ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/5643/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М. - головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Стрільчук Л.М.,
ТзДВ "Тхорівське" - Боруха С.В.,
ГУ ДФС у Київській області - Цатуряна Е.В.,
ГУ ДКС України у Київській області - Жиліна О.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023
та рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022
у справі № 910/5643/21
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ТХОРІВСЬКЕ"
до:
1) Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області,
2) Київської обласної прокуратури,
3) Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт",
про відшкодування шкоди у розмірі 14 740 628, 72 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Тхорівське" (далі - ТзДВ "Тхорівське", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - ГУ ДКС у Київській області, відповідач 1), Київської обласної прокуратури (відповідач 2), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач 3) про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що всупереч ухвалам, якими суд зобов`язав прокурора/слідчого повернути майно, вилучене у позивача під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №320188110000000020, вказане майно повернуто не було, чим позивачу завдано збитки.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд стягнути з Державного бюджету України матеріальну шкоду в розмірі 12 040 628,72 грн, упущену вигоду в розмірі 2 200 000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.
Позов щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями слідчих органів Державної фіскальної служби в Київській області заявлено на підставі статей 22, 1166, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт", третя особа).
Обставини встановлені судами
ГУ ДФС у Київській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 204, частиною другою статті 28, частиною третьою статті 204 Кримінального кодексу України.
У межах кримінального провадження на підставі ухвал Солом`янського районного суду м. Києва прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області та службовими особами слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області надано дозвіл на проведення обшуку за місцем знаходженням виробничих потужностей ПАТ "Компанія "Ельба" по вул. Сквирська, 42, с. Тхорівка, Сквирського району Київської області, які орендувало ТзДВ "Тхорівське" у ПАТ "Компанія "Ельба", з метою вилучення знаряддя кримінального правопорушення.
У ході проведення обшуків з 04.04.2018 по 17.04.2018, з 16.07.2018 по 17.07.2018, з 29.11.2018 по 30.11.2018 було вилучено обладнання, продукція, сировина, що належить ТзДВ "Тхорівське", які було передано слідчими органами ДФС в Київській області на зберігання Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018 клопотання ТзДВ "Тхорівське" про повернення майна, вилученого у ході обшуку в період з 04.04.2018 по 17.04.2018 задоволено. Зобов`язано уповноважену особу слідчого/прокурора у кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частини другої статті 204 Кримінального кодексу України повернути тимчасово вилучене майно, яке було вилучено слідчим управління фінансових розслідувань ГУ ДФС Київської області в ході обшуку в період з 04.04.2018 по 17.04.2018.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 зобов`язано уповноваженого слідчого з ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС в Київській області, який здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018, повернути ТзДВ "Тхорівське" майно, яке було вилучене під час обшуку, проведеного 29.11.2018 та 30.11.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська,42 а саме: 13 (тринадцять) ємкостей (єврокубів), концентрат естеро-сивушний в кількості 9000 (дев`ять тисяч) літрів, розпалювач гелевий в євро кубі в кількості 900 (девятьсот) літрів, омивач скла (-22) в євро кубі 500 (п`ятсот) літрів, засіб проти обмерзання "Зима-У" в кількості 7370 (сім тисяч триста сімдесят) літрів.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 зобов`язано процесуального слідчого ОВС СУ ФР ДФС Київської області повернути ТзДВ "Тхорівське" майно, яке було вилучене в ході обшуку 29.11.2018 та 30.11.2018.
17.04.2019 слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва скаргу ТзДВ "Тхорівське" задоволено та визнано протиправною бездіяльність слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області та прокурора, що здійснюють розслідування в кримінальному провадженні № 32018110000000020 щодо невиконання ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019 та 12.02.2019.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 визнано бездіяльність прокурора та слідчого, зобов`язано процесуального слідчого ОВС СУ ФР ДФС Київської області у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018 повернути майно, яке було вилучене в ході обшуку з 16.07.2018 по 19.07.2018 в кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018 за адресою: вул. Сквирська, 42, с. Тхорівка, Сквирського району, Київської області.
Посилаючись на те, що всупереч ухвалам, якими суд зобов`язав прокурора/слідчого повернути майно, вилучене у позивача під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №320188110000000020, вказане майно повернуто не було, позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просив суд стягнути з Державного бюджету України матеріальну шкоду в розмірі 12 040 628,72 грн, упущену вигоду в розмірі 2 200 000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТзДВ "Тхорівське" матеріальну шкоду в розмірі 9194 150,73 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/5643/21 залишено без змін.
