Постанова
Іменем України
12 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 757/31372/18-ц
Провадження № 14-10цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Ткачука О. С.
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою відповідача на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Із 2016 року позивач працював головою Володарської районної державної адміністрації Київської області (далі - Володарська РДА). Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя у жовтні 2017 року відсторонив позивача від посади. Згодом те саме зробив Президент України, видавши відповідне розпорядження, а у грудні 2017 року прийняв відставку позивача.
2. У квітні 2018 року прокурор закрив кримінальне провадження за відсутністю у діянні позивача складу кримінального правопорушення. Після того позивач відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) звернувся до прокурора з проханням визначити розмір відшкодування заробітку, втраченого внаслідок відсторонення від посади. Отримав відмову, мотивовану тим, що позивач не оскаржив ухвалу слідчого судді про відсторонення від посади.
3. Позивач звернувся до суду. Просив визнати незаконною відмову у відшкодуванні позивачеві шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення його від посади голови Володарської РДА у кримінальному провадженні згідно з ухвалою слідчого судді та за розпорядженням Президента України, а також зобов`язати Офіс Генерального прокурора винести постанову про відшкодування позивачу втраченого заробітку за час відсторонення його від посади голови Володарської РДА у кримінальному провадженні з 19 жовтня до 15 грудня 2017 року включно
4. Суд першої інстанції спершу відмовив у відкритті провадження у справі. Вважав, що з огляду на те, як позивач сформулював позовні вимоги, спір не належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Апеляційний суд скасував відповідну ухвалу суду першої інстанції та передав справу останньому для продовження розгляду.
5. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Вважав, що для такої відмови визначальним є те, що ніхто не скасував ухвалу слідчого судді про відсторонення позивача від посади голови Володарської РДА. Апеляційний суд це рішення скасував і задовольнив позов частково: визнав незаконною відмову відповідача у винесенні постанови за заявою позивача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок його незаконного відсторонення від посади голови Володарської РДА, а також зобов`язав відповідача винести таку постанову за результатами розгляду заяви позивача про відшкодування йому втраченого заробітку за час відсторонення з 19 жовтня 2017 року до 15 грудня 2017 року включно від посади голови Володарської РДА. Мотивував постанову тим, що закриття кримінального провадження вказує на незаконність дій прокурора або слідчих органів під час відсторонення особи від займаної посади.
6. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу відповідача, мала відповісти на два питання: (1) за правилами якого судочинства слід розглядати спір колишнього голови райдержадміністрації з державою щодо відшкодування шкоди, завданої незаконним відстороненням його у кримінальному провадженні від зазначеної посади; (2) який спосіб захисту є ефективним для позивача, щоби отримати відповідне відшкодування? Вирішила, що зазначений спір є цивільним. Вимога про визнання незаконною відмови відповідача відшкодувати шкоду позивачеві не може бути способом захисту, тоді як вимогу зобов`язати відповідача винести постанову про відшкодування втраченого заробітку суд має інтерпретувати згідно з метою позивача. У разі, якщо такою метою є отримання останнім відшкодування шкоди та за умови підтвердження підстав позову, суд може задовольнити цю вимогу частково, стягнувши з держави на користь позивача відповідне відшкодування.
(2) Зміст позовної заяви
7. 26 червня 2018 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив:
7.1. Визнати незаконною відмову відповідача у відшкодуванні позивачу шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення його від посади голови Володарської РДА у кримінальному провадженні № 42017000000001831 від 7 червня 2017 року (далі - кримінальне провадження) згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року та розпорядженням Президента України від 25 жовтня 2017 року № 192/2017-рп.
7.2. Зобов`язати відповідача винести постанову про відшкодування позивачу втраченого заробітку з 19 жовтня до 15 грудня 2017 року за час відсторонення його у кримінальному провадженні від посади голови Володарської РДА.
8. Мотивував вимоги так:
8.1. 13 жовтня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва постановив ухвалу у кримінальному провадженні про відсторонення позивача від посади голови Володарської РДА.
8.2. 19 жовтня 2017 року зазначена ухвала набрала законної сили.
8.3. 25 жовтня 2017 року Президент України видав розпорядження № 192/2017-рп про відсторонення позивача від посади голови Володарської РДА.
8.4. 15 грудня 2017 року Президент України видав указ № 222/2017-рп про прийняття відставки позивача згідно з частиною десятою статті 118 Конституції України.
8.5. Із 19 жовтня до 15 грудня 2017 року включно позивач був відсторонений від зазначеної посади.
