Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа №192/1055/20
провадження № 61-2739св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Сонячне",
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - Селянське (фермерське) господарство "Сонячне",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року у складі судді Щербини Н. О., постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
13 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" (далі - СФГ "Сонячне") про стягнення невиплаченої орендної плати за договорами оренди землі.
Позов мотивований тим, що 21 червня 2014 року відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом він успадкував дві земельні ділянки площами 6,8787 г та 6, 8903 га, які належали ОСОБА_2 та були передані в оренду відповідачу згідно договорів оренди № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року. Позивач, як спадкоємець земельних ділянок, став їх власником, а відповідач почав ухилятися від виконання своїх обов`язків в частині повної виплати орендної плати. Зокрема, згідно умов укладених договорів оренди, відповідач зобов`язаний в строк до 31 грудня поточного року сплатити на користь орендодавця натуральну форму орендної плати, яка відповідно до пункту 9.2 укладених договорів складається з: зерно фуражне - 1 200 кг, хліб 100 шт, борошно 75 кг, макаронні вироби 20 кг, крупа 20 кг, олія 15 кг, солома 1000 кг, а також оранка городу - 0,35 га по кожному договору оренди.
Позивач зазначає, що в 2018-2019 роках відповідач взагалі не сплатив натуральну форму орендної плати, а також не виконав оранку городу та не сплатив відповідну компенсацію (не відшкодував збитки), у зв`язку з чим позивач змушений звернутися з позовом до суду про стягнення вартості натуральної форми орендної плати, а також пені за невиконання такого обов`язку.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11 серпня 2020 року, просив стягнутиз СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договорами оренди землі № 414 від 22 червня 2011 року та № 415 від 22 червня 2011 року та пеню в загальній сумі 63 087,02 грн, за несплату в натуральній формі орендної плати за 2018- 2019 роки та невиконання відробіткової форми оплати орендної плати за 2018- 2019 роки станом на 11 серпня 2020 року, а також судові витрати.
У серпні 2020 року СФГ "Сонячне" звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати обов`язок в натурі.
Зустрічний позов мотивований тим, що після переходу до позивача права власності на земельні ділянки ОСОБА_1 почав ухилятися від отримання частини орендної плати у натуральній формі, пояснюючи це незадоволенням якістю продукції, яка пропонується в рахунок виплати натуральної частини орендної плати, безпідставними звинуваченнями у невідповідності умов її зберігання санітарним нормам та нібито відсутністю сертифікатів якості на неї. Тому відповідач за первісним позовом вважає, що не отримання натуральної форми орендної плати зводиться до небажання саме ОСОБА_1 отримати таку частину орендної плати та не свідчить про відмову СФГ "Сонячне" в її виплаті.
СФГ "Сонячне" просило суд зобов`язати ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі, а саме: отримати належну йому оренду плату в натуральній формі по договорам оренди № 414 та № 415 від 22 червня 2021 року у вигляді: зерно фуражне - 1 200 кг, хліб 100 шт, борошно 75 кг, макаронні вироби 20 кг, крупа 20 кг, олія 15 кг, солома 1000 кг, а також оранка городу - 0,35 га по кожному договору оренди за 2018 та 2019 роки, а також стягнути судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року, з урахуванням виправлення описки у резолютивній частині рішення ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнено з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди землі № 414 від 22 червня 2011 року в натуральній формі за 2018 рік в розмірі 7 875,00 грн та пеню за період з 11 серпня 2019 року по 11 серпня 2020 року в розмірі 8 621,30 грн, а всього 16 496,30 грн, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення пені за 2018 рік.
Стягнено з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди землі № 415 від 22 червня 2011 року в натуральній формі за 2018 рік в розмірі 7 875,00 грн та пеню за період з 11 серпня 2019 року по 11 серпня 2020 року в розмірі 8 621,30 грн, а всього 16 496,30 грн, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення пені за 2018 рік.
Стягнуто з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договорами оренди землі № № 414, 415 від 22 червня 2011 року в натуральній формі за 2018 рік у вигляді оранки земельної ділянки в розмірі 616,44 грн та пеню за період з 11 серпня 2019 року по 11 серпня 2020 року в розмірі 671,60 грн, а всього 1 288,04 грн, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення пені за 2018 рік.
Стягнено з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди землі № № 414, 415 від 22 червня 2011 року в натуральній формі за 2019 рік у вигляді оранки земельної ділянки в розмірі 622,60 грн та пеню за період з 01 січня 2019 року по 11 серпня 2020 року в розмірі 416,647 грн, а всього 1 039,24 грн, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення пені за 2019 рік.
