Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 165/1696/22
провадження № 61-2131св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 18 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Василюка А. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 12 листопада 1994 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 26 листопада 2020 року у справі № 165/582/20. У шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що вже тривалий час вона потерпає від психологічного та фізичного насильства зі сторони ОСОБА_2 . Останній регулярно чинить щодо неї неправомірні дії, у зв`язку з чим вона з січня 2020 року проживає в квартирі свого брата ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5, що складає для них великі незручності.
Вказувала на те, що з приводу нанесення ОСОБА_2 їй тілесних ушкоджень вона неодноразово зверталася до відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУПН Волинської області. Зокрема, 14 січня 2020 року ОСОБА_2 за місцем їх спільного проживання, з мотивів особистих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, під час словесного конфлікту, схопив її за шию правою рукою, після чого наніс декілька ударів в область правої та лівої рук і удари в ліву частину спини, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Вироком Нововолинського міського суду від 28 січня 2022 року у справі № 165/582/20 ОСОБА_2 був визнаний винним за частиною першою статті 125 КК України, а 15 грудня 2021 року працівниками поліції відносно останнього був складений адміністративний протокол за частиною першою статті173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства).
У зв`язку з викладеним ОСОБА_2 перебуває на обліку у ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області як кривдник.
Зазначала, що вона побоюється за своє здоров`я та життя і здоров`я їх спільної дочки.
Враховуючи систематичність вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, психологічного стану здоров`я дочки, обґрунтованість ризиків та підставність застосування до ОСОБА_2 спеціальних заходів захисту щодо протидії домашньому насильству, положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", просила видати стосовно ОСОБА_2 обмежувальний припис, яким встановити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на останнього наступних обов`язків: заборонити ОСОБА_2 перебувати із нею та дочкою за їх фактичним місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 200 метрів до місця її проживання (перебування) та місця проживання дочки. Обмежувальний припис просила видати на максимальний строк, а саме шість місяців.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 18 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2, встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 з покладенням на нього таких обов`язків:
1. Заборонено наближатися ближче ніж на 200 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та місця проживання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 ;
2. Заборонено перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та місця проживання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено строк дії обмежувального припису терміном на 6 місяців, який рахувати з дня ухвалення рішення суду.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані заявником до суду письмові документи підтверджують факти систематичного вчинення щодо ОСОБА_1 психологічного та фізичного насильства з боку колишнього чоловіка, їх тривалий характер, існування високого ризику вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютого 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавив його права на доступ до правосуддя і справедливий й публічний розгляд справи.
Апеляційний суд, переглядаючи справу за його апеляційною скаргою, на процесуальні порушення суду першої інстанції уваги не звернувта дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що він не був належним чином повідомлений про розгляді справи, призначеної на 18 липня 2022 року. При цьому посилався на обмежені законом строки розгляду справ про видачу обмежувального припису та необхідність у зв`язку з цим термінового повідомлення учасників справи, а тому вважав, що повідомлення судом першої інстанції про дату, час та місце судового засідання за допомогою смс-повідомлення відповідає положенням статті 128 ЦПК України.
ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами вчинення ним домашнього насильства щодо неї.
Вказував на те, що з 14 січня 2020 року минув тривалий час, фактів його протиправної поведінки протягом цього часу заявником не наведено, а тому висновки судів про необхідність захисту заявниці від психологічного насильства не відповідають обставинам справи, оскільки жодних тривалих та систематичних дій щодо заявниці або його дочки він не вчиняв, його дружина з дочкою пішла до матері та там перебувала тривалий час, ніякого спілкування з нею не відбувалось, а 10 грудня 2021 року вона прийшла і одразу влаштувала сварку та викликала поліцію, яка склала протокол про те, що він її не пускав додому.
З 18 липня 2022 року він вимушений проживати у сестри в селі, оскільки іншого житла не має. Спірна квартира придбана сторонами під час шлюбу. Фактично між ним та ОСОБА_1 існує спір щодо спільного майна подружжя, оскільки остання не визнає його право на частину квартири та має намір виселити його з неї, для цього 05 вересня 2022 року звернулася до Нововолинського міського суду Волинської області з позовом до нього про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, примусове виселення, стягнення витрат на утримання квартири (справа № 165/2357/22).
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19 (провадження № 61-21638св19), від 09 лютого 2022 року у справі № 607/10853/21 (провадження № 61-20491св21), від 23 липня 2020 року у справі № 138/2655/19 (провадження № 61-3154св20).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 листопада 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 26 листопада 2020 року у справі № 165/582/20.
У шлюбі у сторін народилась дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів щодо неправомірних дій ОСОБА_6, що підтверджується повідомленням начальника відділенні поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області від 28 червня 2022 року, згідно з яким зареєстровано такі випадки звернень: ЄО № 288 від 16 січня 2020 року (зареєстровано в ЄРДР №12020030050000053 від 17 січня 2020 року за частиною першою статті 125 КК України); ЄО № 9440 від 10 грудня 2021 року (складено адмінпротокол № 628860 від 15 грудня 2021 року за частиною першою статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування). Також зазначено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, як особа - кривдник.
Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 28 січня 2022 року у справі № 165/582/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу. На підставі частини п`ятої статті 74, статті 49 КК України його звільнено від відбування призначеного судом покарання.
Вказаним вироком встановлено, що 14 січня 2020 року ОСОБА_2 за місцем свого проживання, з мотивів особистих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, під час словесного конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_1, правою рукою схопив її за шию, після чого наніс декілька ударів в область правої та лівої рук і удари в ліву частину спини, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно з довідкою про склад сім`ї від 22 січня 2020 року № 144 у квартирі АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1, зареєстроване постійне місце проживання таких осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 23 лютого 2022 року у справі № 165/156/22 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та на підставі статті 22 КУпАП звільнено його від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення та обмежено усним зауваженням.
Вказаною постановою встановлено, що 10 грудня 2021 року ОСОБА_2, знаходячись за місцем проживання, вчинив насильство в сім`ї відносно своєї колишньої дружини, що виразилось в позбавленні її доступу до житла, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю останньої.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 5 ЦПК України вказано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.