоємцями ОСОБА_5 є ОСОБА_2, який прийняв спадщину та
ОСОБА_3, яка теж прийняла спадщину, доказом чого є матеріали спадкової справи № 67500745.
Таким чином, позивач, як кредитор ОСОБА_5, має право пред`явити
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги щодо повернення боргу їхнього батька, як спадкоємців.
ОСОБА_1 просив урахунок погашення боргу у сумі 17 000,00 дол. США звернути стягнення на майно, яке належало ОСОБА_5 та успадковане
ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
17 серпня 2022 року позовні вимоги задоволено.
У рахунок погашення боргу перед ОСОБА_1 у сумі 17 000,00 дол. США звернено стягнення на майно, яке належало ОСОБА_5, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1, успадковане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач вправі вимагати з відповідачів стягнення суми заборгованості за договором позики, оскільки обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного
у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
17 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріалами справи не доведено, що зверненню до суду з позовом про звернення стягнення на майно спадкоємців передувала відмова спадкоємців повернути борг спадкодавця одноразовим платежем. За обставинами справи не встановлено, що між кредитором та боржником укладено договір застави будь-якого майна, а тому кредитору спочатку потрібно було пред`явити вимогу до спадкоємців про повернення боргу одноразовим платежем, а лише після відмови звертатися з позовом про звернення стягнення на майно. При цьому вид та розмір цього майна, місце його знаходження має бути конкретно зазначено в позовній заяві, так як суд звертає стягнення на майно, передане спадкоємцям в натурі. Позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення боргу зі спадкоємців у сумі 17 000,00 дол. США, а лише заявив позовну вимогу про звернення стягнення на майно спадкодавця в рахунок погашення боргу, перелік якого ще не був встановлений та яке не було отримано у спадщину на час подання позову.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Різник О. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 серпня 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що
у позовній заяві не зазначено вид та розмір майна, місце його знаходження, на яке мало бути звернено стягнення, свідчить про застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 квітня
2019 року у справі № 369/11454/13 (провадження № 61-15584св18) та від
16 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження
№ 61-25487св18), за висновками яких обов?язок доказування наведених обставин покладається на відповідача.
Заявник також вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема відсутність висновку стосовно того, чи буде відповідати вимогам частини другої статті 1282 ЦК України те, що спочатку кредитор надсилає на адресу спадкоємців вимоги та ще до отримання відмови спадкоємців сплатити одноразовий платіж кредитор звернувся до суду з позовом до спадкоємців про звернення стягнення на успадковане майно. При цьому спадкоємці не сплатили одноразовий платіж і під час розгляду позовної заяви в суді.
Аргументи інших учасників справи
18 лютого 2023 року представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат
Бойчук Д. В. подав до Верховного Суду пояснення, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Пояснення мотивовані тим, що на момент звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не виконав вимоги статті 1282 ЦК України, вимоги щодо повернення коштів спадкоємцям не направляв. Посилання на висновки Верховного Суду, зроблені у справах, наведених у касаційній скарзі, є хибними, оскільки вони не є подібними.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 08 листопада
2022 року до закінчення касаційного провадження.
19 січня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.
Фактичні обставини справи
27 вересня 2011 року ОСОБА_5 уклав із ОСОБА_6 договір позики.
Відповідно до укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору позики, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 у борг кошти в сумі
17 000,00 дол. США.
01 лютого 2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_5 у сумі 17 000,00 дол. США.