ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 9901/988/18
Провадження № 11-44заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Кишакевича Л. Ю., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (судді Шарапа В. М., Бившева Л. І., Данилевич Н. А., Єзеров А. А., Тацій Л. В.)про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку та повернення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справі № 9901/988/18 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України та ВРУ, у якому просив визнати протиправним та нечинним:
- а також зобов`язати ВРУ на власному офіційному вебсайті (вебпорталі http.//rada.gov.ua) привести статтю 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ "Про природні монополії" (далі - Закон № 1682-ІІІ) у відповідність із редакцією, чинною станом на 07 жовтня 2010 року (до змін, внесених Законом України від 07 жовтня 2010 року № 2592-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України"; далі - Закон № 2592-VI).
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Цей самий суд ухвалою від 04 січня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 170 КАС України відмовив у відкритті позовного провадження в частині позовних вимог до Президента України, оскільки ОСОБА_1 раніше звертався до адміністративного суду з таким самим позовом (справа № П/9901/798/18), за яким суд ухвалою відмовив у відкритті провадження.
3. ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням суду і подав до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, у якій просив його скасувати.
Велика Палата постановою від 20 листопада 2019 року скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2019 року та ухвалила нове рішення про задоволення позовних вимог.
Зобов`язала ВРУ на власному офіційному вебсайті (вебпорталі http://rada.gov.ua) викласти текст статті 11 Закону № 1682-ІІІ відповідно до редакції, чинної станом на 07 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону України від 23 лютого 2014 року № 763-VІІ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" у редакції Закону України від 27 лютого 2014 року № 798-VII "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України".
4. 23 березня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України, у якій він просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала в невиконанні рішення суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 06 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1, подану в порядку статті 383 КАС України, повернув з підстав, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
30 грудня 2022 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду знову надійшла заява ОСОБА_1 у порядку статті 383 КАС України. У заяві позивач просив: 1) поновити строк та прийняти цю заяву до розгляду; 2) визнати протиправними рішення та дії, вчинені суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду; 3) визнати протиправною бездіяльність ВРУ.
Касаційний адміністративний суд у складі колегії суддів Верховного Суду постановою від 31 січня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку, а заяву ОСОБА_1 від 29 грудня 2022 року, яку він подав у порядку статті 383 КАС України, повернув останньому.
Рішення обґрунтував тим, що відповідно до частин першої та четвертої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Позивач хоча й був обізнаний з фактом відкриття виконавчого провадження, але не проявляв розумної зацікавленості щодо встановлення у справі його виконання дій.
У поданій заяві не навів мотивів та обставин, які б свідчили, з якого часу він уважає, що порушені його права, свободи та інтереси, не вказав на обставини непереборного і об`єктивного характеру, що перешкодили йому дізнатись про порушення своїх прав та існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, а доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду з цією заявою, заявник не надав.
Відтак суд першої інстанції виснував, що подана заява не відповідає вимогам частини четвертої статті 383 КАС України та підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини другої статті 383 КАС України.
5. ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням та подав до Великої Палати апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк подання заяви, звільнити від сплати судового збору, скасувати оскаржувану ухвалу та направити заяву до суду першої інстанції для розгляду по суті в іншому складі суду.
Автор скарги доводить, що судді, які постановлювали оскаржувану ухвалу, підлягали самовідводу через те, що склад суду був визначений з порушенням порядку визначення судді чи суддів (заяву не зареєстровано і не розподілено саме у день надходження із визначенням у протоколі (частина 17 статті 31 КАС України) інформації про визначення судді, судді-доповідача), що є грубим процесуальним порушенням та обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Заяву в порядку статті 383 КАС України він подав не поза межами встановленого десятиденного строку, оскільки подав її 29 грудня 2022 року у встановлений законом десятиденний строк після отримання поштою 23 грудня 2022 року постанови про закінчення виконавчого провадження та ознайомлення з нею.
З покликанням на правові висновки Верховного Суду України, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у своїх рішеннях, виокремлює думку, що строк звернення до суду в частині бездіяльності не пропущений, позаяк наявна триваюча бездіяльність, що своєю чергу дає можливість оскаржити таку бездіяльність у будь-який час, що буде більш зручним, ніж під час форс-мажору (воєнного стану).
Наголошує, що клопотання про поновлення строку подавалося не з підстав пропуску десятиденного строку, а через те що подати заяву в порядку статті 383 КАС України можна не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду, позаяк такий строк сплинув 21 листопада 2022 року, а суд першої інстанції заявлене клопотання (в означеному контексті) не розглянув.
Звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала не містить дати, з якої слід обчислювати перебіг строку бездіяльності відповідача. Оскільки суд у виконавчому листі встановив строк для подання звіту про виконання судового рішення, він з огляду на ці підстави мав законні сподівання на реалізацію цього судового контролю.
Суд першої інстанції допустився неповноти дослідження доказів та встановлення обставин у справі щодо строку, протягом якого позивач мав право подати заяву в порядку статті 383 КАС України.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
6. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2023 року її передано судді Великої Палати ОСОБА_2. Вища рада правосуддя рішенням від 06 червня 2023 року № 608/0/15-23 звільнила суддю ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у відставку.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2023 року її передано судді Великої Палати Верховного Суду Гриціву М. І.
7. Велика Палата ухвалою від 20 квітня 2023 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 04 липня 2023 року призначила розгляд справи в порядку письмового провадження.
8. Велика Палата дослідила викладені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.
Відповідно до обставин справи ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України та ВРУ.
Цей суд рішенням від 14 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Велика Палата постановою від 20 листопада 2019 року скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2019 року та ухвалила нове рішення про задоволення позову.
На виконання цієї постанови Верховний Суд 29 січня 2020 року видав виконавчий лист № 1 у справі № 9901/988/18, у якому вказав, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - 21 листопада 2022 року.
17 травня 2021 року за заявою позивача державний виконавець відкрив виконавче провадження № 65437386.
06 грудня 2022 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
09 грудня 2022 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов лист та вказана постанова для виконання та до відома.
30 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою в порядку статті 383 КАС України та просив: поновити строк та прийняти подану заяву до розгляду; визнати протиправними рішення та дії, вчинені суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду; визнати протиправною бездіяльність ВРУ.
9. Відповідаючи на порушені в апеляційній скарзі питання, Велика Палата, вважає за потрібне зазначити таке.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Конвенція). За судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справи "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції") право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129). Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Ці норми Конституції України знайшли своє вираження в процесуальному законодавстві України. Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон № 1404-VIII.
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
10. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
11. За статтею 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження . На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.