Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 296/8061/19
провадження № 61-2873св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_5, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року у складі судді Татуйка Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2022 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Житомирської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та визнання права власності в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що вона є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, якому на підставі рішення суду належала земельна ділянка площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, на яку накладаються земельні ділянки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
Просила суд:
скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 182202000:07:000:0139 (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби), площею 0,2 га у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових права на нерухоме майно, власником якої є ОСОБА_3, та відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку;
скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 182202000:07:000:0140 (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби), площею 0,1144га у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником якої є ОСОБА_4, та відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку;
визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у заявленому обсязі вимоги задоволеними бути не можуть, оскільки не зазначено, яке саме та чиє рішення про державну реєстрацію прав власності слід скасовувати. Не надано на дослідження суду в тому числі і актуальну станом на день розгляду справи інформацію з реєстру речових прав на нерухоме майно щодо існування взагалі таких прав, які просить скасувати позивач.
Позивачем не доведено накладення на успадковувану земельну ділянку земельних ділянок відповідачів. Так само не надано відомостей про те, що накладка має місце реально, а не лише віртуально за кадастровою картою. Відомості державного реєстратора та інших осіб з приводу наявності накладення, без висновку, наприклад, судового експерта, є припущеннями і не можуть бути покладені судом в основу судового рішення, а тому не приймаються до уваги при вирішенні заявлених вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки за життя ОСОБА_6 його право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, не було зареєстровано у встановленому законом порядку, дана земельна ділянка не увійшла до складу спадщини. Оскільки ОСОБА_1 не набула спадкові права на земельну ділянку, такі права не підлягають захисту.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2018 року у справі № 296/4158/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не має правового значення для вирішення даного спору.
Аргументи учасників справи
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, просила скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові у справі № 369/6516/16-ц від 01 серпня 2018 року (провадження № 61-1796 св17) зазначив, що позивач (як і спадкодавець ОСОБА_6 у цій справі) мав правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки дотримав процедури яка передує одержанню правовстановлюючого документу за землю.
Тому та обставина, що державний реєстратор відмовив позивачу у державній реєстрації прав власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 у зв`язку із наявністю зареєстрованих прав інших громадян (відповідачів) на земельні ділянки, які накладаються на неї, свідчить про порушення права позивача на земельну ділянку (пай), обмеження його у праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.
Отже, в цьому випадку суди першої та апеляційної інстанції не врахували підстави позову ОСОБА_1, позивач незаконно позбавлена права на землю у спосіб, не передбачений законом.
Судами залишено поза увагою встановлені наявні обставини, які перешкоджали спадкодавцю (за життя) реалізувати своє право на землю та зареєструвати у встановленому порядку право власності, зокрема, внаслідок тривалих протиправних дій відповідачів.
Крім того, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції, мотивуючи прийняте рішення, також зазначив, що рішення Корольовського районного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 296/4158/17 за позовом ОСОБА_6 до відповідачів у справі ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні вказаною земельною ділянкою не має правового значення для вирішення даного спору. Разом з тим, такий висновок суду апеляційної інстанції є безпідставним, адже колегія судців, як й суд першої інстанції, не звернули уваги, що згідно вказаного судового рішення усунення перешкод судом відбулось шляхом визнання недійсними технічних документів, виготовлених та зареєстрованих на земельні ділянки кадастровий номер 182202000:07:000:0139 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби) площею 0,1 га та кадастровий номер 182202000:07:000:0140 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби) площею 01144 га, з яких одна належить відповідачам ОСОБА_3, інша ОСОБА_4 .
Існування у Державному земельному кадастрі відомостей про земельні ділянки із кадастровими номерами 182202000:07:000:0139 та 182202000:07:000:0140, реєстрація яких проведена на основі Технічної документації із землеустрою, що визнані судом недійсними - суперечить принципам об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі, що передбачені статтею 3 Законом України "Про Державний земельний кадастр".
Враховуючи, що свідоцтво про право на спадщину може бути оформлене лише на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, необхідна для такого присвоєння технічна документація може бути виготовлена на замовлення спадкоємця. Неможливість позивача виготовити технічну документацію на означену площу земельної ділянки є порушенням його прав як спадкоємця та власника.
