ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 826/6372/17
касаційне провадження № К/9901/3437/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2017 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя - Губська О.А., судді - Ключкович В.Ю., Беспалов О.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2015 №0002351502, №0002361502.
На обґрунтування позову, Товариство послалося на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки платник не порушував граничний строк сплати задекларованих грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 22.06.2015 №0002351502, № 0002361502.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано належні та допустимі докази належного виконання позивачем обов`язку зі сплати за червень 2014 року плати за користування надрами для видобування корисних копалин, шляхом перерахування визначених в розрахунках плати за користування надрами для видобування корисних копалин сум грошових коштів з цього виду платежу в повному обсязі та у визначений Кодексом строк, здійснивши платіж 30.07.2014.
Інспекція, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що судами не враховано, що позивачем сплату грошових зобов`язань здійснено 30.07.2014, а зарахування коштів банком відбулось 31.07.2014, що свідчить про порушення позивачем строку сплати грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року на один календарний день.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.07.2023 визнав за можливе розглянути справу в попередньому судовому засідання та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 01.08.2023.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні касаційної скарги, з огляду наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності сплати нарахованих сум грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року, за результатами якої складено акт від 04.06.2015 №71/18-11-15-0115-8/00135390 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 263.12.1 пункту 263.12 статті 263 ПК України, а саме порушено строки сплати нарахованих грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року на один календарний день.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.06.2015 №0002351502, №0002361502, якими позивачу нараховано штраф на загальну суму 15725 818,76 грн (10 % від суми грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року сплаченого з затримкою).
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами пункту 54.1 статті 54 ПК України окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вказана норма кореспондується з положеннями підпункту 263.12.1 пункту 263.12 статті 263 цього ж Кодексу, згідно з якими платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов`язання у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ними контролюючому органу: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.