8.6. 10 квітня 2018 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу злочину.
8.7. За змістом пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
8.8. 18 травня 2018 року позивач листом звернувся до заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про винесення постанови щодо визначення розміру відшкодування заробітку, втраченого внаслідок відсторонення від посади.
8.9. 18 червня 2018 року начальник відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України направив позивачу лист № 06-18674-18 про відмову у відшкодуванні втраченого заробітку, оскільки позивач не оскаржив ухвалу слідчого судді про відсторонення від посади, а суд її не скасував.
8.10. Відмова прокурора є незаконною через те, що пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР не пов`язує відшкодування шкоди з оскарженням ухвали суду про відсторонення з посади та її скасуванням, а визначає підставою для такого відшкодування видання постанови про закриття кримінального провадження, зокрема у зв`язку з відсутністю складу злочину.
(3) Зміст ухвали суду першої інстанції
9. 27 червня 2018 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Аргументував ухвалу тим, що оскільки позивач заявив вимогу про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень і зобов`язання його вчинити певні дії, справу слід розглядати за правилами не цивільного, а адміністративного судочинства.
(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. 19 листопада 2018 року Київський апеляційний суд прийняв постанову про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду. Обґрунтував постанову так:
10.1. Позивач у зв`язку з відмовою відповідача просить на підставі статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відшкодувати втрачений заробіток за час відсторонення від посади. Такий спір не є публічно-правовим.
10.2. Порядок звернення до суду для вирішення цього спору встановлений у статті 14 Закону № 266/94-ВР і у статті 1176 ЦК України.
(5) Зміст рішення суду першої інстанції
11. 15 листопада 2021 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, зокрема письмові докази, щодо скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року у справі № 757/60850/17-к, а отже, незаконність відсторонення позивача суд не встановив.
(6) Зміст постанови апеляційного суду
12. 29 вересня 2022 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про часткове задоволення позову:
12.1. Визнав незаконною відмову відповідача у винесенні постанови за заявою позивача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок його незаконного відсторонення від посади голови Володарської РДА;
12.2. Зобов`язав відповідача винести постанову за результатами розгляду заяви позивача про відшкодування йому втраченого заробітку за час відсторонення з 19 жовтня 2017 року до 15 грудня 2017 року включно від посади голови Володарської РДА.
13. Аргументував постанову так:
13.1. За змістом пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
13.2. Закриття кримінального провадження з цієї підстави беззаперечно вказує на незаконність дій прокурора або слідчих органів, зокрема при відстороненні особи від займаної посади у відповідному провадженні.
(7) Вимоги касаційної скарги
14. 3 листопада 2022 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а провадження у справі - закрити.
(8) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
15. 25 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та про відмову у задоволенні заяви відповідача щодо зупинення виконання постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Аргументував ухвалу так:
15.1. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).
15.2. Відповідач не надав доказів вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскарженого судового рішення, зокрема доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення.
16. 23 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
17. 11 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував так:
17.1. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 423/1696/15-ц за позовом фізичної особи про відшкодування заробітної плати, втраченої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, вважав, що орган досудового розслідування та прокуратура всупереч вимогам частини першої статті 11 Закону № 266/94-ВР не роз`яснили позивачеві порядок поновлення його порушених прав і свобод та відшкодування завданої шкоди; позивач правильно звернувся до суду у порядку, визначеному саме цивільним процесуальним законом.
17.2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 грудня 2019 року у справі № 460/357/19 за позовом двох фізичних осіб до прокуратури про визнання відмови протиправною і зобов`язання вчинити певні дії, виснував, що оскільки прокуратура приймає постанову про визначення розміру шкоди, зазначеної в Законі № 266/94-ВР, то ці функції не пов`язані з повноваженнями прокурора, визначеними Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому мають характер публічно-владних управлінських функцій, і спір відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4, статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
17.3. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 28 грудня 2019 року у справі № 460/357/19, і вважає, що положення КАС України незастосовні до спірних правовідносин. Позивач має спір щодо відшкодування у порядку, передбаченому статтями 1176 ЦК України та Законом № 266/94-ВР, завданої шкоди. Тому необхідно відступити від зазначеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
17.4. У справі є виключна правова проблема, яку треба вирішити у Великій Палаті Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики. Висновки судів касаційної інстанції у наведених вище постановах за подібних обставин і правовідносин є протилежними.
