ПО С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 990/154/22
Провадження № 11-10заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 січня 2023 року (судді Данилевич Н. А., Жук А. В., Мартинюк Н. М., Губська О. А., Білак М. В.) у справі № 990/154/22 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним і скасування указу та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. 21 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мягков М. О. звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ № 203/2021) у частині введення в дію пункту 608 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", відповідно до якого до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Дагестан, громадянина російської федерації, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху. Установив особі, яка подала позовну заяву, строк тривалістю десять днів з дня вручення копії зазначеної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та роз`яснив, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
3. Залишаючи позовну заяву без руху, суд дійшов висновку про те, що позивач порушив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду і доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку до позовної заяви не додав.
4. Також суд першої інстанції зауважив, що всупереч вимогам частини сьомої статті 161 КАС України до позовної заяви не додано оригіналу або копії оскаржуваного в частині рішення - Указу № 203/2021 або засвідченого витягу з нього, як і не додано жодних доказів того, що позивач намагався отримати у відповідача копію цього рішення, а лише зазначено про неможливість подання такого доказу разом з позовною заявою.
5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що в позовній заяві представник позивача не зазначив об`єктивних обставин на обґрунтування необхідності залучення третіх осіб, а саме не вказав, яким чином та на які права чи обов`язки таких осіб може вплинути рішення суду у справі, а також не надав суду відповідних доказів, які б підтверджували необхідність та доцільність залучення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ради національної безпеки і оборони України та Кабінету Міністрів України.
6. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що представником позивача разом із позовною заявою заявлено клопотання про витребування доказів у справі, обґрунтування якого базується лише на його твердженнях. Натомість заявником не наведено доводів про жодні заходи, які ним вжито для отримання відповідних документів, зокрема щодо направлення адвокатських запитів про надання запитуваної інформації та копій документів, а також відмови в їх наданні відповідно.
7. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2022 року задоволено заяву представника позивача Мягкова М. О. про продовження процесуального строку на усунення недоліків, установлених ухвалою від 25 листопада 2022 року, на 5 днів, тобто до 13 грудня 2022 року.
8. 13 грудня 2022 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви представника позивача Мягкова М. О., до якої він долучив, зокрема, клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим адміністративним позовом.
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 січня 2023 року позовну заяву повернув позивачеві на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
10. Суд виходив з того, що оскаржуваний у частині Указ № 203/2021 є індивідуально-правовим актом, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Цей Указ опублікований у газеті "Урядовий кур`єр" від 25 травня 2021 року № 98 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/203/2021), а відтак перебіг строку звернення до суду для його оскарження за загальним правилом розпочався з 26 травня 2021 року, проте з позовною заявою позивач звернувся лише 21 листопада 2022 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Вказаний строк є достатнім для того, аби, скориставшись (за потреби) професійною правничою допомогою, позивач міг оскаржити до суду Указ № 203/2021 у частині, що стосується його інтересів, тоді як він до суду звернувся більше ніж через рік з початку перебігу відповідного строку.
11. Суд першої інстанції зауважив, що позивач повинен був бути обізнаним (мав реальну можливість дізнатися за умови добросовісного користування своїми правами) про порушення своїх прав чи інтересів з дати офіційного опублікування оскаржуваного Указу № 203/2021. При цьому законодавством не визначено обов`язку відповідача доводити до відома осіб, до яких застосовано санкції, зміст указів в інший спосіб, аніж опублікування їх в офіційних виданнях.
12. Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звернув увагу, що Указ № 203/2021 набрав чинності в момент його опублікування та саме із цієї дати набули чинності обмежувальні заходи, застосовані до позивача, тому починаючи саме із цього дня обсяг його прав був обмежений (як вважає позивач). Натомість відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року забезпечення реалізації самих обмежувальних заходів покладено на Кабінет Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України, правомірність рішень і дій яких змістом позовних вимог не охоплюється та судом у межах цієї справи не вирішується. Днем початку обчислення строку звернення до суду є момент обізнаності (забезпечення реальної можливості такої обізнаності) про прийняття оскаржуваного Указу, що впровадив обмежувальні заходи, а не конкретні випадки застосування певного їх виду.
13. Дійшовши висновку про неповажність указаних позивачем підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення про повернення позовної заяви.
14. При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що вжиття позивачем заходів на усунення інших недоліків поданого адміністративного позову не змінює результатів розгляду клопотання про усунення його недоліків з огляду на імперативну вимогу частини другої статті 123 КАС України щодо повернення позовної заяви у випадку визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
15. В апеляційній скарзі представник позивача Мягков М. О. просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 січня 2023 року та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
16. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач дізнався про те, що він є у списку за № 608 з 2500 фізичних осіб у додатку 2 до Указу № 203/2021 лише в листопаді 2022 року, коли перевірив наявність даних про себе на державному вебсайті https://sanctions.nazk.gov.ua. Закон не зобов`язує фізичних осіб здійснювати таку перевірку чи вживати інших заходів для з`ясування фактів застосування до них санкцій.
17. Наголошує, що оскаржуваний акт Президента України встановлює триваючі та безстрокові обмеження прав позивача (безстрокові санкції), а тому вимога про визнання протиправним та скасування його в частині є способом захисту прав позивача від триваючого порушення його прав. На обґрунтування своєї позиції посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 464/2638/17.
18. Оскільки перебіг строку звернення до адміністративного суду визначається днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, то з огляду на тривалий характер порушення прав, свобод та інтересів позивача цим днем є кожен день, коли його права фактично порушені (обмежені).
19. На переконання представника позивача Мягкова М. О., суд першої інстанції не врахував цих обставин та ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, а саме статей 121 та 122 КАС України.
Рух апеляційної скарги
20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08лютого 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 січня 2023 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 990/154/22.
21. Ухвалою від 15 березня 2023 року Велика Палата Верховного Суду справу призначила до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
22. 13 березня 2023 року від представника Президента України до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, у якому ставиться питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без змін.
23. Представник Президента України вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
24. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов правильного висновку, що доводи позивача в зіставленні з доданими до справи документами, а також наведені ним причини, які, на його думку, зумовили пропуск строку звернення до суду, не є поважними, а відтак поданий позов підлягає поверненню особі, яка його подала.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
25. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
26. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
27. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
28. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
29. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
30. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
31. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
32. За частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
33. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
34. Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
35. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.