Постанова
Іменем України
25 липня 2023 року
м. Київ
справа № 638/2080/17
провадження № 61-10559св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_4 (мати), ОСОБА_5,
третя особа - управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 рокув складі колегії суддів Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є рідним братом ОСОБА_6 01 серпня 1992 року останній зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Під час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 - син ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_3
28 квітня 2007 року шлюб було розірвано.
12 липня 2013 року ОСОБА_6 став власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 1549. Під час пошуку квартири для купівлі ОСОБА_6 познайомився з ріелтором - ОСОБА_7 . Після цього вони одружилися 30 жовтня 2014 року та ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_2 ..
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Позивач вказує, що ОСОБА_6 тривалий час зловживав спиртними напоями та мав поганий стан здоров`я. Останній близько трьох місяців перебував у лікарських установах з діагнозом: посттравматичний церебральний арахноїдит з лікворною гіпертензією, вестибуло-атактичним та астено-невротичним синдромом, поширений остеохондроз хребта з переважним ураженням поперекового відділу, вертеброгенну лівосторонню люмбоішіалгію, м`язово-тонічний варіант, обумовлений правобічною центральною грижею диску L-4 L-5, ВСД змішаного типу, що підтверджується випискою з історії хвороби. З 21 квітня 2007 року ОСОБА_6 почав гірше почуватись, у зв`язку з чим позивач йому допомагав матеріально, купував продукти та доглядав. У зв`язку з перебуванням брата ( ОСОБА_6 ) у безпорадному стані та піклуванням про нього, позивач має право вимагати зміни черговості спадкування за законом після його смерті.
Позивач просив: змінити належну йому другу чергу спадкоємців за законом на першу чергу спадкоємців за законом після померлого брата ОСОБА_6 ; визнати право власності на 1/4 квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково.
Змінено належну ОСОБА_1 другу чергу спадкоємців за законом на першу чергу спадкоємців за законом після померлого брата ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_6 тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, звертався за медичною допомогою, про що свідчать виписки з його історії хвороби та довідки з поліклініки, у ОСОБА_1 була можливість надавати кошти на його утримання та допомагати матеріально, що підтверджується даними про працевлаштування останнього в визначений у позові період, при цьому надані ОСОБА_1 докази не викликають у суду сумніву щодо того, що останній надавав спадкодавцю нематеріальні послуги та позивач здійснював вказані дії протягом тривалого проміжку часу, з часу коли погіршився стан здоров`я ОСОБА_6 - з квітня 2007 року. Вказане повністю підтверджується показаннями свідків, допитаних судом у судовому засіданні та не спростовується наданими стороною відповідача доказами. Оцінюючи наявні докази у їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи надані сторонами пояснення та заслухавши свідків, суд встановив, що таким чином: 1) ОСОБА_1 здійснював опіку над спадкодавцем, тобто надавав йому нематеріальні послуги (спілкування, поради та консультації, тощо); 2) надавав матеріальне забезпечення спадкодавцю; 3) надавав іншу допомогу спадкодавцеві, тобто таку допомогу, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі; 4) тривалий час здійснював дії, визначені у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця ОСОБА_6, тобто такий стан, під час якого вказана особа була неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний тяжкою хворобою, а відтак судом встановлена наявність усіх п`яти обставин, необхідних для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування. Встановивши, що ОСОБА_1 довів належними і допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у нього могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення його вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_6 .
Разом із цим, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання права власності на 1/4 квартири, що є спадковим майном, оскільки ця вимога є передчасною та задоволення позову у частині зміни черговості одержання права на спадкування виключає необхідність задоволення позовної вимоги у вказаній частині.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги позивача про зміну черговості одержання права на спадкування оскаржила до апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 .
В іншій частині (про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом) рішення суду учасниками справи не оскаржувалося та в апеляційному порядку не переглядалося.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкуванняскасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розподілено судові витрати.
Апеляційний суд вказав, що підставою для задоволення позову в частині зміни черговості одержання права на спадкування є в тому числі і знаходження спадкодавця в безпорадному стані. Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.
