Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 505/3935/18
провадження № 61-10459св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, виконавчий комітет Подільської міської ради Одеської області, Подільська міська рада Одеської області,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кресюн Василь Андрійович, на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року в складі судді Вергопула А. К. та на постанову Одеського апеляційного суду
від 23 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У грудні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до ОСОБА_3, виконавчого комітету Подільської міської ради Одеської області, Подільської міської ради Одеської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування державного акта, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення сесії Котовської міської ради Одеської області від 18 червня 2008 року № 282-У
ОСОБА_4 25 травня 2010 року видано державний акт серії ЯК № 500647 на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5111200000:02:001:0164, яка розташована на
АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого
будинку, господарських будівель і споруд, розміри земельної ділянки:
20,15 м х 20,18 м х 49,63 м х 49,68 м.
20 грудня 2014 року проведено інвентаризацію зазначеної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4, у результаті якої встановлено, що площа цієї земельної ділянки фактично становить 0,1057 га. Фактичне збільшення земельної ділянки ОСОБА_4, правонаступником якого
є ОСОБА_3, відбулося у зв`язку з перенесенням останніми паркану, що належить позивачам, на земельну ділянку ОСОБА_5,
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на
АДРЕСА_2 (паркан змістили на земельну ділянку позивачів по межі від 0,15 м до 1 м). До порушення прав позивачів між парканом та сараєм, які належать останнім, була відстань 0,5 м, проте на час звернення з позовом паркан впритул проходить по стінці сараю, а за сараєм на 0,5 м і більше перенесений на земельну ділянку ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Позивачі не погоджували межі спірної земельної ділянки, підписи від їх імені у відповідному акті виконані не ними, а іншою особою. Між сторонами у справі існує спір щодо порядку користування земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а саме щодо межі між цими земельними ділянками.
На підставі викладеного ОСОБА_1, ОСОБА_2 з урахуванням уточнених позовних вимог просили: визнати незаконним та скасувати
рішення Котовської міської ради Одеській області від 18 червня 2008 року № 282-У в частині передачі у користування ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на
АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності від 25 травня 2010 року серії ЯК № 500647, виданий на ім`я ОСОБА_4, на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5111200000:02:001:0164, яка розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд зі скасуванням відомостей про дану земельну ділянку в Держгеокадастрі; зобов`язати ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом перенесення паркану із земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_3 по межі, починаючи з фасадної сторони будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 на 0,01 м в бік будинку АДРЕСА_1 та в кінцевій точці на відстань 0,5 м в бік будинку АДРЕСА_4, по прямій відстані 0,4968 м.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області
від 21 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірними рішенням органу місцевого самоврядування від 18 червня 2008 року, державним актом на земельну ділянку від 25 травня 2010 року серії ЯК № 500647, парканом між домоволодіннями сторін у справі та діями ОСОБА_3 не порушено прав та інтересів позивачів на користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що фактично у користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка площею на 15 кв. м більше, ніж зареєстровано в державному земельному кадастрі. Накладка в межовій частині земельних ділянок АДРЕСА_1 та
АДРЕСА_2, складає
в середньому менше 0,1 м, а площа накладки земельних ділянок - менше
1 кв. м та знаходиться в межах допустимої похибки. Висновком судової земельно-технічної експертизи встановлено, що ОСОБА_3 права ОСОБА_1, ОСОБА_2 не порушені.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що експерт не провела заміри лінійних вимірів зменшення земельної ділянки, оскільки при проведенні вказаної експертизи, був присутній представник позивачів, під час проведення вимірів дії експерта ним не оспорювалися, будь-яких заперечень чи зауважень представником позивачів не вносилося. Безпідставними є доводи позивачів щодо непогодження меж спірної земельної ділянки, оскільки непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта погодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кресюн В. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Кресюна В. В. надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області
від 21 листопада 2019 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кресюн В. А., на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скарга
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, Верховного Суду
від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі не погоджували меж земельної ділянки на АДРЕСА_1, підписи у відмовних актах є підробленими, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи. Оскільки ОСОБА_4 отримав державний акт на земельні ділянку пізніше, ніж подружжя ОСОБА_6, то саме він і повинен був погоджувати межі земельної ділянки в останніх. Погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками користувачами є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність.
Суд першої інстанції помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц,
від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц. Суд апеляційної інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 709/809/17. Суди не мотивували належним чином відмову в задоволенні позовних вимог. Позивачі довели належними та допустимими доказами заявлені у справі вимоги. Експерти дійшов помилкового висновку, що площа накладення земельних ділянок складає лише 0,95 кв. м.
Позиції інших учасників
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що житловий будинок з відповідними господарським спорудами та будівлями на
АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку
серії ЯГ № 946088, виданого відповідно до рішення сесії Котовської міської ради Одеської області від 01 листопада 2006 року № 59-V, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 належала земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,0989 га, що розташована на АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 15 листопада 2012 року продали ОСОБА_1 житловий будинок з відповідними господарським спорудами та будівлями на АДРЕСА_2 .
Рішенням Котовської міської ради Одеської області від 18 червня 2008 року № 282-V передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1 га, що розташована на
АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Котовської міської ради Одеської області від 18 червня 2008 року № 282-V встановлено в натурі межі вказаної земельної ділянки,
наданої у власність ОСОБА_4 .
