ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 761/16824/15-к
Провадження № 51-3509км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представників потерпілого ОСОБА_6, ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8,
особи, щодо якої провадження закрито ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілого ОСОБА_6 та прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110100000413, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Біла Церква Київської області, жительки АДРЕСА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Відповідно до положень ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави витрати, пов`язані з залученням експерта, в сумі 1689,60 грн. Стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди 190 000 грн. Cтягнуто зі страхової компанії "Кредо" на користь потерпілої ОСОБА_10 витрати на лікування в сумі 11 733 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 30 листопада 2012 року о 17:50 год, керуючи автомобілем "ЗАЗ TF69Y0" та рухаючись в крайній лівій смузі руху по вул. Щербакова зі сторони вул. Стеценка в напрямку вул. Салютної, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку № 59 по вул. Щербакова в м. Києві, в порушення вимог п. п. 2.3 "б" 18.1 Правил дорожнього руху проявила неуважність, невірно оцінила дорожню обстановку, вчасно не зреагувала та не надала дорогу пішоходу ОСОБА_10, яка рухалася зліва направо відносно напрямку руху автомобіля по вказаному нерегульованому пішохідному переходу, та допустила на неї наїзд передньою частиною керованого нею автомобіля "ЗАЗ TF69Y0".
В подальшому від наїзду автомобіля під керуванням обвинуваченої ОСОБА_9 пішохід ОСОБА_10 впала на проїзджу частину, й на неї здійснив наїзд автомобіль "Hyundai" під керуванням водія ОСОБА_11, який рухався в попутному напрямку з автомобілем "3A3 TF69Y0" в межах крайньої правої смуги позаду й не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року щодо ОСОБА_9 було скасовано, її було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі представник потерпілого просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано положення ст. 49 КК України, оскільки ОСОБА_9 під час судового розгляду неодноразово, протягом тривалого часу подавалися клопотання про відкладення розгляду справи без поважних причин, тим самим затягувався розгляд справи, а ОСОБА_9 ухилялася від суду. Окрім того, до неї судом першої інстанції застосовувався привід, а тому суд не повинен був до ОСОБА_9 застосовувати положення ст. 49 КК України.
Вказує, що апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, не вирішив цивільний позов, хоча мав би його залишити без розгляду.
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв`язку і закінченням строків давності, не звернув уваги на те, що з червня 2015 року по час ухвалення рішення ОСОБА_9 неодноразово не з`являлася в судові засідання без поважних причин, й до неї був застосований привід, а тому, на думку прокурора, є всі підстави вважати, що ОСОБА_9 ухилялася від суду протягом тривалого часу. Також суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи не вчиняла ОСОБА_9 протягом цього строку нового злочину.
Апеляційним судом не було з`ясовано думки потерпілої ОСОБА_10 щодо можливості звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Посилається також на те, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження, не надав оцінки жодному доводу апеляційних скарг прокурора та сторони захисту, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону.
У запереченнях захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 просить касаційні скарги представника потерпілої ОСОБА_6 та прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Представники потерпілого підтримали свою касаційну скаргу та заперечували проти задоволення скарги прокуратури.
Прокурор підтримала касаційні скарги прокуратури та представника потерпілого частково, а також заявила клопотання про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС.
Захисник та особа, щодо якої кримінальне провадження закрито, заперечували щодо задоволення поданих касаційних скарг.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
Мотиви Суду
До початку касаційного розгляду прокурорзаявила клопотання про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС, оскільки, на її думку, у колегій суддів ККС ВС існує різна судова практика про застосування норм права у подібних правовідносинах.
Щодо неоднакової практики прокурор вказує на постанови колегій суддів Третьої судової палати від 16 серпня 2021 року (справа № 644/7193/17 провадження № 51-2271км21); від 05 жовтня 2022 року (справа № 619/3770/20 провадження № 51-167км22); від 01 травня 2023 року ( справа № 187/149/20 провадження № 51-784км23), та постанову колегії суддів Першої судової палати від 23 травня 2023 року (справа № 653/679/15-к провадження № 51-3504 км21).
Інші учасники судового засідання заперечили проти задоволення клопотання прокурора.
Колегія суддів вважає необхідним відмовити прокурору в задоволенні клопотання про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС, оскільки позиції, які прокурор вважає протилежними з метою усунення суперечностей між ними, не є релевантними тій правовій ситуації, яка існує в даному кримінальному провадженні.
Зокрема, у постанові колегії суддів Третьої судової палати від 16 серпня 2021 року (справа № 644/7193/17 провадження № 51-2271км21), на відміну від даної ситуації, під час розгляду в суді апеляційної інстанції не оспорювався вирок з підстав винуватості особи, а апеляційна скарга була подана лише стосовно цивільного позову та призначеного покарання.
У постанові колегії суддів Третьої судової палати від 05 жовтня 2022 року (справа № 619/3770/20 провадження № 51-167км22), в суді апеляційної інстанції особа заявила клопотання про згоду щодо звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, після чого апеляційний суд без оголошення доводів апеляційної скарги, належного з`ясування думки учасників проводження щодо доводів апеляційної скарги, вирішив клопотання про застосування ст. 49 КК України, вирішивши при цьому також й апеляційну скаргу по суті.
У постанові колегії суддів Третьої судової палати від 01 травня 2023 року (справа № 187/149/20 провадження № 51-784км23), суд апеляційної інстанції, хоча і виклав доводи поданих апеляційних скарг, проте не перевірив та не дав відповіді на них, зокрема й насамперед в частині незгоди обвинуваченого із вироком місцевого суду щодо власної невинуватості, не навів висновків щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості вироку.
Що стосується постанови колегій суддів Першої судової палати від 23 травня 2023 року (справа № 653/679/15-к провадження № 51-3504км21), то апеляційний суд розглянув доводи апеляційної скарги прокурора, який не погоджувався з правильністю кваліфікації дій обвинуваченого і призначеним покаранням, в мотивувальній частині свого рішення навів обґрунтування з огляду на доводи апеляційної скарги, а потім ухвалив рішення щодо застосування положень ст. 49 КК України, не зазначивши в резолютивній частині ухвали даних щодо результату вирішення самої скарги.