ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/13325/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
позивача - Ковалик В.В. (адвокат), Присяжнюк Р.В. (адвокат),
відповідачів 1, 3, 8, 9 - Гончаров Е.В. (адвокат),
відповідачів 2, 5, 6, 7 - Волкова М.Ю. (адвокат),
відповідача 4 - Ігнатьєва І.П. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Літвінов С.В.)
від 11.05.2022
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Поліщук Л.В., судді - Богатир К.В., Таран С.В.)
від 08.02.2023
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до: 1. ОСОБА_1 ;
2. ОСОБА_2 ;
3. ОСОБА_3 ;
4. ОСОБА_4 ;
5. ОСОБА_5 ;
6. ОСОБА_6 ;
7. ОСОБА_7 ;
8. ОСОБА_8 ;
9. ОСОБА_9
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ"
про стягнення 142 301 156, 2 грн,
Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін
1. У серпні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування шкоди в розмірі 142 301 156, 20 грн, завданої Публічному акціонерному товариству "Фінбанк" (далі - Банк) рішеннями відповідачів, як пов`язаними посадовими особами та членами керівних органів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані таким:
- під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено недостатність майна для покриття всіх вимог кредиторів у розмірі 142 301 156, 2 грн;
- пов`язані особи Банку (члени наглядової ради, правління, кредитного комітету) не забезпечили здійснення Банком своєї діяльності у відповідності до нормативів Національного банку України (далі - НБУ), вимог законодавства, допускали здійснення банком ризикових кредитних операцій у вигляді виведення з-під забезпечення (іпотеки) нерухомого майна і заміни забезпечення зобов`язаннями (депозитними коштами) меншої вартості, що призвело до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов`язань перед вкладниками, визнання Банку неплатоспроможним та завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам (понесення втрат);
- рішення щодо вивільнення з-під іпотеки майна прийнято відповідачами без урахування або обґрунтування будь-якої економічної доцільності. Кредитний комітет та наглядова рада проігнорували, що за кредитними договорами до дня прийняття рішення про розірвання іпотечних договорів позичальникам вже неодноразово продовжувались строки повернення кредитних коштів та надавалась відстрочка по сплаті відсотків;
- відмовляючись в односторонньому порядку від ліквідного забезпечення (іпотеки), Банк в подальшому був позбавлений можливості задовольнити повністю або частково свої кредиторські вимоги за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та № 538/11/08 від 27.11.2008;
- розмір збитків, завданий відповідачами внаслідок розірвання іпотеки та оформлення нового забезпечення, що покриває лише частково розмір заборгованості, визначається як різниця між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами на дату продажу та вартістю продажу (347 897 372, 82 грн), зменшений на вартість оформленого забезпечення на депозитні кошти ОСОБА_11 та TOB "ОШЕР" (в сукупному розмірі 26 518 867, 20 грн з урахуванням еквіваленту іноземної валюти), і становить - 321 378 505, 62 грн;
- підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов`язаних осіб Банку, є норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 42, 43, частини п`ята та шоста статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 1166, 1190 ЦК України.
3. Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.08.2021 направив позовну заяву за підсудністю до Господарського суду Одеської області за місцезнаходженням юридичної особи, якій заподіяно збитки.
4. Господарський суд Одеської області ухвалою від 09.11.2021 відкрив провадження у справі.
5. Відповідачі 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, заперечуючи проти позову, зазначали:
- Фонд не навів доказів безпідставності припинення прийнятого забезпечення, зокрема, договорів іпотеки від 27.01.2011 за № 2251 і від 29.12.2011 за № 2886;
- існували обґрунтовані підстави заміни забезпечення, оскільки Банк з`ясував, що на території Республіки Молдова відбуваються судові процеси, згідно з якими нерухоме майно санаторію "Молдова" повернуто у власність Республіки Молдова і ризик втрати забезпечення був дуже високий. Існування таких ризиків підтверджувалося ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2014 у справі №522/17264/14-ц про залишення без розгляду клопотання Уряду Республіки Молдова про надання дозволу на примусове виконання рішення і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 26-30/109-09-3307 про задоволення апеляційної скарги Державної канцелярії Республіки Молдова та скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010, яким було визнано право власності на нерухоме майно санаторію Молдова за ПІК "SDY-Invest Grup";
- Фонд пропустив строк позовної давності, оскільки 20.07.2017 було затверджено акт про формування ліквідаційної маси і з цього моменту розпочався перебіг строку і він сплив 19.07.2020, а з позовом позивач звернувся 12.08.2021.
