Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 760/23205/17
провадження № 61-3557св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - громадська організація "Українська асоціація студентів",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в складі колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадської організації "Українська асоціація студентів" (далі також - ГО "Українська асоціація студентів", відповідач), третя особа - ОСОБА_2, про визнання наказу недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 08 липня 2016 року Всеукраїнська молодіжна громадська організація "Українська асоціація студентського самоврядування" (код ЄДРПОУ 26437272) (далі також - ВМГО "Українська асоціація студентського самоврядування") видала на ім`я позивача довіреність із строком дії до 31 грудня 2017 року. У травні 2017 року Всеукраїнська молодіжна громадська організація "Українська асоціація студентського самоврядування" була перейменована на ГО "Українська асоціація студентів".
У подальшому позивачу стало відомо, що в газеті "Голос України", у випуску від 12 травня 2017 року № 84 (6589) було опубліковано оголошення наступного змісту: "ВМГО "УАСС" (код ЄДРПОУ 26437272) скасовує всі довіреності на здійснення будь-яких правочинів, видані в період до 10 травня 2017 року".
З метою з`ясування підстав для оприлюднення цього оголошення, 19 жовтня 2017 року позивач звернувся до відповідача з відповідним запитом. Листом ГО "Українська асоціація студентів" від 21 жовтня 2017 року № 183-17 йому було повідомлено, що підставою для оприлюднення зазначеного оголошення був наказ Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Українська асоціація студентського самоврядування" від 10 травня 2017 року № 1/17, підписаний ОСОБА_2 . Цим наказом передбачено: "Відповідно до статті 249 Цивільного кодексу України, спираючись на Статут ВМГО "Українська асоціація студентського самоврядування", наказую: 1) скасувати всі довіреності на здійснення будь-яких правочинів, видані в період до 10.05.2017 року від імені організації; 2) виконання цього наказу залишаю за собою".
04 травня 2017 року президентом ГО "Українська асоціація студентів" було обрано ОСОБА_3 . Про це свідчить відповідний запис у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, 10 травня 2017 року ОСОБА_2, який підписав оспорюваний наказ, не мав права діяти від імені ГО "Українська асоціація студентів". Тому позивач просив визнати недійсним наказ ВМГО "Українська асоціація студентського самоврядування" від 10 травня 2017 року № 1/17.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зазначив будь-яких даних, які б свідчили про порушення його прав при видачі оскаржуваного наказу. Наведений при зверненні до суду виклад обставин, без зазначення обґрунтування порушення його прав внаслідок таких дій не може бути підставою для задоволення позову. Позивач, будучи сторонньою особою, якій надано право на представництво інтересів відповідача, поданим позовом від свого імені намагається втрутитися в господарську діяльність відповідача, а відповідач, визнанням позову, намагається вирішити у даному спорі питання, що виникли під час здійснення ним своєї діяльності. Тому суд вважав, що визнання відповідачем позову за таких обставин суперечить вимогам закону.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог по суті розгляду справи. Однак, позивач не був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Це порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 березня 2023 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року. У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року позивач вказує застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 25 червня 2018 року у справі № 640/8067/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 128/1634/16-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 464/3599/20. Крім цього, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга подана за пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційний судом
08 липня 2016 року президентом ВМГО "Українська асоціація студентського самоврядування" (код ЄДРПОУ 26437272) ОСОБА_2 видана довіреність, якою уповноважено ОСОБА_1 представляти інтереси організації у відносинах з будь-якими органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкованості, їх посадовими та службовими особами, а також з фізичними особами з усіх питань діяльності організації. Довіреність видана з правом передоручення та строком дії до 31 грудня 2017 року.
За наказом від 10 травня 2017 року № 1/17 президента ВМГО "Українська асоціація студентського самоврядування" ОСОБА_2 відповідно до статті 249 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) скасовано всі довіреності на здійснення будь-яких правочинів, видані в період до 10 травня 2017 року від імені організації.
12 травня 2017 року в газеті "Голос України" у випуску № 84 (6589) опубліковано оголошення про те, що "ВМГО "УАСС (ЄДРПОУ 26437272) скасовує всі довіреності на здійснення будь-яких правочинів, видані в період до 10.05.2017 року".
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що станом на 10 травня 2017 року керівником відповідача була ОСОБА_3, тому ОСОБА_2, який видав (підписав) наказ від 10 травня 2017 року № 1/17, не мав права діяти від імені відповідача, що є підставою для визнання оскаржуваного наказу недійсним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, постанова апеляційного суду, визначена у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржується на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.