П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 552/16890/20
Провадження № 14-15цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення, відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року у складі колегії суддів Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що вона перебувала з Казенним підприємством "Морська пошуково-рятувальна служба" (далі - КП "Морська пошуково-рятувальна служба") у трудових відносинах, зокрема, в період з 18 травня 2016 року по 07 квітня 2019 року працювала на посаді першого заступника директора, а в період з 08 квітня 2019 року по 10 серпня 2020 року - на посаді заступника директора з операційної діяльності.
На порушення вимог трудового законодавства її переведення на нижчеоплачувану посаду заступника директора з операційної діяльності відбулося без збереження попереднього середнього заробітку протягом двох тижнів з дня такого переведення, затримка цієї виплати склала 362 робочі дні. Крім того, внаслідок некоректного ведення відповідачем табелю обліку робочого часу при звільненні їй не була виплачена заробітна плата за 03-05 лютого 2020 року. Також в день звільнення роботодавець не виплатив їй у повному обсязі допомогу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.
На думку позивачки, несплата всіх належних під час звільнення сум покладає на відповідача обов`язок виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Внаслідок незаконних дій КП "Морська пошуково-рятувальна служба" їй завдано моральної шкоди, оскільки вона залишилася без роботи і засобів для існування, втратила душевний спокій.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з КП "Морська пошуково-рятувальна служба":
- суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (з 21 квітня 2019 року по 22 грудня 2020 року);
- суму заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн;
- суму компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листками непрацездатності: серії АДН № 132983 (04 по 17 січня 2020 року) в розмірі 1 179,87 грн (затримка оплати на 236 робочих днів з 14 лютого 2020 року по 25 січня 2021 року); серії АДН № 133456 (20-24 січня 2020 року) в розмірі 347,62 грн (затримка оплати на 215 робочих днів з 14 лютого по 22 грудня 2020 року); серії АДН № 133456 (25-29 січня 2020 року) в розмірі на дату оплати суми допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю;
- середній заробіток за час затримки на 363 робочі дні (з 17 лютого 2020 року по 30 липня 2021 року) виплати належних сум під час звільнення в розмірі 1 230 780,54 грн з перерахуванням його розміру на дату постановлення рішення суду;
- 80 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
09 грудня 2021 року рішенням Приморського районного суду міста Одеси позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листком непрацездатності серії АДН № 133456 (за період з 25 по 29 січня 2020 року) в розмірі 279,84 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 22 грудня 2020 року КП "Морська пошуково-рятувальна служба" нарахувало та виплатило ОСОБА_1 доплату за переведення на іншу постійну нижчеоплачувану роботу в розмірі 3 636,64 грн, заробітну плату за 03-05 лютого 2020 року в сумі 5 878,20 грн (з урахуванням 20 % надбавки згідно з умовами колективного договору за вислугу років у розмірі 1 175,64 грн), а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати при переведенні на іншу роботу в розмірі 137,59 грн та за несвоєчасну виплату заробітної плати за лютий 2020 року - 238,49 грн.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за листками непрацездатності від 30 січня 2020 року серії АДН № 133456 та серії АДН № 132983, то 05 лютого 2020 року комісія із соціального страхування КП "Морська пошуково-рятувальна служба" розпочала перевірку правильності видачі позивачці листків непрацездатності (комісією зроблені відповідні запити до Фонду соціального страхування в Одеській області, департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації), у зв`язку із чим питання про прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності було відкладено.
25 січня 2021 року ОСОБА_1 було виплачено допомогу з тимчасової непрацездатності за листком серії АДН № 132983 (за період з 04 по 17 січня 2020 року) в розмірі 23 134,72 грн, що свідчить про відсутність в цій частині порушень з боку роботодавця. Водночас за листком непрацездатності серії АДН № 133456 позивачці було виплачено допомогу лише за період з 20 по 24 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн, оскільки згідно з відповіддю Фонду соціального страхування в Одеській області від 06 березня 2020 року № 115/369 вказаний листок серії АДН № 133456 з 25 по 29 січня 2020 року продовжений необґрунтовано.
Разом з тим неналежне виконання лікарем своїх обов`язків щодо ведення документації не є підставою вважати, що виданий листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника, якщо працівником дотримані всі встановлені законом вимоги при отриманні такого листка, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 12 квітня 2019 року № 265/563/17, від 05 серпня 2019 року № 638/10227/17, від 24 лютого 2020 року № 361/7197/16-ц.
Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн, а також сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за вказаним листком в розмірі 279,84 грн.
Суд не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині, яка стосується виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, з огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25 липня 2018 року № 809/575/16, про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності не може бути віднесена до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки особливості проведення таких виплат врегульовані спеціальним Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV), яким чітко регламентована "незалежність" останніх від дати звільнення. Позов у частині відшкодування моральної шкоди суд вважав необґрунтованим і недоведеним.