Фактичні обставини справи, установлені судами
6. Згідно з протоколами загальних зборів акціонерів Банку № 51 від 10.04.2013 та № 56 від 01.10.2014 з 2013 по 2014 рік до складу наглядової ради входили ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
7. Наглядова рада є органом управління, що здійснює захист прав акціонерів Банку і в межах компетенції, визначеної статутом Банку та чинним законодавством України, контролює та регулює діяльність правління Банку (положення про наглядову раду Банку, затверджене загальними зборами акціонерів, протокол № 53 від 16.09.2013).
8. Згідно з протоколом засідання наглядової ради Банку № 19/04/12-НР від 19.04.2012 ОСОБА_7 призначено на посаду голови правління Банку з 24.04.2012. Членом правління Банку призначено Пєнкова Руслана Васильовича (протокол засідання наглядової ради Банку № 19/11/13-НР від 19.11.2013).
9. Правління Банку є колегіальним виконавчим органом управління Банку. Основним завданням правління є керівництво і управління поточною діяльністю Банку на підставі виконання рішень наглядової ради Банку і загальних зборів акціонерів. Основною метою діяльності правління є забезпечення прибутковості та конкурентоспроможності Банку, забезпечення його фінансово-економічної стабільності та розвитку (положення про правління Банку, затверджене загальними зборами акціонерів протокол № 55 від 16.09.2013).
10. Голова правління несе персональну відповідальність за виконання покладених на правління функцій (п. 4.5 положення про правління).
11. У 2014 році до складу кредитного комітету Банку входили ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
12. До функцій наглядової ради банку, правління та кредитного комітету належить контроль за ризиками. Всі керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку і несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом.
13. 15.04.2014 відбулись засідання кредитного комітету (протокол №15-1/04/14 від 15.04.2014) та засідання наглядової ради (протокол №б/н від 15.04.2014), на яких вирішено:
(1) оформити у строк до 01.05.2014 в заставу майнові права на наступні грошові депозити, розміщені в Банку: ОСОБА_11 у сумі 17 545 500, 00 грн; ТОВ "ОШЕР" у сумі 1 879 615, 00 доларів США;ТОВ "ВЕРТЕКС ЮНАЙТЕД" у сумі 4 000 000, 00 доларів США; ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" у сумі 14 400 000, 00 грн; ОСОБА_12 у сумі 2 750 000, 00 доларів США, з метою забезпечення виконання зобов`язань за наступними кредитними договорами: №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ "СИГНОН", № 538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ "БК "ПАНТЕОН", № 62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", № 61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", № 65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ", № 89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ", №64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА";
(2) у випадку невиконання умови щодо оформлення у строк до 01.05.2014 в заставу майнових прав на грошові депозити, зазначені у пункті 1, зобов`язати боржників погасити заборгованість за кредитами, які також зазначені у пункті 1;
(3) дозволити розірвання іпотечних договорів від 27.10.2011 за реєстровим №2251, від 29.12.2011 за реєстровим № 2886, які укладені з ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", що забезпечує виконання зобов`язань за наступними кредитними договорами: №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ "СИГНОН", № 538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ "БК "ПАНТЕОН", № 62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", № 61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", №65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ", № 89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ", №64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА";
(4) дозволити звільнення з-під обтяження нерухомого майна, що визначене положеннями іпотечних договорів від 27.10.2011 за №2251, від 29.12.2011 за №2886;
(5) надати ОСОБА_13 повноваження на підписання угод про розірвання іпотечних договорів та вчинення інших дій, що пов`язані з їх укладенням.
14. Кредитний комітет Банку проголосував за вказане рішення одностайно, що підтверджується підписами всіх його членів у протоколі від 15.04.2014.
15. Наглядова рада Банку також одноголосно підтримала вказане рішення, що підтверджується протоколом засідання від 15.04.2014.
16. Станом на 15.04.2014 розмір заборгованості вищенаведених позичальників за семи кредитами становила 474 552 931, 81 грн.
17. Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується існування та списання іпотечного забезпечення на суму 465 500 000, 00 грн (100 914 458, 00 грн + 364 585 542, 00 грн).
18. Сума заборгованості за двома кредитними угодами № 538/11/08 (первісний позичальник ТОВ БК "ПАНТЕОН") та № 302/06/08 (первісний позичальник ТОВ "СІГНОН") станом на день прийняття рішень щодо виведення з-під обтяження нерухомого майна становила 191 020 344, 13 грн.
19. 04.12.2014 Банк (первісний кредитор) і ПАТ "Платинум Банк" (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № 20141204, згідно з яким первісний кредитор відступив право вимоги новому кредиторі за кредитним договором №61/06/10 від 10.06.2010 (позичальник ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС") та за кредитним договором № 65/07/10 від 08.07.2010 (позичальник ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ").