Апеляційним судом, встановлено, що померлий ОСОБА_6 (спадкодавець) дійсно мав деякі хвороби (посттравматичний церебральний арахноїдит з лікворною гіпертензією, вестибуло-атактичний та астено-невротичний синдром, поширений остеохондроз хребта з переважним ураженням поперекового відділу, вертеброгенну лівосторонню люмбоішіалгію, м`язово-тонічний варіант, обумовлений правобічною центральною грижею диска L-4, L-5, ВСД змішаного типу), проте справа не містить та позивачем не надано належних, допустимих письмових (медичних) доказів (медичну довідку тощо) на підтвердження перебування спадкодавця у безпорадному стані. При цьому одних лише показів свідків на підтвердження цієї обставини недостатньо. З лікарського свідоцтва про смерть № 2342-ДМ/16 від 15 серпня 2016 року вбачається, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок гострого розладу кровообігу, причина смерті - атеросклеротична хвороба серця. Встановивши, що позивач не довів факт перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині зміни черговості одержання права на спадкування
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 жовтня 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року.
У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2021 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 30 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року позивач вказує застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 668/13552/15-ц, від 03 листопада 2021 року у справі № 761/29693/19. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме не дослідив зібрані у справі докази.
Касаційна скарга подана за пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та спадкодавець ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) є рідними братами. Відповідно до свідоцтв про народження їх батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9
ОСОБА_5 (син) ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та ОСОБА_3 (дочка) ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) є дітьми ОСОБА_6, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 .
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2007 року в справі № 575/07/09 розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, зареєстрований 01 серпня 1992 року в міському відділі реєстрації актів цивільного стану м. Курська, російська федерація за актовим записом № 761.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 12 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бондаренко О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1549, ОСОБА_6 став власником квартири АДРЕСА_1 (загальна площа квартири 30,5 кв. м). Ця обставина також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 липня 2013 року та копією технічного паспорту на квартиру.
Згідно звіту про оцінку майна № MN08-170203-002, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_10, (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 23 грудня 2014 року № 17341-14), вартість квартири станом на 03 лютого 2017 року становить 464 230,00 грн.
31 жовтня 2014 року ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) зареєстрували шлюб у Дзержинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 997, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_2 .
Згідно з копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 16 серпня 2016 року, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 48 років, актовий запис № 12120.
За довідкою про причину смерті від 15 серпня 2016 рлку причиною смерті ОСОБА_6 вказано "атеросклеротична хвороба серця".
За інформацією поліклініки ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області" від 29 травня 2017 року № 33/41-1-3аз ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (посвідчення НОМЕР_5 категорія 3 від 28 квітня 1993 року), обслуговувався в поліклініці ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" з 1996 року. Проходив курси стаціонарного лікування: у 2001 році, у 2004 році, у 2007 році, останній профілактичний огляд - у 2014 році, група здоров`я ІІІ, гіпертонічна хвороба ІІ ст, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст з лікворно-гіпертензійним синдромом; останнє звернення - 09 червня 2015 року.
За медичними висновками щодо стану здоров`я ОСОБА_1, в останнього діагностували такі захворювання: посттравматичний церебральний арахноїдит з лікворною гіпертензією, вестибуло-атактичний та астено-невротичний синдром, поширений остеохондроз хребта з переважним ураженням поперекового відділу, вертеброгенна лівостороння люмбоішіалгія, м`язово-тонічний варіант, обумовлений правобічною центральною грижею диска L-4, L-5, ВСД змішаного типу, що підтверджується випискою з історії хвороби. (т.1 а.с.29-31).
За відповіддю на запит суду з комунального закладу охорони здоров`я "Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3" від 03 квітня 2018 року ОСОБА_6 у період з 01 січня 2011 року до 14 серпня 2016 року на стаціонарному лікуванні у цьому медичному закладі не перебував.
З копії спадкової справи № 05/2016, заведеної після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л. Ю. встановлено таке. 15 вересня 2016 року приватним нотаріусом було отримано заяву від ОСОБА_2, яка є дружиною померлого, про прийняття спадщини; 03 лютого 2017 року нотаріусом поштою отримано дві заяви від ОСОБА_1 - про прийняття спадщини та про те, що у померлого є діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 08 лютого 2017 року до нотаріуса звернулась ОСОБА_4, яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_3, про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_6 24 лютого 2017 року нотаріус отримала поштою заяву ОСОБА_5 від 03 лютого 2017 року про прийняття ним спадщини після смерті його батька.
Відповідно до копії трудової книжки позивача, останній у період з 17 лютого 2014 року до 15 грудня 2016 року працював на посаді охоронця в ТОВ "Степріелт".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, постанова апеляційного суду, визначена у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржується на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини - дня смерті спадкодавця (частина друга статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.