У вересні 2022 року ГУ Держгеокадаструподало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими.
Відзив мотивований тим, що якщо говорити про факт вчинення реєстрації земельної ділянки в базі ДЗК, то її проводив кадастровий реєстратор, який є посадовою особою органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей. Реєстрація проводилась на підставі Закону України "Про Державний земельний кадастр" та технічної документації, яку виготовляв відповідний розробник, а не ГУ Держгеокадастру. Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Тому позивач не обґрунтував чим саме ГУ Держгеокадастру порушило його права.
Позивачем не заявлено вимоги про визнання рішення чи дії державною кадастрового реєстратора протиправними. Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 3613- VІ дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора підлягають та можуть бути окремо оскаржені до суду в порядку, встановленому законом. Позивач та його представник помилково ототожнюють повноваження державного кадастрового реєстратора із повноваженнями щодо затвердження такої технічної документації, щодо встановлення чи зміни цільового призначення земельних ділянок, щодо контролю за діяльністю виконавців робіт із землеустрою.
З матеріалів даної справи вбачається, що позивач не звертався до ГУ Держгеокадастру щодо скасування реєстрації земельної ділянки за кадастровим №1822082000:07:000:0139 та №1822082000:07:000:0140. Тому позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, так як порушень його права з боку ГУ Держгеокадастру взагалі не було.
Оскільки за життя ОСОБА_6 його право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, не було зареєстровано у встановленому законом порядку, дана земельна ділянка не увійшла до складу спадщини. Оскільки позивач не набув спадкові права на цю земельну ділянку, такі права не підлягають захисту.
Також Верховний Суд у справі № 370/1854/20 зазначає, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 495/9579/16-ц, у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 910/1310/19, від 11 лютого 2022 року у справі № 915/572/17, від 05 березня 2020 року у справі № 495/9579/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19).
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
На підставі рішення Корольовського суду м. Житомира від 24 червня 2016 року у справі № 278/644/16-ц за ОСОБА_6 визнано право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 та була передана на підставі рішення загальних зборів колгоспу "Будівник комунізму" с. Глибочиця (підрозділ "Хінчанка") від 26 грудня 1968 року.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2018 року у справі № 296/4158/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунуто перешкоди ОСОБА_6 у володінні та користуванні зазначеною раніше земельною ділянкою, шляхом визнання недійсними технічних документацій на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 1822082000:07:000:0140 та 1822082000:07:000:0139.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6, його спадкоємцями першої черги є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку 0,15 га, яка межує із ділянкою за адресою АДРЕСА_1, у зв`язку із відсутністю зареєстрованих прав на неї за спадкодавцем.
30 січня 2019 року державним реєстратором відмовлено позивачу у державній реєстрації прав власності на успадковувану земельну ділянку у зв`язку із наявністю зареєстрованих прав інших громадян на земельні ділянки, які накладаються.
За даними Державного земельного кадастру за ОСОБА_3 13 серпня 2013 року зареєстрована земельна ділянка № НОМЕР_1 на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області площею 0,1 га з кадастровим номером 182208000:07:000:0139. Відносно земельної ділянки з кадастровим номером 182208000:07:000:0140 3 листопада 2020 рокуздійснено поділ і вона перенесена до архівного шару. Відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 182202000:07:000:0139, 182202000:07:000:0140 в Державному земельному кадастрі відсутні (а. с. 149-151).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2018 року у справі № 296/4158/17 позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Усунено перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою ОСОБА_6 шляхом визнання недійсними технічних документів, виготовлених та зареєстрованих на земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:07:000:0139 площею 0,01 га з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби" та земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:07:000:0140 площею 0,1144 га з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби".Судом встановлено, що на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 червня 2016 року з позивачем було укладено договір від 19 жовтня 2016 року №246 з спеціалістами ФОП ОСОБА_7 по виконанню роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1, однак було виявлено, що різним частинам земельної ділянки вже присвоєно кадастрові номери 1822082000607:000:0139 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби) площею 0,1 га та кадастровий номер 1822082000:07:00:0140 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби) площею 0,1144 га, з яких одна належить ОСОБА_3, інша ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житомирської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та про визнання права власності в порядку спадкування
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18).