24 серпня 2022 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу КП "Морська пошуково-рятувальна служба" задоволено. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог і ухвалено в цій частині нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн та про стягнення суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 279,84 грн - відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за рахунок коштів роботодавця здійснюється оплата лише перших п`яти днів тимчасової непрацездатності. 18 грудня 2020 року комісія із соціального страхування КП "Морська пошуково-рятувальна служба" прийняла рішення, оформлене протоколом № 40, яким призначила ОСОБА_1 допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 20 по 24 січня 2020 року (за рахунок коштів підприємства). Таким чином, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати допомоги з тимчасової непрацездатності за листком серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року та суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, оскільки починаючи з шостого дня непрацездатності вказана допомога повинна виплачуватися працівнику за рахунок Фонду соціального страхування України (далі - Фонд), а не роботодавця. В іншій частині висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року, постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 800/284/17, від 22 травня 2018 року у справі № 800/474/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 716/9584/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 127/2209/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі № 313/1028/15-ц, від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17, від 05 серпня 2019 року у справі № 638/10227/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 344/8219/16-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 207/2990/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 536/1267/18, від 06 червня 2022 року у справі № 308/12811/19, від 17 серпня 2022 року у справі № 757/37126/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 806/298/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Крім цього, ОСОБА_1 зазначила, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід з підстав, викладених в касаційній скарзі; суди необґрунтовано відхилили її клопотання про витребування доказів; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 2 частини першої, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо).
Умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. Саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Суди залишили поза увагою те, що відповідач здійснив часткову виплату належних їй при звільненні сум лише під час розгляду цієї справи, тоді як непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Відповідач умисно затягував вирішення питання щодо прийняття рішення про призначення їй допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
Отримавши 30 січня 2020 року листок непрацездатності серії АДН № 133456, комісія із соціального страхування КП "Морська пошуково-рятувальна служба" зобов`язана була протягом десяти днів прийняти відповідне рішення, а роботодавець - виконати свій обов`язок щодо виплати їй матеріального забезпечення, чого зроблено не було (питання про виплату допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за вказаним листком за період з 25 по 29 січня 2020 року взагалі не вирішувалося). При цьому неналежне виконання лікарем своїх обов`язків щодо ведення документації не є підставою вважати, що виданий лікарем листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника, якщо працівником дотримані всі встановлені законом вимоги при отриманні такого листка.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в цьому випадку - невиплата належних при звільненні грошових сум, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2022 року КП "Морська пошуково-рятувальна служба" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, апеляційний суд правильно виснував, що допомога з тимчасової непрацездатності не може бути віднесена до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, оскільки особливості проведення таких виплат врегульовані спеціальним Законом № 1105-XIV, яким чітко регламентована "незалежність" останніх від дати звільнення, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постановах від 25 липня 2018 року № 809/575/16 та від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19.
Крім того, підприємство не порушило строки виплати позивачці допомоги за листками непрацездатності від 30 січня 2020 року серії АДН № 133456 та серії АДН № 132983. Уточнюючи 30 липня 2021 року позовні вимоги, ОСОБА_1 визнала, що станом на вказану дату підприємство виплатило їй всі належні при звільненні суми (за винятком заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн), у зв`язку із чим суди правильно повністю відмовили в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі статті 117 КЗпП України.
Роботодавцем не були порушені права працівника у сфері трудових відносин, а тому стаття 237-1 КЗпП України, яка регулює відшкодування моральної шкоди, не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
У липні 2023 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли пояснення КП "Морська пошуково-рятувальна служба", у яких підприємство зазначило, що рішення про нарахування та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, приймає не підприємство, а комісія (уповноважений) із соціального страхування. Як наслідок, підприємство не може нести відповідальність за дії комісії. Також звернуло увагу, що відповідальність роботодавця як страхувальника, в тому числі за час затримки допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначена Законом № 1105-XIV. Стаття ж 117 КЗпП України визначає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, передбачену Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР).
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду заперечення на пояснення КП "Морська пошуково-рятувальна служба" та розрахунок суми середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
18 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
17 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до розгляду.
01 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду керувався такими міркуваннями.
Звертаючись у вересні 2020 року до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на те, що відповідач здійснив часткову виплату належних їй при звільненні сум, в тому числі за листками непрацездатності, лише під час розгляду цієї справи, тоді як непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року № 809/575/16 (провадження № К/9901/12190/18), на яку посилався суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, викладено правовий висновок про те, що віднесення допомоги по тимчасовій непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, відповідачем здійснено протиправно, оскільки ці виплати врегульовані спеціальним Законом № 1105-XIV, яким чітко регламентована "незалежність" останніх від дати звільнення.
