Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 727/5901/22
провадження № 61-222св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Чернівецька міська рада, ОСОБА_2,
третя особа - державний реєстратор відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 вересня 2022 року в складі судді Літвінової О. Г. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 24 листопада 2022 року в складі колегії суддів Височанської Н. К. Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Чернівецької міської ради, ОСОБА_2, третя особа - державний реєстратор відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, про визнання неправомірним та скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником виділеної (в натурі) частки житлового будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Власником іншої частини даного житлового будинку є ОСОБА_2 . Право спільної часткової власності припинено ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2008 року, однак окремі поштові адреси на дві частини будинку, як окремим об`єктам нерухомості, не надавалися. Земельна ділянка, на якій розташовано будинок, приватизована не була, кадастровий номер їй не надавався.
За спільною заявою позивача та ОСОБА_2 рішенням 73 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 07 листопада 2019 року № 1946 було вирішено, зокрема: затвердити технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, кадастровий номер 73101136300:17:003:1158 (пункт 16); передати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільну сумісну власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1000 га (кадастровий номер 73101136300:17:003:1158), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 2.01) (обслуговування існуючого житлового будинку) (пункт 16.1).
Наприкінці 2021 року позивачу стало відомо, що рішенням 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради № 2141 від 11 червня 2020 року було частково скасовано попереднє рішення Чернівецької міської ради та вирішено, зокрема: за пунктом 11 - передати ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, кадастровий номер 73101136300:17:003:1158, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 2.01) (обслуговування існуючого житлового будинку); за пунктом 11.1 - визнати таким, що втратив чинність пункт 16.1 рішення міської ради VII скликання від 07 листопада 2019 року № 1946 в частині передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільну сумісну власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1000 га (кадастровий номер 73101136300:17:003:1158), у зв`язку із прийняттям пункту 11 рішення.
На підставі цього рішення ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, про що свідчить запис про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52975556 від 06 липня 2020 року.
Відповідно до розробленої ФОП ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136300:17:003:1158) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) сформована за рахунок присадибної земельної ділянки, яку вже передали безоплатно у спільну сумісну власність, відповідно до пунктів 16, 16.1 рішення Чернівецької міської ради від 07 листопада 2019 року № 1946.
Позивач просила: визнати неправомірними і скасувати пункти 11, 11.1 рішення 78 сесії VІІ скликання Чернівецької міської ради від 11 червня 2020 року № 2141; визнати неправомірним та скасувати рішення індексний номер 52975556 від 06 липня 2020 року державного реєстратора Мар`ян Т. Я. відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради про державну реєстрацію за ОСОБА_2 речового права на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 7310136300:17:003:1158, розташовану за адресою: АДРЕСА_1
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними і скасовано пункти 11, 11.1 рішення 78 сесії УІІ скликання Чернівецької міської ради № 2141 від 11 червня 2020 року.
Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора Мар`ян Т. Я. відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради про державну реєстрацію речового права за ОСОБА_2 індексний номер 52975556 від 06 липня 2020 року на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 7310136300:17:003:1158, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Розподілено судові витрати.
Суд першої інстанції, виходячи з норм закону, які регулюють спірні правовідносини, перевіривши і з`ясувавши обставини справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 вересня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог позивача та наявності підстав для їх задоволення. Чернівецька міська рада, приймаючи рішення про передачу ОСОБА_2 безоплатно у власність спірної земельної ділянки, сесія міської ради діяла не в межах своїх повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, порушила права та законні інтереси позивача. Апеляційний суд відхилив як безпідставні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо: непорушення прав позивача оскаржуваними пунктами рішення органу місцевого самоврядування; наявності погодження позивачем меж земельної ділянки, переданої у власність відповідачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мандзюк В. Б. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 вересня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 24 листопада 2022 року. У касаційній скарзі він просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 вересня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 вересня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 вересня 2022 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 24 листопада 2022 року представник вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20.
Касаційна скарга подана за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
У квітні 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу. Позивач зазначала про безпідставність доводів касаційної скарги, зазначала про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Від інших учасників справи відзив на касаційну скаргу не надходив до суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить виділена частка нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2007 року в справі № 2-2811 та ухвали цього ж суду від 12 вересня 2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 жовтня 2008 року № 20568244.
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 107,70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 січня 2020 року № 197462500.
Рішенням 73 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 07 листопада 2019 року № 1946 було вирішено, зокрема: пункт 16 - затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1000 га, кадастровий номер 73101136300:17:003:1158, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; пункт 16.1 - передати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номера 73101136300:17:003:1158, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава: заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1, свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 01 листопада 1985 року № 2604, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 січня 2010 року № 25013600, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2007 року в справі № 2-2811., ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2008 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 жовтня 2008 року № 20568244, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 березня 2019 року № НВ-7303139912019, додатком до якого був кадастровий план земельної ділянки 73101136300:17:003:1158.
Відповідно до довідки Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації від 21 січня 2020 року № 118 ОСОБА_2 є власником 31/100 частини житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 . На даний час частина житлового будинку є окремим об`єктом цивільно-правових угод, приміщення ізольовані з окремим входом.
Рішенням 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 11 червня 2020 року № 2141 вирішено, зокрема: пункт 11 - передати ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 73101136300:17:003:1158, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 2.01) (обслуговування існуючого житлового будинку), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; пункт 11.1 - визнати таким, що втратив чинність, пункт 16.1 рішення міської ради VII скликання від 07 листопада 2019 року № 1946, в частині передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільну сумісну власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 73101136300:17:003:1158, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку із прийняттям пункту 11 рішення.
Підстава для прийняття цього рішення: заява ОСОБА_2 від 23 січня 2020 року, свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 01 листопада 1985 року № 2604, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 січня 2020 року № 197462500, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 березня 2019 року № НВ-7303139912019.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку за рішенням державного реєстратора Чернівецької міської ради Мар`ян Т. М., про що свідчить запис про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52975556 від 06 липня 2020 року на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 7310136300:17:003:1158, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
За інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27 квітня 2021 року, власником земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 7310136300:17:003:1158, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), розташованої на АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 ; орган що здійснив державну реєстрацію - Чернівецька міська рада; технічну документацію виготовив землевпорядник ФОП " ОСОБА_3", дата державної реєстрації - 02 липня 2020 року.
У листі головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 03 серпня 2021 року № 187/6-21 зазначено, зокрема, що земельна ділянка, яка була надана відповідачу ОСОБА_2 безоплатно у власність сформована за рахунок земельної ділянки, яка була передана безоплатно у спільну сумісну власність сторонам рішенням Чернівецької міської ради 07 листопада 2019 року № 1946. А тому прийняття Чернівецькою міською радою рішення від 11 червня 2020 року № 2141 в частині безоплатної передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 73101136300:17:003:1158, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 2.01) (обслуговування існуючого житлового будинку), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; та визнання таким, що втратив чинність, пункт 16.1 рішення міської ради від 07 листопада 2019 року № 1946 суперечить вимогам статей 14, 19 Конституції України, статей 89, 116, 118, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За статтею 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У статті 317 ЦК України вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Держава не втручається у здійснення власником права власності (частина шоста статті 319 ЦК України).
За частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
За частинами першою-четвертою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, у тому числі, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спору) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.