25 травня 2010 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 500647, цільове призначення земельної ділянки загальною площею 0,1 га на
АДРЕСА_1 - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Земельні ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є суміжними.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, його правонаступником
у спірних правовідносинах є ОСОБА_3, який також є користувачем земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 січня 2019 року призначено: судову почеркознавчу експертизу; комплексну судову земельно-технічну експертизу та судову будівельно-технічну експертизу.
Відповідно до судової земельно-технічної експертизи від 20 серпня
2019 року № 07-2019:
"1) Фактично за даними контрольної кадастрової зйомки, проведеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7
07 червня 2019 року станом на дату обстеження площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_3 складає 0,0979 га.
За даними державного акта, виданого 25 травня 2010 року відділом Держкомзему у місті Подільськ (Котовськ) Одеської області, серія ЯК № 500647, площа земельної ділянки на
АДРЕСА_1, кадастровий номер якої 5111200000:02:001:0164, складала 0,1 га.
Фактично у користуванні ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка площею на 21 кв. м менше, ніж зареєстровано в Державному земельному кадастрі про земельному ділянку на АДРЕСА_1 .
2) Контрольна кадастрова зйомка земельної ділянки на АДРЕСА_2 проводилась на підставі заяви ОСОБА_1 10 жовтня 2018 року. Фактична площа земельної ділянки на АДРЕСА_2 складає 0,1004 га.
Відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 946088, який видано 29 травня 2007 року (кадастровий номер 5111200000:02:001:0014) попереднім власникам, площа земельної ділянки на АДРЕСА_2 становить 0,0989 га.
Фактично у користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка площею на 15 кв.м більше, ніж зареєстровано в державному земельному кадастрі про земельному ділянку.
При вивченні наданих матеріалів та проведеному обміру земельної ділянки на АДРЕСА_1 встановлено, що існує відхилення, а саме лінійні розміри земельної ділянки:
- по фасадній частині: 19,44 м замість 30,15 м - зменшені на 0,71 м;
- з боку АДРЕСА_5 : 49,68 м замість 49,63 м - збільшені на 0,05 м;
- з тильної сторони: 19,62 м замість 20,18 м - зменшені на 0,56 м;
- з боку АДРЕСА_2 : 50,1 м замість 49,68 м - збільшені на 0,42 м.
Площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 зазнала змін, а саме зменшена на 11 кв. м.
При вивченні наданих матеріалів та проведеному обміру земельної ділянки на АДРЕСА_2 встановлено, що в наявності відхилення, а саме лінійні розміри земельної ділянки:
- по фасадній частині: 20,15 м замість 20,14 м - зменшені на 0,01 м;
- з боку АДРЕСА_1 : 50,06 м замість 49,68 м - збільшені на 0,38 м;
- з тильної сторони: 19,96 м замість 19,54 м - збільшені на 0,42 м;
- з боку АДРЕСА_2 : 50,28 м замість 49,98 м - збільшені на 0,3 м.
Площа земельної ділянки на АДРЕСА_2 зазнала змін, а саме збільшена на 15 кв. м.
При дослідженні спірної частини суміжних земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 встановлено, що в наявності накладка земельної ділянки шириною 0,1 м по фасаду, що зменшується до 0 м на відстані 19 м (сарай літ "Д" на АДРЕСА_2 ) від фасаду.
Загальна площа накладки земельної ділянки
АДРЕСА_6, складає 0,95 кв. м.
За наявною у матеріалах цивільної справи відповіді управління архітектури, містобудування та земельних відносин Подільської міської ради Одеської області від 05 жовтня 2018 року № 770 встановлено, що при виїзді спеціалістами управління виявлено відсутність частини паркану між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Контрольна кадастрова зйомка земельної ділянки на АДРЕСА_1 проводилась
06 червня 2019 року після встановлення огорожі між домоволодіннями. Внаслідок встановлення огорожі між домоволодіннями, лінійний розмір земельної ділянки по фасаду АДРЕСА_1 зменшився на 0,01 м.
Накладка у межовій частині земельних ділянок на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5111200000:02:001:0164) та на АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 5111200000:02:001:0014) складає
в середньому менше 0,1 м, а площа накладки земельних ділянок - менше
1 кв. м та знаходиться в межах допустимої похибки.
3) При дослідженні матеріалів справи та проведеному обстеженні земельної ділянки на АДРЕСА_1 встановлено, що на відстані 1 м від сараю літ "Д" на АДРЕСА_2 в наявності закопані автомобільні шини, які раніше слугували вигрібною ямою.
На дату обстеження дана споруда повністю засипана землею, слідів її використання не виявлено.
Натомість, на земельній ділянці збудовано водонепроникну вигрібну яму
з дотриманням законодавства на відстані 5,76 м від паркану земельної ділянки на АДРЕСА_2 та 14,81 м від стін житлового будинку, що розташований на земельній ділянці на АДРЕСА_2".
Висновком судової почеркознавчої експертизи від 21 березня 2019 року № 19-581/582 встановлено, що:
"1) Підписи у 2-му та 3-му рядках акта встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_4 (поряд з надрукованими розшифровками ПІБ: " ОСОБА_2"), виконані не ОСОБА_5,
а іншою (-ими) особою (-ами).
2) Підписи в 2-му та 3-му рядках акта встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_4 (поряд з надрукованими розшифровками ПІБ: " ОСОБА_2"), виконані не ОСОБА_2,
а іншою (-ими) особою (-ами).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при вирішенні касаційної скарги, та застосовані норми права
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.