20. 01.04.2015 Банк (первісний кредитор) і ПАТ "Платинум Банк" (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № 20150401, згідно з яким первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору за кредитним договором №64/06/10 від 21.06.2010 (позичальник ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА") та за кредитним договором №62/06/10 від 10.06.2010 (позичальник ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС").
21. Кредитний договір № 89/06/11 від 30.06.2011, укладений з ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" був закритий.
22. Згідно зі звітом НБУ про інспектування Банку за період з 01.10.2012 по 01.12.2015 вплив кредитного ризику на капітал є великим, Банком проводиться ризикова політика, спрямована на:
- приховування реальної якості кредитного портфеля та уникнення формування резерву в необхідних розмірах. Про це свідчать постійні реструктуризації заборгованості окремих позичальників та лонгація термінів повернення кредитних коштів, незадовільна якість застави, яку за результатами інспектування до розрахунку резерву не прийнято;
- уникнення пруденційних вимог шляхом зменшення кредитного ризику за позичальниками, заборгованість яких перевищує норматив Н7 у зв`язку з відсутністю у банку інформації про власників групи позичальників.
Також у звіті НБУ зазначено, що у банку наявні суттєві концентрації (85,31 % кредитного портфеля, або 82,59 % загальних активів банку) за позичальниками, у яких взагалі відсутнє забезпечення. З травня 2015 року вони практично не здійснюють обслуговування боргу.
23. Рішенням правління НБУ № 217-рш/БТ від 07.04.2017 року Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
24. 09.04.2017 виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 1452 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "ФІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
25. Відповідно до рішення Правління НБУ від 27.04.2017 № 275-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІНБАНК" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.04.2017 № 1810 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ФІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку" та розпочато процедуру ліквідації Банку з 28.04.2017 до 27.04.2019 включно.
26. 06.07.2017 виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 2877, яким затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів Банку на суму 145 761 797, 63 грн. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.11.2018 №2961 до Переліку (реєстру) вимог кредиторів затверджено зміни № 6 за наслідком яких загальна сума вимог становила 145 960 884, 78 грн.
27. 20.07.2017 виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 3111, яким було затверджено акт про формування ліквідаційної маси, відповідно до якого сформовано ліквідаційну масу станом на 01.06.2017: балансова вартість (без врахування резервів) - 907 717 323, 86 грн; ринкова вартість - 111 157 571, 85 грн. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 2436 від 03.09.2018 внесені зміни та затверджено ліквідаційну масу станом на 01.06.2017 з урахуванням змін на 01.08.2018: балансова вартість з урахуванням позабалансового обліку (без врахування резервів) 907 805 269, 84 грн; ринкова вартість 111 184 870, 00 грн.
28. На день запровадження тимчасової адміністрації в Банку обліковувалась заборгованість за двома кредитними договорами № 302/06/08 від 05.06.2008 та № 538/11/08 від 27.11.2008, які були укладені з 5 позичальниками (з урахуванням договорів про переведення боргу, а саме: борг ТОВ "СІГНОН" за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008 в подальшому було переведено на ТОВ "БРЕТОН ХОЛДІНГЗ", ТОВ "ДЕЛЬТА ФИНАНС", ТОВ "ТД "АЛЬФАТОРГСЕРВІС"; борг ТОВ "БК "ПАНТЕОН" за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008 в подальшому було переведено на ТОВ "БРЕНОР", ПП "ЛОГІСТИК ТРАНС", ТОВ "УКРМЕТПЛЮС").
29. 01.11.2018 відбувся електронний аукціон з продажу прав вимоги, переможцем якого стало ТОВ "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ", що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-10-10-000006-b від 01.11.2018.
30. 15.11.2018 Банк, від імені якого діяла уповноважена особа Фонду, та ТОВ "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ" (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги №15112018/2, за умовами пункту 1 якого Банк відступив новому кредитору права вимоги до позичальників, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), в тому числі несанкціонованими овердрафтами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно додатку № 1 до цього договору та розширеного електронного реєстру.
31. Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 2 553 768, 96 грн (пункт 4 договору №15112018/2 від 15.11.2018).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
32. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
33. Рішення суду першої інстанції мотивовано таким:
- у Банку відсутнє право вимагати шкоду, завдану йому неправомірними діями відповідачів стосовно кредитних договорів № 302/06/08 від 05.06.2008 і №538/11/08 від 27.11.2008 (у тому числі щодо неправомірної заміни забезпечення за зазначеними кредитними договорами) після відступлення права вимоги за вказаними договорами ТОВ "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ", оскільки таке право перейшло до останнього;
- право вимог за договорами № 20150401 від 01.04.2015 і № 20141204 від 04.12.2015, відступленим на користь ПАТ "Платинум Банк" було відчужено за балансовою вартістю, що спростовує доводи Фонду щодо завдання збитків внаслідок знецінення вартості права вимоги у зв`язку із виведенням з-під забезпечення нерухомого майна;
- зі змісту рішення Правління НБУ від 07.04.2017 №217-рш/БТ не вбачається, що віднесення Банку до категорії неплатоспроможних пов`язано з виною будь-кого із власників істотної участі чи керівників банку, а тому вина відповідачів не презюмується і позивач має довести факт заподіяння шкоди, її розмір та причинно-наслідковий зв`язок між ними. Усі зазначені порушення відбулись протягом 2017 року, коли більшість із відповідачів не займали жодної посади в Банку;
- Фонд не навів доказів розірвання іпотечних договорів, безпідставності припинення такого зобов`язання та не вказав, яку саме норму законодавства було порушено відповідачами в результаті прийняття спірних рішень;
- існували обґрунтовані підстави заміни забезпечення, оскільки Банк з`ясував, що на території Республіки Молдова відбуваються судові процеси щодо повернення у власність майна, переданого в іпотеку;
- Фонд не пропустив строки позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди (збитків), заподіяної банку, оскільки згідно з частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд має право звертатися з такими позовами протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність). Запис про припинення Банку внесено 03.01.2019, а з позовом Фонд звернувся в серпні 2021, тобто в межах строку позовної давності.
34. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- звіт НБУ про інспектування Банку за період з 01.10.2012 по 01.12.2015 містить загальні висновки, що вплив кредитного ризику на капітал банку є великим, проте в ньому не зазначається, що рішення кредитного комітету та наглядової ради від 15.04.2018 щодо звільнення з-під обтяження нерухомого майна відповідають ознакам ризикової діяльності;
- визначаючи різницю (347 897 372, 82 грн) між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008 та вартістю продажу прав вимоги за цими договорами, Фонд не підтвердив вартість продажу прав вимоги саме за вказаними договорами (№538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008), оскільки він визначив вартість у загальній сумі 1 141 206, 69 грн, ціну відступлення за кожним окремим договором не визначено, а зазначено загальну вартість відступлення в сумі 2 553 768, 96 грн за всіма основними договорами, права за якими відчужувались;
- матеріалами справи підтверджується існування та списання іпотечного забезпечення на суму 465 500 000, 00 грн, однак позивач не довів, що дії відповідачів щодо розірвання іпотечних договорів мали прямим наслідком знецінення вартості права вимоги за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008;
- права вимоги за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008, було відступлено на користь ТОВ "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ" уповноваженою особою Фонду, тобто таке відчуження відбулося не на підставі будь-яких рішень відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
35. 11.07.2022 Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
36. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
37. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги, передбачених підставою касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 92, 543, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 43, 44, 49, 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 89, 346 Господарського кодексу України та статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки вони дійшли помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову з підстав недоведеності вини відповідачів, покладаючи обов`язок доведення вини на позивача, не врахували вказаних норм матеріального права та не звернули уваги на зміст зобов`язань відповідачів у спірних правовідносинах.
