ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 160/11489/19
адміністративне провадження № К/9901/19060/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 (головуючий суддя: Бондар М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 (головуючий суддя: Юрко І.В., судді: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.) у справі №160/11489/19 за позовом ОСОБА_1 до Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач або Васильківська РДА Дніпропетровської області), третя особа: ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат"), в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо часткового відшкодування ОСОБА_1 вартості земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 12,9314 га, кадастровий номер 1220785500:02:003:0005, на території Зеленогайської сільської ради Васильківського районі Дніпропетровської області, яка була примусово відчужена у державну власність з мотивів суспільної необхідності;
стягнути з Васильківської РДА Дніпропетровської області на користь позивачки недоплачену вартість примусово відчуженої в державну власність з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки у розмірі 45311,93 грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17.01.2020, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020, позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судове рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд рішенням від 27.02.2018 у справі № 872/2а-4/17, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 19.06.2018, позов задовольнив частково:
примусово відчужив в державну власність з мотивів суспільної необхідності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 12,9314 га на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району кадастровий номер 1220785500:02:003:0005 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебуває у власності ОСОБА_1, за ціною 604 159 грн для розміщення об`єктів ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення;
зобов`язав ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку протягом 5 днів з дня виплати їй Васильківською районною державною адміністрацією коштів в розмірі 604 159 грн.
На виконання судового рішення у справі № 872/2а-4/17, відповідач у липні 2018 року перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 558 847,07 грн.
17.09.2018 позивачка звернулася до Васильківської райдержадміністрації Дніпропетровської області із претензією, у якій просила в строк до 01.10.2019 сплатити залишок коштів у сумі 45 311,93 грн.
Васильківською райдержадміністрацією Дніпропетровської області надано відповідь на претензію, в якій з посиланням на п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.1, 162.1.12 та 162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 та 163.1.2 п.163.1 ст.163, п.164.1, п.п.164.2.3 п164.2 та п.164.3 ст.164, п.п.168.1.1 та 168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.172 ПК України зазначено, що з ОСОБА_1 правомірно утримано та сплачено до державного бюджету податки в сумі 45311,93 грн за відчужену в примусовому порядку земельну ділянку, площею 12,9314 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0005, в державну власність з мотивів суспільної необхідності для розміщення об`єктів ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, за ціною 604 159 грн.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що за судовим рішенням у справі № 872/2а-4/17 відбулося примусове відчуження в державну власність з мотивів суспільної необхідності належної їй на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 12,9314 га за ціною 604 159 грн. У липні 2018 року відповідач перерахував на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти у сумі 558 847,07 грн, за виключенням коштів у сумі 45 311,93 грн, як утриманого податку.
Позивачка вважає, що відповідач має доплатити їй кошти утриманого податку (45 311,93 грн), оскільки відповідно до підпункту 165.1.16 пункту 165 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (нематеріальних активів), примусово відчуженого державою. Примусово відчужене державою майно також не підлягає оподаткуванню військовим збором та державним митом.
Відповідач позов не визнав. З посиланням на вимоги підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 162.1.1, 162.1.12 та 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпунктів 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпункту 164.2.3 пункту 164.2 т пункту 164.3 статті 164, підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, статті 172 ПК України наполягає на обґрунтованості утриманих ним із загальної вартості земельної ділянки податків і зборів в сумі 45311,93 грн.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, насамперед виходив з того, що цей спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Проаналізувавши положення Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" та податкового законодавства, суди обох інстанцій дійшли висновку що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку - позивачки, не включається кошти, отримані нею в рахунок відшкодування вартості земельної ділянки, примусово відчуженої за судовим рішенням в державну власність з мотивів суспільної необхідності.
Одночасно суди зазначили про помилковість посилань відповідача на положення підпункту 164.2.3 пункту 164.2 статті 164 ПК України, з підстав, що зазначена норма не регулює спірних правовідносин, позаяк ОСОБА_1 не вчиняла продажу належної їй на праві власності земельної ділянки.
Апеляційний суд також відхилив аргументи Васильківської райдержадміністрації про те, що останній не є належним відповідачем у справі, оскільки Законом № 1559-VI імперативно визначений суб`єкт, який займається процедурою примусового відчуження земельних ділянок. Також виходячи із суті спірних правовідносин та суб`єктного складу сторін у цій справі, суд апеляційний інстанцій констатував, що спір носить публічно-правовий характер у зв`язку із чим підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій розглянуто спір з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів. На переконання скаржника, з огляду на заявлену вимогу майнового характеру, що містить ознаки приватно-правового спору, справа підлягає розгляду за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Також скаржник вважає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.
Крім того, за твердженнями скаржника, судом першої інстанції прийнято до розгляду позовну заяву, яка не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, зокрема: судовий збір сплачений лише за однією вимогою, хоча заявлено дві вимоги майнового та немайнового характеру; також позивачкою не надано власне письмове підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; позовна заява не містить обґрунтувань порушення Васильківською райдержадміністрацією прав, свобод та інтересів позивачки.
Окрім наведених вище недоліків позовної заяви, скаржник також вважає, що позов пред`явлено із пропуском строку звернення до суду, оскільки про перерахування коштів не в повному обсязі позивачці стало відомо ще з липня 2018 року, коли на її розрахунковий рахунок надійшла сума 558 847,07 грн.
Також скаржник посилається на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, зокрема, на переконання суб`єкта владних повноважень, судом не оцінювався лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області, який підтверджує обґрунтованість утримання податків у сумі 45 311, 93 грн за примусове відчуження земельної ділянки.
По суті спору, скаржник наполягає, що присуджена судом сума коштів за примусове відчуження земельної ділянки підлягає оподаткуванню, відповідно із цієї суми було обґрунтовано утримано податок з доходів фізичних осіб (5%) в розмірі 30207,95 грн, держмито в сумі 6041,59 грн, а також військовий збір в розмірі 1,5% в сумі 9062,39 грн. Всього у сумі 45311,93 грн.
Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам відповідача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Вирішуючи питання юрисдикційної підсудності цього спору, колегія суддів зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За приписами частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.
Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється у тому числі (..) на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка не погоджується із розміром відшкодування шкоди в межах спеціальної процедури примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, ініційованої суб`єктом владних повноважень.
Статтею 267 КАС України визначені особливості провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Зазначена норма визначає, що справи цієї категорії віднесені до адміністративної юрисдикції та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню.
За приписами частини п`ятої статті 267 КАС України у рішенні адміністративного суду про задоволення позову зазначається у тому числі (…) інформація умови попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, збитків, заподіяних власнику внаслідок примусового відчуження, та їх розмір, визначений відповідно до закону, а також джерело фінансування витрат, пов`язаних із примусовим відчуженням.