ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 9901/988/18
Провадження № 11-44заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Кишакевича Л. Ю., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року (судді Шарапа В. М., Бившева Л. І., Данилевич Н. А., Єзеров А. А., Тацій Л. В.)про відмову у задоволенні заяви щодо виправлення помилки у виконавчому документі у справі № 9901/988/18 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України та ВРУ, у якому просив визнати протиправними та нечинними:
- зобов`язати ВРУ на власному офіційному вебсайті (вебпорталі http.//rada.gov.ua) привести статтю 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ "Про природні монополії" (далі - Закон № 1682-ІІІ) у відповідність із редакцією, чинною станом на 07 жовтня 2010 року (до змін, внесених Законом України від 07 жовтня 2010 року № 2592-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" (далі - Закон № 2592-VI)).
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Цей же суд ухвалою від 04 січня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті позовного провадження в частині позовних вимог до Президента України, оскільки ОСОБА_1 вже звертався до адміністративного суду з таким самим позовом (справа № П/9901/798/18), за яким суд ухвалою відмовив у відкритті провадження.
ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням суду і подав до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, у якій просив його скасувати.
Велика Палата постановою від 20 листопада 2019 року скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2019 року та ухвалила нове рішення - про задоволення позовних вимог.
Зобов`язала ВРУ на власному офіційному вебсайті (вебпорталі http://rada.gov.ua) викласти текст статті 11 Закону № 1682-ІІІ відповідно до редакції, чинної станом на
07 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону України від 23 лютого 2014 року № 763-VІІ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" у редакції Закону України від 27 лютого 2014 року № 798-VII "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України".
3. 29 січня 2020 року на виконання цього судового рішення Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду видав виконавчий лист № 1.
4. 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі в порядку статті 374 КАС України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 березня 2023 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Судове рішення мотивував тим, що під час видавання виконавчого листа строк для подання звіту про виконання судового рішення не встановлювався, оскільки за судовим рішенням, на виконання якого видавався виконавчий лист, не встановлювався строк для подання звіту про виконання судового рішення. Відтак нема підстав вважати, що була допущена (як стверджує заявник) помилка. Своєю чергою відсутність будь-якої неточності між змістом судового рішення і виконавчим документом, виданим на виконання цього рішення, спростовує доводи заявника про допущення судом помилки у виконавчому документі.
5. ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та виправити помилку у виконавчому листі шляхом встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення.
Заявник не погоджується з оскарженим судовим рішення в тій частині, де суд першої інстанції зазначив, що воно "оскарженню не підлягає". На підтвердження хибності висновків суду в цій частині послався на пункт 22 частини першої статті 294 КАС України, за правилами якої окремому оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали суду першої інстанції щодо внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (а тому зміст ухвали, що оскаржується не відповідає дійсності).
Автор скарги відсилає до розуміння правил статті 118 КАС України, яка дає визначення поняття процесуальних строків, та до статті 119 КАС України, яка містить посилання на розумність процесуальних строків.
Інші доводи скарги по суті зводяться до обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору.
6. Відповідач подав відзив, у якому з підстав, викладених в оскаржуваному рішенні, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року - без змін.
7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2023 року справу передано судді Великої Палати Золотнікову О. С. Вища рада правосуддя рішенням від 6 червня 2023 року № 608/0/15-23 звільнила суддю ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у відставку.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2023 року справу передано судді Великої Палати Гриціву М. І.
8. Велика Палата ухвалою від 30 березня 2023 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 13 квітня 2023 року призначила розгляд справи в порядку письмового провадження.
9. Велика Палата дослідила викладені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.
Відповідно до обставин справи ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України та ВРУ.
Цей самий суд рішенням від 14 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Велика Палата постановою від 20 листопада 2019 року скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2019 року та ухвалила нове рішення - про задоволення позову.
На виконання цієї постанови Верховний Суд 29 січня 2020 року видав виконавчий лист № 1 у справі № 9901/988/18.
20 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяву у порядку статті 374 КАС України, у якій просив виправити помилку у згаданому виконавчому листі і встановити строк для подання звіту про виконання судового рішення.
Прохання обґрунтовував тим, що виконавчий лист від 29 січня 2020 року № 1, який видав Верховний Суд, містить такий запис: "Судом встановлений строк для подачі звіту про виконання судового рішення", але у ньому не написані межі процесуального строку для подання звіту, які мають бути відображенні під час видання виконавчого листа.
10. Відповідаючи на порушені в апеляційній скарзі питання, Велика Палата вважає за потрібне повідомити про таке.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129). Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.