ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/315/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
представників учасників справи:
від позивача: Шульга А.В.,
від відповідача - 1: Разумова М.А.,
від відповідача - 2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "7-Я"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Плотницька Н.Б.
від 01.09.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.
від 29.03.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "7-Я"
до 1. Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті"
про стягнення 7 247 631,06 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "7-Я" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (далі - Відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" (далі - Відповідач - 2) про стягнення 7 247 631,06 грн збитків.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачі повинні відшкодувати Позивачу вартість безпідставно набутого ними рухомого майна, яке належить Позивачу, у зв`язку із неможливістю повернути це майно Позивачу в натурі, на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що єдиним ефективним способом захисту порушеного права Позивача щодо спірного майна у даній справі є віндикація вказаного нерухомого майна. З огляду на що, суди зазначили, що заявляючи вимогу про стягнення вартості неповернутого майна на підставі статті 1212 ЦК України, Позивачем вибрано невірний спосіб захисту та такий, що заявлений передчасно, у зв`язку з чим вимоги Позивача про стягнення 7 247 631,06 грн збитків, визнано судами необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також, судами попередніх інстанцій зазначено, що Позивач не позбавлений права звернутися до Відповідачів або суду із вимогою про витребування безпідставно збереженого майна.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
5. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Підставами касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України):
- пункт 1: суди першої та апеляційної інстанції не вірно застосували статтю 15, 16 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 17.11.2021 у справі №758/13213/18 та від 06.11.2019 у справі №161/7381/16-ц щодо визначення ефективного способу захисту порушених прав у подібних правовідносинах. Крім того, суди попередніх інстанцій застосували статті 1212, 1213 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі №336/2836/18, від 20.10.2020 у справі №910/13503/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18. Також Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували статті 86, 236 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
- пункт 4: суди попередніх інстанцій не з`ясували відповідні обставини та не дослідили пов`язані з цим докази, чим порушили статті 13, 86 та частину 5 статті 236 ГПК України (пункт перший частина третя статті 310 ГПК України).
7. Відповідачем-1 до Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив в задоволенні касаційної скарги Позивача відмовити та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін.
8. Відповідачем-2 до Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив в задоволенні касаційної скарги Позивача відмовити та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" (назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "7-Я") починаючи з 2012 року було орендарем приміщень, які розташовані у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими офісними приміщеннями по вулиці Л. Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського району Київської області. Відносини оренди виникли на підставі господарського договору оренди № 25-СС від 01.08.2012 про оренду приміщень площею 3641,4 кв.м. (термін дії якого закінчився 30.06.2015), господарського договору оренди № 20СС-07/15 від 01.07.2015 (термін дії якого закінчився 30.05.2018), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" (орендодавець за договорами) та господарського договору оренди № 23-ССС від 01.08.2012 про оренду приміщень площею 1081,57 кв. м. (термін дії якого закінчився 30.06.2015), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" (орендодавець за договором).
10. Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" (орендодавець за договорами) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" (орендар за договорами) укладено господарські договори оренди № 46-СС від 01.06.2017, № 4/18-ССС від 01.06.2017 та 29-СС від 22.09.2017, відповідно до умов яких орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, розташованого за адресою: вул. Лесі Українки, 14, село Щасливе Бориспільського району Київської області, а саме: частина офісного приміщення №11 секції 9 площею 91,6 кв.м; нежитлове приміщення №12 площею 77,1 кв.м; нежитлове приміщення №216.1 загальною площею 112,9 кв.м; нежитлове приміщення №217 площею 190,2 кв.м; квартира №184 площею 75,3 кв.м; квартира №185 площею 69,7 кв.м; квартира №186 площею 71,7 кв.м; квартира №187 площею 71,2 кв.м; квартира №188 площею 69,4 кв.м; квартира №189 площею 72,9 кв.м; квартира №190 площею 70,6 кв.м; квартира №191 площею 68,6 кв.м; квартира №192 площею 71,2 кв.м; квартира №196 площею 66,8 кв.м; квартира №197 площею 63,9 кв.м; квартира №198 площею 71,2 кв.м; нежитлове приміщення №218 площею 229,4 кв.м; нежитлове приміщення №200 площею 65,8 кв.м; нежитлове приміщення №201 площею 69,1 кв.м; нежитлове приміщення №202 площею 69,5 кв.м; нежитлове приміщення №203 площею 66,3 кв.м; нежитлове приміщення №204 площею 68,8 кв.м; нежитлове приміщення № 205 площею 69,4 кв.м; нежитлове приміщення №206 площею 66,4 кв.м; нежитлове приміщення №207 площею 69,6 кв.м; нежитлове приміщення №208 площею 69,3 кв.м; нежитлове приміщення №209 площею 65,3 кв.м; нежитлове приміщення №223 площею 136,4 кв.м; нежитлове приміщення №224 площею 28,1 кв.м; офісне приміщення №8 площею 144,3 кв.м.
11. Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" було розроблено проект реконструкції вказаних приміщень під готель та ресторан, отримано відповідний дозвіл на реконструкцію та за кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" було проведено ремонтні та оздоблювальні роботи. Всі приміщення готелю було умебльовано, обладнано відповідним обладнанням за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Груп" та в подальшому дане обладнання, меблі, устаткування оновлювалось і доповнювалось, що підтверджується відповідними первинними документами за 2012 - 2018 роки, видатковими накладними та актами.
12. Після проведення вказаних робіт було введено в експлуатацію першу чергу готелю (в тому числі ресторан на першому поверсі), а саме: 22 липня 2014 року Позивачем зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області відповідну декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.
13. Крім цього, 29.09.2014 Позивачем отримано експлуатаційний дозвіл (для ресторану "ANISE") Бориспільського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Київській області № 08325/18/13 для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів .
14. 01 квітня 2015 року Позивачем було отримано Сертифікат про відповідність готельних послуг готелю "GreLive" за адресою: 08325, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, виданий ДП "Укрметртестандарт" № ВГ UА9.003.00282-15.
15. Також, 01.04.2015 Позивачем було отримано Сертифікат про відповідність послуг харчування ресторану "ANISE" за адресою: 08325, с. Щасливе, вул. Л. Українки, 14, виданий ДП "Укрметртестандарт" № ВГ UA9.003.00283-15.
16. Відповідно до довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.12.2017, Акціонерне товариство "Сбербанк" набув у власність приміщення готельного комплексу, які використовувались Позивачем згідно з вищезазначеними договорами оренди. Таке набуття права власності відбулось у позасудовому порядку у зв`язку з невиконанням позичальником Дочірнім підприємством "Край Проперті" умов договору про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/KJI, забезпеченням по якому виступала іпотека за договорами № 18699 від 10.12.2011 року та № 2259 від 24.02.2012 вказаних приміщень.
17. За твердженнями Позивача, 08.01.2019 вищевказані приміщення готелю та ресторану разом з усім устаткуванням, обладнанням, іншим рухомим майном та документацією, належними Позивачу, було фізично захоплене особами, які називали себе представниками Акціонерного товариства "Сбербанк", що підтверджується повідомленням про вчинення кримінального правопорушення з відміткою Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області від 08.01.2019 та відповідним витягом з реєстру досудових розслідувань.
18. В подальшому, Акціонерним товариством "Сбербанк", як власником приміщень, що знаходяться в 7, 10, 11 та 12 секціях, передано у тимчасове платне користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул. Лесі Українки, 14, село Щасливе Бориспільського району Київської області, на підставі договору оренди № 28_199 від 22.12.2018.
19. У зв`язку з чим Позивач звернувся до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", як правонаступника Акціонерного товариства "Сбербанк" (Відповідача-1), та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" (Відповідача-2) з позовними вимогами про стягнення балансової вартості вищезазначеного рухомого майна в розмірі 7 247 631,06 грн, як збитків.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів
1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Стаття 321. Непорушність права власності
1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 386. Засади захисту права власності
1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Стаття 387. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння
1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача
1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Стаття 1212. Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави
1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Стаття 1213. Повернення в натурі безпідставно набутого майна
1. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
2. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
21. Господарський кодекс України
Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків
1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
2. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.
3. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.