Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 359/12739/21
провадження № 61-3353св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Новоселецька Оксана Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Нежура В. А., Невідома Т. О., Соколова В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . У день її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 .
Вона має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті матері вона вже досягла пенсійного віку, тобто була непрацездатною.
Повідомила, що вона постійно проживала разом з матір`ю протягом останніх трьох років до дня її смерті, але не була зареєстрована з нею за однією адресою, тому у лютому 2020 року звернулася до нотаріуса з наміром подати заяву про прийняття спадщини. Однак, таку заяву нотаріус у неї не прийняла, у зв`язку з тим, що свідоцтво про смерть матері, а також всі інші документи, які їй належали, забрала відповідачка. Для підтвердження родинних відносин, а саме того факту, що вона є донькою спадкодавиці, вона надала нотаріусу копію свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження. Між поданими документами для встановлення родинних відносин із спадкодавицею та відомостями Державного реєстру актів цивільного стану нотаріусом було встановлено розбіжності у прізвищі, а саме: у свідоцтві про народження заявниці прізвище матері зазначено " ОСОБА_4", натомість у актовому записі про смерть від 03 січня 2020 року № 10, складеному Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного етапу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зазначено прізвище " ОСОБА_5". Тому нотаріус рекомендувала позивачці звернутися до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для встановлення причини розбіжностей. Вона невідкладно звернулась, але через тривалий розгляд заяви Бориспільським міськрайонним відділом ДРАЦС сплив строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Вона також звернулася до Українського бюро лінгвістичних експертиз і отримала експертний висновок № 056/1278-т-2 від 15 липня 2020 року, згідно з яким розбіжності в українських записах прізвищ виникли через неврахування їх походження, під впливом російської вимови прізвищ або під графічним впливом записів російською мовою. Експерт кандидат філологічних наук ОСОБА_6, дослідивши подані свідоцтво про народження заявниці, свідоцтво про її одруження, а також копію паспорта ОСОБА_3, дійшов до висновку, що попри розбіжності в документах, прізвища " ОСОБА_7" та " ОСОБА_5" є ідентичними.
Після отримання відмови у внесенні змін до актових записів вона повторно звернулась до нотаріуса з наміром подати заяву про прийняття спадщини, але, оскільки, строк на подання такої заяви закінчився 27 червня 2020 року, нотаріус роз`яснила про необхідність звернутися до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, у задоволенні позову про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини було відмовлено.
З огляду на це вона вирішила обрати інший спосіб для судового захисту своїх прав, а саме - звернутись до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення.
Таким чином, встановлення факту необхідно для оформлення її спадкових прав в нотаріальному порядку, у зв`язку з тим, що заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори вона не встигла подати, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд встановити факт постійного її проживання разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 на день її смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено.
Встановлено факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживала разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 на день її смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2022 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту, оскільки у справах позовного провадження окрім встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, повинні бути заявлені вимоги матеріально-правового характеру, зокрема про визнання права на обов`язкову частку у спадщині.
Також суд зазначив, що раніше ОСОБА_1, скориставшись своїм правом, вже зверталася до суду з позовом про надання додаткового строку на прийняття спадщини, чим визнала факт не проживання зі спадкодавицею на момент її смерті за однією адресою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
08 березня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Новоселецької О. А. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 03 травня 2023 року ОСОБА_2 просить суд зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
31 березня 2023 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 12 березня 1959 року. В графі "мати" зазначена ОСОБА_3
20 жовтня 1979 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище у подружжя " ОСОБА_10", що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 20 жовтня 1979 року.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03 січня 2020 року вбачається, що ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у віці 91 року у с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області.
13 лютого 2001 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області Багаліка Н. І., зареєстрований в реєстрі за № 06, на підставі якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, заповіла дочці ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 відповідачка ОСОБА_2 звернулась із заявою про відкриття спадкової справи за заповітом до приватного нотаріуса Козій А. В.
Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А. В. відкрито спадкову справу № 3/2020 після померлої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
До складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, входить житловий будинок під АДРЕСА_1, що визнається та не заперечується сторонами у справі.
З листа приватного нотаріуса Козій А. В. № 68/01-16 від 22 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті матері ОСОБА_3, оскільки остання в нотаріальну контору в установлений законом строк не подала відповідну заяву про прийняття спадщини, а також на момент смерті матері не була зареєстрована за адресою померлої. Рекомендовано заявниці звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, у справі № 359/5779/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером за віком. Дана обставина підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_4 від 02 квітня 2014 року.
Із акту фактичного проживання Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області № 02-14-4457/Д від 14 грудня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 з 2017 року по теперішній час фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Допитані у судовому засіданні у суді першої інстанції як свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_3 на час смерті останньої.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.