Постанова
Іменем України
(додаткова)
25 липня 2023 року
м. Київ
справа № 522/564/21
провадження № 61-2623св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ",
розглянув у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ" про поновлення на роботі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюкова Бориса Леонідовича на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ" (далі - ТОВ "ТАТРА-ЮГ") про поновлення на роботі, посилаючись на те, що 01 листопада 2019 року між ним та відповідачем було укладено трудовий договір, за яким його прийнято на роботу на посаду інженера-технолога ТОВ "ТАТРА-ЮГ". Наказом відповідача від 17 січня 2020 року № 15 він був звільнений з роботи за прогул без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважає своє звільнення незаконним, оскільки всупереч положенням частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення в нього не були відібрані письмові пояснення. Причини припинення з ним трудових відносин не відповідають дійсним обставинам справи, процедура застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення проведена з порушеннями трудового законодавства. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним наказ ТОВ "ТАТРА-ЮГ" від 17 січня 2020 року № 15 про звільнення з роботи та поновити його на посаді інженера-технолога; стягнути з відповідчача на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі, визначеному в трудовому договорі від 01 листопада 2019 року.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2021 року - без змін.
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сердюков Б. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
У травні 2023 року ТОВ "ТАТРА-ЮГ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а також зазначило, що протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги товариство подасть докази про понесені ним витрати на правничу допомогу на стадії касаційного провадження в розмірі 12 000 грн.
Постановою Верховного Суду від 26 травня2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюкова Б. Л. залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року -без змін.
Короткий зміст та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення.
06 червня 2023 року представник ТОВ "ТАТРА-ЮГ" - адвокат Гук В. С. подав до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в якій просив: поновити пропущений строк для подання доказів понесення судових витрат; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ТАТРА-ЮГ" 12 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що докази щодо розміру судових витрат мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Однак текст постанови Верховного Суду від 26 травня 2023 року був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 червня 2023 року і до цієї дати у сторони відповідача була відсутня будь-яка інформація про ухвалення судом касаційної інстанції вказаного судового рішення, що свідчить про поважність причин пропуску строку для подання доказів понесення судових витрат. У зв`язку з підготовкою та поданням заперечення проти відкриття касаційного провадження в цій справі, а також - відзиву на касаційну скаргу сторони позивача ТОВ "ТАТРА-ЮГ" понесло витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 12 000 грн, що підтверджується: договором № 6/21 про надання правової допомоги від 12 березня 2021 року; рахунком на оплату гонорару від 05 червня 2023 року; детальним описом робіт та актом приймання-передачі наданих послуг від 05 червня 2023 року, доданими до заяви.
Позиція та висновки Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Оскільки у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ТАТРА-ЮГ" заявило клопотання про стягнення судових витрат та вказало орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу (12 000 грн), після чого з моменту оприлюднення 01 червня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду від 26 травня2023 року протягом п`яти днів подало докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, то наявні підстави для поновлення строку, встановленого для подання доказів понесення вказаних витрат у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення заяви з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.
Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").