Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 753/9755/22
провадження № 61-5531св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 25 червня 2021 року він працював на посаді провідного інженера з проектно-кошторисної роботи відділу проектно-кошторисної роботи Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.
Відповідно до наказу від 04 травня 2022 року № 73 по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 звільнено із займаної ним посади з 06 травня 2022 року у зв`язку із скороченням штату працівників Управління на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України.
ОСОБА_1 вважає вказаний наказ від 04 травня 2022 року № 73 та подальше його звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників Управління на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України незаконними та такими, що порушили гарантоване право на працю.
В обґрунтування позову зазначає про те, що відповідач у порушення вимог статті 42 КЗпП України не провів порівняльного аналізу продуктивності праці тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, яких було звільнено. Також, у порушення положень статті 49-2 КЗпП України під час попередження про звільнення інша робота йому не була запропонована відповідачем, хоча у новому штатному розписі були наявні вільні вакансії, які відповідали його спеціальності та кваліфікації.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді провідного інженера з проектно-кошторисної роботи відділу проектно-кошторисної роботи Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України та стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року у складі судді Котвицького В. Л. задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера з проектно-кошторисної роботи відділу проектно-кошторисної роботи Управління адміністративними будинками Управління справами апарату Верховної Ради України.
Стягнуто із Управління адміністративними будинками Управління справами апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 240 272,88 грн. (без утримання податку та інших обов`язкових платежів) та судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та в частині стягнення присудженої виплати заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу.
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку Управлінням адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року повернуто заявнику без розгляду.
Повернуто Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України сплачений судовий збір відповідно до платіжного доручення № 113 у розмірі 1 488,60 грн.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що за правилами пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження повноважень Ляховича Я. І., як начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, і таких не долучено до апеляційної скарги, то апеляційна скарга підлягає поверненню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в апеляційного суду не було підстав для застосування положень пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. Маючи сумніви щодо повноважень Ляховича Я. І., як начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, апеляційний суд міг самостійно пересвідчитись у наявності повноважень Ляховича Я. І.
Провадження у суді касаційної інстанції
26 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
31 травня 2023 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Воробйової І. А., у касаційному провадженні № 61-5531св22, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Стрільчука В. А. та Фаловську І. М.
26 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Інший учасник справи не скористався правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.