18. 16 лютого 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про прийняття та призначення до розгляду справи. Обґрунтувала тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 11 січня 2023 року для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначив підставу, передбачену частиною третьою статті 403 ЦПК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи відповідача
19. Відповідач обґрунтував касаційну скаргу так:
19.1. Спір фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження бездіяльності, пов`язаної з винесенням постанови про визначення розміру відшкодування шкоди є публічно-правовим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі № 460/357/19).
19.2. Позивач не оскаржив ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року про відсторонення від посади. Відповідно апеляційний суд цю ухвалу не скасував.
19.3. Незаконність відсторонення позивача від посади голови Володарської РДА будь-яким рішенням, зокрема судовим, не встановлена.
19.4. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин припис статті 12 Закону № 266/94-ВР, незважаючи на чинність ухвали слідчого судді про відсторонення позивача від посади.
(2) Позиція позивача
20. Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) За правилами якого судочинства слід розглядати спір колишнього голови райдержадміністрації з державою щодо відшкодування шкоди, завданої незаконним відстороненням його у кримінальному провадженні від зазначеної посади?
21. Позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій заявив дві вимоги: визнати незаконною відмову відповідача у відшкодуванні позивачу шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення його від посади голови Володарська РДА у кримінальному провадженні; зобов`язати відповідача винести постанову про відшкодування позивачу втраченого заробітку з 19 жовтня до 15 грудня 2017 року включно за час відсторонення його від посади голови Володарської РДА у кримінальному провадженні.
22. Суд першої інстанції 27 червня 2018 року відмовив у відкритті провадження у справі. Вважав, що спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, бо позивач заявив вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень і зобов`язання його вчинити певні дії. 19 листопада 2018 року апеляційний суд скасував ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі та направив її для продовження розгляду до суду першої інстанції. Сторони цю постанову апеляційного суду у касаційному порядку не оскаржили.
23. Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції відмовив у задоволенні обох позовних вимог через те, що немає підтвердження скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року у справі № 757/60850/17-к про відсторонення позивача, тобто немає доказів незаконності цього відсторонення. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: визнав незаконною відмову відповідача у винесенні постанови за заявою позивача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок його незаконного відсторонення від посади; зобов`язав відповідача винести постанову за результатами розгляду заяви позивача про відшкодування йому втраченого заробітку за час такого відсторонення.
24. Відповідач із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що треба закрити провадження у справі, бо спір є публічно-правовим, а тому його треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду з відповідачем погоджується тільки частково. Вважає, що за змістом правовідносин спір є цивільним. Але вимога про визнання незаконною відмови відповідача у відшкодуванні позивачу шкоди (яку апеляційний суд задовольнив частково у вигляді визнання незаконною відмови відповідача у винесенні постанови за заявою позивача про відшкодування шкоди) не може бути предметом судового розгляду. Тоді як другу вимогу суд має інтерпретувати згідно з метою позивача. У разі, якщо такою метою є отримання відшкодування та за умови підтвердження підстав позову, суд може задовольнити вимогу зобов`язати відповідача винести постанову про відшкодування позивачеві втраченого заробітку частково, стягнувши з держави на користь позивача відповідне відшкодування.
25. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (частина друга статті 124 Конституції України).
26. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
27. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
28. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких зазвичай хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
29. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
30. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
31. Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
32. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
33. Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
34. Стосовно терміну "владні управлінські функції", то зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Зогляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15(пункт 72), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 28)).
35. Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких нібито є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
36. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
37. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55)).
38. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55)).
39. Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі про відшкодування завданої державою шкоди її конкретний орган - Офіс Генерального прокурора - не означає, що у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальності за завдану шкоду є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у деліктних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів як можливого завдавача шкоди, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли закрив кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу злочину. Наступні намагання позивача отримати відповідне відшкодування шкоди з Державного бюджету України не пов`язані з виконанням органами держави публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
40. Офіс Генерального прокурора, вирішуючи питання про виплату коштів, що є відшкодуванням завданої державою шкоди, не має стосовно позивача влади, тобто не уповноважений владно керувати поведінкою останнього, а той не має обов`язку виконувати рішення та вимоги цього органу і не є у його підпорядкуванні. Крім того, Офіс Генерального прокурора не здійснює щодо позивача управлінські функції, тобто не управляє поведінкою останнього.
41. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
42. За змістом пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного відсторонення від роботи (посади). У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга вказаної статті).
43. У наведених в статті 1цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (пункт 1 статті 3 Закону № 266/94-ВР).
44. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного відсторонення від роботи (посади) (пункт 1-1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР); закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР).
45. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).