Стягнено з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Стягнено з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 268,70 грн.
Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ "Сонячне" про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за договорами оренди землі № № 414, 415 від 22 червня 2011 року в натуральній формі за 2019 рік та пені.
Зустрічний позов СФГ "Сонячне" до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати обов`язок в натурі задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі отримати натуральну частину орендної плати за договорами оренди землі № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року, укладеними між ОСОБА_2 та СФГ "Сонячне" за 2019 рік в розмірі: зерно фуражне - 1 200 кг, хліб 100 шт, борошно 75 кг, макаронні вироби 20 кг, крупа 20 кг, олія 15 кг, солома 1000 кг по кожному договору оренди, а всього зерно фуражне - 2 400 кг, хліб 200 шт, борошно 150 кг, макаронні вироби 40 кг, крупа 40 кг, олія 30 кг, солома 2000 кг.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову СФГ "Сонячне" до ОСОБА_1 в частині зобов`язання отримати натуральну частину орендної плати за договорами оренди землі за договорами оренди землі № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року, укладеними між ОСОБА_2 СФГ "Сонячне" за 2018 рік та у вигляді оранки городів за 2018 рік та за 2019 рік.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь СФГ "Сонячне" судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач згідно зі статтями 770, 791 ЦК України, у зв`язку з оформленням права власності на вказані земельні ділянки, набув права орендаря за укладеними з ОСОБА_2, яка померла, договорами оренди.
Під час розгляду справи № 192/1908/16-ц за позовом ОСОБА_1 до СФГ "Сонячне" про стягнення невиплаченої орендної плати, яке набрало законної сили 29 листопада 2016 року, судом встановлено, що оскільки на час укладання договорів оренди землі закон дозволяв існування трьох видів орендної плати: грошову, натуральну та відробіткову, а також дозволяв поєднання різних форм орендної плати, то сторонами в договорах оренди землі № 414 та № 415 поєднано дві з них, а саме: грошову та натуральну форми орендної плати, що не суперечило статті 22 чинного в 2011 році Закону України "Про оренду землі", з огляду на що відповідач за умовами укладених договорів зобов`язався виплачувати орендодавцю як грошову, так і натуральну форму орендної плати, оскільки саме такі умови в частині форми орендної плати та способу її виплати були визначені сторонами при укладенні договору та протягом строку дії договору за взаємною згодою сторін не змінювались. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, вказані обставини не доказуються при розгляді даної справи, а тому ці обставини покладені в основу вирішення цієї справи по суті.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з їх часткової обґрунтованості та того, що доводи та пояснення ОСОБА_1 щодо не отримання ним натуральної частини орендної плати за 2018 рік з причин, які від нього не залежали, є доведеними, з урахуванням вчинення активних дій ОСОБА_1 для отримання належної йому частини орендної плати за 2018 рік в натуральній формі, виходячи з вартості складових натуральної частини орендної плати за 2018 рік, що становить 7 875,00 грн, для кожного з договорів, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, керуючись при цьому висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18) та від 07 жовтня 2020 року по справі № 523/14396/19.
Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції та з висновком про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення пені в розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення, що передбачено пунктом 14 договорів у разі невнесення орендної плати в строки.
При цьому судом першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, зазначено, що позовна давність для цього предмету спору є спеціальною в розумінні статті 258 ЦК України строком в один рік, тому судом стягнено з відповідача за первісним позовом на користь позивача пеню за період з 11 серпня 2019 року по 11 серпня 2020 року за кожним з договорів у загальному розмірі 17 242,60 грн.
Судом надано оцінку вимогам ОСОБА_1 щодо видачі йому натуральну форму орендної плати за 2019 рік в грошовому еквіваленті, у зв`язку з тим, що його не влаштовує якість такої продукції, з чим суди не погодились у зв`язку із встановленням факту відсутності звернення ОСОБА_1 до відповідача за отриманням орендної плати в натуральній формі за 2019 рік, внаслідок чого і відсутні підстави для видачі йому грошового еквіваленту такої форми орендної плати.
Суд також зазначив, що оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком податкового агента, тому суд, задовольняючи вимоги про стягнення орендної плати визначає суму без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Такі висновки суду відповідають висновкам ВС, викладеним в постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 523/14396/19.
Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом СФГ "Сонячне" про зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі, суд першої інстанції зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог, з чим погодився і суд апеляційної інстанції. При цьому, врахувавши вимоги статті 5 ЦПК України, частини другої статті 16 ЦК України, абз. 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачено захист цивільного права або інтересу іншим способом, що встановлений договором або законом. Примусове виконання обов`язку в натурі, як спосіб захисту, застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, і щодо невиконання обов`язку позивача за первісним позовом отримати належну орендну плату. Суд вважає, що ЦК України, установлюючи такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов`язку в натурі, не визначає підстав та умов застосування такого способу захисту, у законодавчому регулюванні чого є необхідність. Вказане не свідчить про те, що такий спосіб захисту є неналежним.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням часткового задоволення вимог за первісним позовом, зробив висновок, що у зв`язку з існуванням між сторонами спору в частині виплати натуральної частини орендної плати за 2019 рік за договорами оренди землі, який фактично залишається не вирішеним у зв`язку з відмовою у задоволенні вимог за первісним позовом, існують підстави для часткового задоволення зустрічного позову, а саме в частині, в якій судом було відмовлено в задоволенні первісного позову, що на думку суду буде сприяти ефективному вирішенню спору по суті.
Апеляційний суд також вказав, що 17 лютого 2021 року відбулося судове засідання, на якому були присутні скаржник і його представник, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, яке було підписано суддею. Повний текст рішення було складено 25 лютого 2021 року, та до програми Д-3 Державного підприємства "Інформаційні судові системи" було помилково направлено повний текст рішення із зазначенням його ухвалення 25 лютого 2021 року. Вказані обставини були виявлені та виправлені /т. 2 а. с. 97-98/. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає це технічною помилкою яка жодним чином не впливає на правильність рішення.
Аргументи учасників справи
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року, ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року про виправлення описки та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ "Сонячне" щодо стягнення орендної плати за 2019 рік та пені, за невиконання договірних зобов`язань, та в частині зустрічних позовних вимог СФГ "Сонячне" щодо зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі, а саме - отримати натуральну частину орендної плати за договорами оренди землі № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року, скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 невиплаченої орендної плати за 2019 рік по договорам оренди землі № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року в загальній сумі - 15 750,00 грн та пені в загальній сумі - 10 584,00 грн, за період прострочення виплати натуральної форми орендної плати з 01 січня 2020 року по 11 серпня 2020 року включно, відмовивши у задоволенні зустрічних позовних вимог СФГ "Сонячне" у повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що фактично єдиною і основною підставою для відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічних позовних вимог СФГ "Сонячне" щодо зобов`язання виконання обов`язку в натурі районний суд зазначив, що ОСОБА_1 не звертався за отриманням орендної плати в натуральній формі за 2019 рік, а просив видати йому грошовий еквівалент такої форми орендної плати.
Згідно оголошення СФГ "Сонячне" (яке знаходиться в матеріалах цивільної справи), доведено до відома Орендодавців СФГ "Сонячне" (шляхом його розповсюдження Господарством території села Петриківка, а саме в магазині, стовпах, на будівлі контори та в інших місцях) встановити, що саме відповідач надав оголошення з пропозицією про те, що: "пайщикам СФГ "Сонячне" терміново записатися на солому у ОСОБА_3 та до 20 липня звернутися до ОСОБА_4 бажаючим перевести орендну плату на гроші та продукцію". При цьому, в судових засіданнях представник СФГ "Сонячне" неодноразово підтверджувала й не заперечувала факт оголошення СФГ "Сонячне" про заміну натуральної форми оплати орендної плати саме з ініціативи СФГ "Сонячне" - грошовим еквівалентом, що у відповідності до вимог ЦПК України взагалі не підлягало доказуванню в судовому процесі.
На підставі викладеного, він звертався до СФГ "Сонячне" з письмовою заявою від 20 липня 2021 року, в якій просив видати йому орендну плату у грошовому замість натуральної форми оплати за 2019 рік. Однак, будь-яких письмових повідомлень про відмову у видачі йому натуральної форми оплати орендної плати у грошовому еквіваленті (за будь-яких причин) - на його адресу не надходило.
Примусове виконання обов`язку в натурі, як спосіб захисту застосовується лише у тих випадках, коли саме відповідач зобов`язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов`язок. Тобто, цей засіб захисту застосовується лише за наявності зобов`язальних правовідносин між позивачем та відповідачем. При цьому, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї та не передбачена договором чи законом.
Суди встановили неналежне виконання договірних зобов`язань по оплаті натуральної форми оплати орендної плати в яку також входить і оранка городів, але не застосували до вказаних правовідносин вимоги статті 529 ЦК України "виконання зобов`язання частинами". Тому суди повинні були задовольнити його позовні вимоги в частині їх оскарження та відмовити у задоволенні зустрічного позову СФГ "Сонячне".
