Постанова
Іменем України
(додаткова)
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 682/3632/18
провадження № 61-1182св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_3 а, в інтересах якого діє представник - адвокат Цвігун Віталій Васильович, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 а про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати дії ОСОБА_3 щодо недопущення його на територію нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1, неправомірними та зобов`язати відповідача не чинити перешкод у користуванні цим приміщенням для здійснення підприємницької діяльності та належним позивачу майном.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що нежитлове приміщення, у якому він здійснював підприємницьку діяльність з виробництва меблів для ванних кімнат в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі. До 2011 року позивач здійснював діяльність на підставі усного дозволу власника, а з 30 квітня 2011 року сторони почали укладати між собою договори про спільне користування нежитловим приміщенням. Проте, з 03 серпня 2018 року позивач не може потрапити у вказане приміщення, яке було надано йому у користування, оскільки працівники охоронної фірми його не пускають. Вважає, що ОСОБА_3 незаконно та безпідставно заволодів належним позивачу майном.
У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просив визнати договори про спільне використання нежитлового приміщення від 30 квітня 2011 року № б/н, 30 квітня 2013 року № б/н, 30 квітня 2016 року № б/н недійсними.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у жовтні 2009 року для розвитку бізнесу він придбав приміщення телятника за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1818,3 кв. м. З 2010 року і до цього часу він використовує своє приміщення як склад для зберігання меблевих умивальників та інших матеріалів. За роки співпраці з ОСОБА_1 накопичені ОСОБА_3 запаси продукції той намагається привласнити собі. Договорів про спільне використання нежитлового приміщення від 30 квітня 2011 року № б/н, 30 квітня 2013 року № б/н, 30 квітня 2016 року № б/н він не підписував. Крім того, вказані договори нотаріально не посвідчені.
У жовтні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Нетішинського міського суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 рокуклопотання ОСОБА_3 задоволено, провадження у даній справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Розʼяснено позивачу, що розгляд такої справи підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року - без змін.
18 січня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дем`янова О. В., звернувся доВерховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дем`янова О. В., залишено без задоволення, а ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року - без змін.
Короткий зміст вимог заяви
15 червня 2023 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Цвігуна В. В. до Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі, у якій він просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 9 800 грн.
Заява мотивована тим, що судом постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, проте судом касаційної інстанції під час винесення цієї постанови не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).