ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2023 року
м. Київ
справа №640/34546/21
адміністративне провадження № К/990/31340/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Смоковича М.І.,
при секретарі - Бурдун М.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Кожушко В.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року (суддя - С.К. Каракашьян)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року ( головуючий суддя - О.М. Оксененко, судді: І.О. Лічевецький, В.П. Мельничук)
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, -
у с т а н о в и в:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора ( далі - Офіс Генерального прокурора, відповідач), в якому просив:
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 640/22934/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період з 29 січня 2021 року по день винесення судового рішення у даній справі.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 28.01.21 по 04.07.22 в сумі 766885,98 грн 98 коп.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2021року у справі №640/22934/19 Офісом Генерального прокурора, в порушення вимог чинного законодавства, негайно не виконано, що свідчить про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки його виконання у період з 28 січня 2021 року по 04 липня 2022 року включно, у сумі 766 885, 98 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
11 листопада 2022 року на адресу суду касаційної інстанції від Офісу Генерального прокурора ( далі - Офіс Генерального прокурора, скаржник) надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на неправомірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, скаржник просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась постанова Верховного Суду від 23 вересня 2022 року у справі № 640/22934/19, якою скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі №640/22934/19, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Вказав, що середній заробіток за затримку виконання рішення стягується лише у разі поновлення на роботі працівника, якого звільнено незаконно, тоді як постановою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року у справі № 640/22934/19 вказано про передчасність визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з органів прокуратури, що апріорі унеможливлює застосування ст. 236 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України).
Також зазначив, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений ч.5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), з посиланням на правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 380/2355/20.
Наголосив, що у разі затримки виконання судового рішення, період затримки необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі по дату видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, тобто розрахунок має здійснюватися з 29 січня 2021 року, а не з 28 січня 2021 року.
Водночас зауважив, що наказ Генерального прокурора про поновлення ОСОБА_1 на посаді не видавався, що унеможливлює здійснення розрахунку належних до стягнення сум.
Крім того вказав, що позивач має адвокатське свідоцтво, дані про зупинення якого відступні, тоді як особа, яка перебуває на посаді прокурора, не може займатися адвокатською діяльністю.
Також зазначив, що позивачем не подавалося жодної заяви про поновлення на посаді в Офісі Генерального прокурора, що слугувало б підтвердженням його волевиявлення продовжувати фактичну службу на відповідній посаді.
09 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі №640/34546/21.
09 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду заяву Офісу Генерального прокурора задоволено. Зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі №640/34546/ щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі № 640/22934/19 за період з 28 січня 2021 року 04 липня 2022 року у сумі 766 885,98 грн до закінчення перегляду їх в касаційному порядку.
23 січня 2023 року на адресу суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року - без змін.
12 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
22.10.2019 наказом Генерального прокурора №1173ц, керуючись ст. 9, п. 2 ч.2 ст. 41 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII ( далі - Закон № 1697-VII), пп.1 п.19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX ( далі - Закон № 113-IX) ОСОБА_1 звільнено з посади начальника четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону № 1697-VII з 23.10.2019.
28.01.2021 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/22934/19 визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 22.10.2019 №1173ц.
Судовим рішенням вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 373 263,98 грн.;
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
05.02.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчі листи в частині негайного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19.
02.06.2021 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/22934/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року змінено, та викладено абзац 4 резолютивної частини у наступній редакції:
Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 169 341,18 грн.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі №640/22934/19 залишено без змін.
Не погоджуючись із затримкою виконання судового рішення у межах справи №640/22934/19, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 ст.372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
За приписами положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
Відповідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною 1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок КМУ № 100).
Згідно з п. 5 Порядку КМУ № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку КМУ № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
За змістом п. 10 Порядку КМУ № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.