Після розгляду цивільної справи № 192/1055/20, районним судом йому було видано прошите й понумероване рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2021 року, завірене особистим підписом судді Щерби Н. О. та печаткою суду. Не погодившись з зазначеним рішенням від 25 лютого 2021 року 30 березня 2021 року, ним до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області подано апеляційну скаргу. Однак, після призначення справи до розгляду йому стало відомо, що: рішення судді Щербини Н. О. від 25 лютого 2021 року, зареєстроване в ЄРСР 02 березня 2021 року, знято з Єдиного реєстру судових рішень та було обмежено до нього доступ на підставі листа Солонянського суду від 01 квітня 2021 № ЕП-353/21-вих (Вх. № 3716/03-21 від 01 квітня 2021), як до такого, що не відповідає оригіналу судового рішення через допущену технічну помилку під час його надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень, хоча електронна база суду (без стороннього втручання) самостійно не може змінювати номери справ, дати винесення судових рішень, підстави задоволення або ж відмови у задоволенні позову, тощо.
Суди першої та апеляційної інстанцій усупереч вимог статті 263 ЦПК України та статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" взагалі проігнорували постанови Верховного Суду, зокрема у справах: № 521/1074/17 від 21 липня 2020 року, № 22-ц/354/11 від 29 січня 2021 року, а також постанову Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" відповідно якої вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності, що потягло за собою ухвалення незаконних судових рішень, що у сукупності з вимогами пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є підставою Верховному Суду для їх скасування.
У травні 2023 року СФГ "Сонячне" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення без змін.
Відзив мотивований тим, що судом першої інстанції був допитаний позивач, в тому числі, за його клопотанням, в якості свідка. Всі висновки суду першої інстанції ґрунтувалися на фактичних обставинах, які були викладені в наданих до суду доказах та за результатами допиту сторін спору. Крім того, на дату звернення позивача з касаційною скаргою, рішення суду по даній справі виконане в повному обсязі, в тому числі виплачений грошовий еквівалент натуральної форми орендної плати, оскільки частина оплати відбувалася після ухвалення постанови апеляційної інстанції за відкритим виконавчим провадженням.
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що зазначений відзив не може братися до уваги Верховним Судом, оскільки платіжні доручення, які нібито свідчать про повне виконання рішення Солонянського районного суду взагалі не стосуються предмету спору в цивільній справі № 192/1055/20, та ніякого відношення до неї не мають. Виконавчою службою на підстави виконавчого листа Солонянського районного суду Дніпропетровської області виданого 29 серпня 2022 року з СФГ "Сонячне" на його користь стягнуто 36 429,38 грн в частині задоволених позовних вимог, яке не було оскаржено СФГ "Сонячне".
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 21 липня 2020 року 521/1074/17, від 29 січня 2021 року у справі
№ 22-ц/354/11).
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову ОСОБА_1 до СФГ "Сонячне" про стягнення орендної плати за 2019 рік та пені і в частині задоволення зустрічного позову СФГ "Сонячне" про зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
22 червня 2011 року між ОСОБА_2, як орендодавцем, та СФГ "Сонячне", як орендарем, укладений договір оренди землі № 414, відповідно до умов якого орендар прийняв в строкове платне користування на 15 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,8903 га, яка знаходиться на території Олександропольської сільської ради і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ДП №048073 від 17 січня 2003 року.
Того ж дня між тими ж сторонами укладений договір оренди землі № 415, відповідно до умов якого орендар прийняв в строкове платне користування на 15 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,8787 га, яка знаходиться на території Олександропольської сільської ради і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ДП №048072 від 17 січня 2003 року.
Договори були зареєстровані відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області 18 травня 2012 року.
Пунктом 9 зазначених договорів оренди було передбачено форму та розмір орендної плати, а саме згідно п.п. 9.1 було передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі, а згідно п.п. 9.2 - у натуральній формі: зерно фуражне - 1200 кг; хліб - 100 шт.; борошно - 75 кг; макаронні вироби - 20 кг; крупа - 20 кг; олія - 15 кг; солома - 1000 кг; оранка городів - 0,35 га; ритуальні послуги (а. с. 21, 25, т. 1).
Пунктом 11 укладених договорів було передбачено, що орендна плата вноситься в такі строки: а) в грошовій формі - до 01 липня наступного року після кожного року оренди; б) в натуральній - до 31 грудня поточного року.
Пунктом 14 укладених договорів оренди передбачено, що у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті право власності на орендовані земельні ділянки перейшло до позивача, який 21 червня 2014 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом та зареєстрував своє право власності на земельні ділянки площами 6,8787 та 6,8903 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.