38. Скаржник зазначає, що:
- помилковим є висновок суду першої інстанції, що після відчуження права вимоги за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008 Фонд втратив право на відшкодування шкоди, завданої Банку, оскільки таке право перейшло до нового кредитора. Суди не врахували, що законодавець наділяє саме Фонд виключним правом на відшкодування збитків з пов`язаних з банком осіб і не застосували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24.07.2019 у справі № 910/12І08/18, від 25.07.2018 у справі № 910/15469/18, від 07.08.2019 у справі № 910/10888/18;
- суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності вини відповідачів, оскільки на момент запровадження тимчасової адміністрації в Банку вони вже не працювали, тому відсутня їх вина у відкликанні банківської ліцензії без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, що прояви заподіяння шкоди можуть бути різноманітними і вони не можуть бути визначені через вичерпний перелік (наприклад, шляхом відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання банківських послуг за цінами нижче ринкових, надання ризикових кредитів чи здійснення інших ризикових чи невигідних операцій тощо). Окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності банком в майбутньому;
- висновок суду апеляційної інстанції щодо не доведення позивачем, що дії відповідачів стосовно розірвання іпотечних договорів мали прямим наслідком знецінення вартості права вимоги за кредитними договорами, є помилковим. Суд резюмує відсутність вини відповідачів, проте одночасно підтверджує наявність як самого факту розірвання іпотечних договорів, так і наявність збитків, що виникли, як наслідок надання кредитів. При цьому, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі №686/20040/2012, від 06.02.2018 у справі № 334/9899/14 та у постанові Верховного Суду України від 03.12.2014 у справі №6-183цс14 щодо застосування статті 1166 Цивільного кодексу України (законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги);
- судами не застосовано до спірних правовідносин норми статті 92 ЦК України і не перевірено рішення відповідачів на предмет їх добросовісності, розумності та відповідності інтересам Банку, та не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 910/11371/18, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 08.02.2022 у справі № 910/15260/18, від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 (особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно; якщо фідуціарні обов`язки порушуються, суди можуть визнати керівника банку персонально відповідальним за шкоду або упущену вигоду банку, до фідуціарних обов`язків належать два таких основних обов`язки: обов`язок лояльності та обов`язок сумлінності; при застосуванні статті 92 ЦК України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо, адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства);
- суди попередніх інстанцій замість стандарту доказування "вірогідність доказів" застосували стандарт "достатності доказів" та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 02.10.2018 у справі № 910/14//17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20 щодо застосування стандарту доказування "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence), а також щодо його відмінності від стандарту доказування "достатність доказів".
39. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на порушення судами норм частин першої та третьої статті 74, частини другої статті 76, частин першої та другої статті 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, надані позивачем, а саме: копії протоколів засідання наглядової ради Банку від 26.12.2011 №26/12/11-КД, від 27.10.2011 № 27/10/11-КД, виписки по особовому рахунку Банку, клопотання про надання стабілізаційного кредиту від 22.10.2012 №01-24/4196, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, надані на підтвердження існування договорів про забезпечення та їх подальше розірвання (пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
Позиція інших учасників справи
40. 26.04.2023 до Верховного Суду надійшло три відзиви на касаційну скаргу: від представника Горбешка К.В., Мамонтенка О.Б., Пєнкова Р.В., Гетманцева Ю.В., від представника Кауфмана Б.Р., Каширських В.А., Дєордієва В.З., Смольського К.В. і від представника Боруховича (Грановського) О.Г.
41. Відзиви на касаційну скаргу обґрунтовано таким:
- Фонд не надав розрахунку заборгованості позичальників перед Банком та не підтвердив вартість продажу прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008;
- довідки ОДБ "Б2" не є належними доказами, оскільки є роздруківками із внутрішньої системи Банку, до якої можна вносити зміни та коригувати на будь-якому етапі її використання;
- договори іпотеки від 27.01.2011 за № 2251 і від 29.12.2011 за № 2886 відсутні, а тому без з`ясування їх умов не можна встановити, які саме зобов`язання забезпечувалися майном, за якими договорами, на яку суму та на який строк;
- ринкова (оціночна) вартість нежитлових приміщень будівель санаторію "Молдова" відповідно до публічного паспорту з продажу активу, що розміщений на офіційному сайті Фонду становила 109 364 500, 00 грн (без ПДВ), а Фонд у позові помилково визначає її вартість у розмірі 465 500 000, 00 грн;
- Фонд не навів доказів безпідставності припинення прийнятого забезпечення. Натомість існували підстави для зміни забезпечення, оскільки на території Республіки Молдова відбувалися судові процеси щодо нерухомого майна санаторію "Молдова" і ризик втрати забезпечення був дуже високим.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
42. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.
43. Повноваження Фонду, регулювання відносин між Фондом, банками, НБУ, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків урегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).
44. Нормою статті 52 указаного Закону передбачено, зокрема, повноваження Фонду на звернення з позовом про відшкодування збитків, понесених банком та/або шкоди вкладникам та іншим кредиторам банку.
45. Відповідно до частини першої статті 52 Закону (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1 - 8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами.
46. У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п`ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків). Вимоги Фонду про відшкодування шкоди (збитків) можуть забезпечуватися накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або шляхом застосування інших заходів забезпечення у порядку забезпечення позову (абзац 5 частини шостої статті 52 Закону).
47. Відповідно до частини шостої статті 53 ГПК України Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону, діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.
48. Тобто наведеними нормами визначений особливий статус Фонду, який наділений правом звертатися до суду в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку. Таке право не може бути відчужене за договором відступлення права вимоги за кредитним договором, оскільки обумовлене особливістю права, яке захищається (права кредиторів, вимоги яких не були задоволені у процедурі виведення і припинення банку) та законодавчим визначенням органу, який наділений повноваженнями захищати такі інтереси.