Аналогічні висновки висловлені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19 (провадження № К/9901/40109/21).
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з наведеними висновкамиВерховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, що сума допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатністю не належать до виплат, які підприємство повинне здійснити працівнику в день звільнення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 591/1079/19 (провадження № 61-20246св19) вказано, що у статті 116 КЗпП України йдеться про виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, що не обмежується лише заробітною платою, а включає в себе також інші нарахування, у тому числі й допомогу у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності. Враховуючи те, що оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, то такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні та у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України. Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних відносинах зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 404/3447/17.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 758/14834/15-ц (провадження № 61-18501св19), від 15 липня 2020 року у справі № 263/14209/17 (провадження № 61-41922св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 761/36549/18-ц (провадження № 61-4174св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 306/930/19 (провадження № 61-13430св20), від 19 травня 2021 року у справі № 754/3434/19 (провадження № 61-13722св20), від 01 листопада 2022 року у справі № 953/4949/20 (провадження № 61-12959св21) зазначено, що відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Таким чином, за однакових фактичних обставин і подібних правовідносин висновки судів касаційної інстанції щодо застосування положень Закону № 1105-XIV та статей 116, 117 КЗпП України, які містяться у згаданих вище постановах, є протилежними.
З урахуванням викладеного Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 25 липня 2018 року № 809/575/16 (провадження № К/9901/12190/18) та від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19 (провадження № К/9901/40109/21).
15 березня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до розгляду.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 по 29 січня 2020 року та компенсації затримки розрахунку.
За вимогами статей 253, 254 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Основними джерелами коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування є внески роботодавців (роботодавців - фізичних осіб), працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку, зокрема, з тимчасовою втратою працездатності відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Закон № 1105-XIV.
Тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи (пункт 3 Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066).
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 19 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога по тимчасовій непрацездатності (пункт 1 частини першої статті 20 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (частина перша статті 31 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини другої статті 22 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Таким порядком є Порядок оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440.
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (абзац перший частини другої статті 22 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.
Отже, законодавство про загальнообов`язкове державне соціальне страхування допомогу по тимчасовій непрацездатності поділяє на:
1) допомогу за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, оплата якої здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
2) допомогу, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, оплата якої здійснюється роботодавцем після отримання коштів на оплату від Фонду в передбаченому Законом № 1105-XIV порядку.
У статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивачки) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За вимогами статті 117 КЗпП України (редакції, чинній на момент звільнення позивачки) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у своїх постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 404/3447/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 591/1079/19 виснував, що оскільки у статті 116 КЗпП України йдеться про виплату всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, що не обмежується лише заробітною платою, а включає в себе також інші нарахування, у тому числі й допомогу по тимчасовій непрацездатності за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, тому такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні та у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
З такими висновками погоджується і Велика Палата Верховного Суду.
Щодо того, чи належить допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, що виплачується Фондом починаючи з шостого дня непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок (частина друга статті 1 Закону № 1105-XIV; пункт 10 частини першої статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").
Порядок фінансування Фондом страхувальників визначений у статті 34 Закону № 1105-XIV XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до вимог якої фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
Страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності визначено в Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду, затвердженого постановою правління Фонду 19 липня 2018 року № 12 (далі - Порядок № 12).
Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 12 у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону № 1105-XIV, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.
У частині третій статті 30 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також зазначено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення (абзац другий пункту 2 Порядку № 12).
Згідно з пунктом 1.1 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 19 липня 2018 року № 13 (далі - Положення № 13), комісія (уповноважений) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності створюється (обирається) та діє на підприємстві, в установі, організації, що використовує найману працю, незалежно від форм власності і господарювання.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, зокрема, має право звертатися за необхідності до робочих органів виконавчої дирекції Фонду або його відділень щодо перевірки правильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам підприємства (пункт 2.1 Положення № 13).
Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана, зокрема: приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення (пункт 2.2 Положення № 13).
Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення.
За підпунктом 3.2.1 пункту 3.1 Положення № 13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо. Приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково). Перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.
Згідно з пунктом 4.1 Положення № 13 основною формою роботи комісії є засідання, які проводяться відповідно до затвердженого нею плану, але не рідше двох разів на місяць. Члени комісії беруть участь у її засіданнях особисто без права передання своїх повноважень іншим посадовим особам. Комісія правомочна приймати рішення за наявності на засіданні більше половини її членів за наявності представника кожної сторони. Засідання комісії протоколюється. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови є вирішальним.
Рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства оформлюються протоколом в день їх прийняття згідно з додатком до цього Положення (пункт 4.3 Положення № 13).