Судові рішення ухвалені на підставі статей 22, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статті 168 Кримінального процесуального кодексу України та пункту 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, з урахуванням ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019, 12.02.2019, 17.04.2019.
За висновками судів, позивачем доведено неправомірність дій відповідача 2 та відповідача 3, що полягають у невиконанні обов`язків з повернення вилученого у позивача майна, наявність шкоди у вигляді реальних збитків у розмірі 9194150,73грн, визначених виходячи з вартості вилученого та неповернутого майна, та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача 2 та відповідача 3 і заподіяною позивачу шкодою.
Вимоги про стягнення 2 200 000,00 грн упущеної вигоди суди визнали такими, що задоволенню не підлягають, встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин наявності реальної можливості отримання доходів у вказаному розмірі, що не були отримані виключно через протиправні дії відповідачів.
Суди відмовили у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн з огляду на відсутність доказів на підтвердження того, що дії відповідача 2 та відповідача 3 призвели до приниження ділової репутації позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат у вигляді вартості послуг зі складання звітів, суди, з посиланням на відсутність доказів підтвердження здійснення ним оплати вартості послуг з оцінки товарно-матеріальних цінностей, заначили про відсутність підстав для покладення на відповідачів судових витрат у вигляді вартості послуг зі складання звітів.
Стислий виклад доводів та вимог касаційної скарги
До Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся заступник керівника Київської обласної прокуратури, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/5643/21, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТзДВ "Тхорівське" матеріальної шкоди у розмірі 9 194 150,73 грн, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог залишити без змін.
Касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 та пунктом З частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник вказує, що у порушення норм статей 73, 74, 76 - 79, 86, 236, 237 ГПК України, судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно задоволено позовні вимоги у даній справі без обґрунтування наявності підстав для відшкодування шкоди, яка, на думку позивача, завдана юридичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Згідно з аргументами касаційної скарги, суди не надали належну правову оцінку спірним правовідносинам та застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм статей 22, 1173, 1174, 1176 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 22.12.2020 у справі № 686/24223/17, від 17.09.2020 у справі № 912/1374/19, від 06.10.2021 у справі №9901/191/19, від 22.04.2021 у справі №904/1017/20, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 17.12.2019 у справі №915/1456/15, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Скаржник зазначає, що суди передчасно, за неправильно встановлених обставин справи та без доведення факту заподіяння збитків й з`ясування причинно-наслідкового зв`язку між діями органу досудового розслідування та заподіянням збитків поклали на Державу обов`язок відшкодувати позивачу шкоду за відсутності втрати чи пошкодження вилученого в ході досудового слідства майна.
Згідно аргументів касаційної скарги, ухвалюючи рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ТзДВ "Тхорівське" матеріальної шкоди у розмірі 9194150,73 грн, суди обмежилися лише дослідженням звітів від 01.06.2021 та від 02.06.2021 про незалежну оцінку вартості товарно-матеріальних цінностей, підготовлених ТОВ "ЄСП Капітал", немотивовано відхиливши при цьому докази повернення майна, яке в тому числі перелічене у цих звітах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Головне управління Державної казначейської служби у Київській обставі подало відзив, в якому підтримує доводи касаційної скарги відповідача2 у повному обсязі, не погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою суду другої інстанції, у зв`язку з порушенням норм матеріального, процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідач 1 вважає, що в даному випадку відсутній склад цивільного правопорушення, без якого державний орган неможливо зобов`язати відшкодувати шкоду; позивачем безпідставно застосовано статті 1173, 1176 ЦК України в своїх обґрунтуваннях, з яких і випливає стягнення коштів з Державного бюджету України.
ДП "Укрспирт" подало відзив, в якому підтримує касаційну скаргу Київської обласної прокуратури з приводу доводів, викладений в касаційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши доводи скаржника, матеріали справи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога про стягнення з державного бюджету збитків, завданих позивачу протиправними діями слідчих органів Державної фіскальної служби в Київській області та прокуратури на підставі статей 22, 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Отже підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (див. аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, передбаченого статтею 11 ЦК України внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
Обґрунтовуючи позов нормами статей 41, 56 Конституції України статей 1173, 1174, 1176 ЦК України, ТзДВ "Тхорівське" вказувало на те, що збитки, заявлені до стягнення у розмірі 14 740 628, 72 грн, понесені ним у зв`язку з незаконною бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Київської обласної прокуратури, які не виконали вимоги статті 169 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо повернення тимчасово вилученого, внаслідок чого підприємству завдано майнової шкоди.
У статті 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.