ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/1670/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
прокуратури - Кукло Д.С.,
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - Швець К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Одеської області
у складі колегії суддів: Цісельський О.В., Літвінов С.В., Лічман Л.В.
від 16.03.2023 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Ярош А.І., Діброва Г.І., Принцевська Н.М.
від 17.05.2023
за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України
до Державного підприємства "Дослідне господарство імені М. І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України", Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів"
про визнання недійсним форвардного контракту.
Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.07.2023 № 29.2-02/1838 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 916/1670/22 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Вронської Г.О.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 для розгляду справи № 916/1670/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Студенець В.І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, виступаючи в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України звернувся з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство імені М. І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів" про визнання недійсним форвардного контракту № 12/8-2018 від 03.08.2018, укладеного між відповідачами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Національною академією аграрних наук України не приймалось рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, а тому Державним підприємством "Дослідне господарство імені М. І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" оспорюваний договір укладено за відсутності повноважень.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 у справі № 916/1670/22, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023, позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України до Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів" про визнання недійсним форвардного контракту № 12/8-2018 від 03.08.2018 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- прокурор помилково вважає учасником публічно-правових відносин Національну академію аграрних наук України лише за критерієм управління та розпорядження державним майном;
- функції Національної академії аграрних наук України пов`язані не із здійсненням публічного адміністрування, як носієм публічних повноважень, а виключно науковим забезпеченням розвитку галузей агропромислового комплексу, шляхом внутрішніх правовідносин з підпорядкованими юридичними особами;
- подавши позов в інтересах держави та визначивши позивачем Національну академію аграрних наук України прокурор звернувся з метою представництва інтересів неприбуткової державної бюджетної установи. Отже, вказана юридична особа, не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді. У прокурора відсутні повноваження на звернення до суду в інтересах державних установ, закладів, організацій;
- у зв`язку із тим, що позовні вимоги прокурора у цій справі, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, то такі вимоги не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах Національної академії аграрних наук України, однак прокурор не має повноважень на здійснення представництва у справах за такими вимогами, враховуючи статус Національної академії аграрних наук України;
- оскільки Національна академія наук України в особі якої прокурором подано позов в інтересах держави не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, як юридична особа спроможна самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі в особі Національної академії наук України, у зв`язку з чим наявні підстави для залишення позову без розгляду.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у даній справі, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме, статей 73-1, 73-2 Господарського кодексу України, пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2, частини 1 статті 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", статей 1, 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також порушення норм процесуального права, зокрема, вимог частини 4 статті 53, статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Сільськогосподарський виробничий кооператив "Дружба народів" подав відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанову від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та додатково зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц. Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень. Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.