Постанова
Іменем України
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 414/355/21
провадження № 61-12718св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство "Риск",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Риск" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства "Риск" (далі - ФГ "Риск") про витребування земельної ділянки.
На обґрунтування позову посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення № НОМЕР_1, площею 5,9752 га, кадастровий номер 4421683200:11:002:0029, яка знаходиться на території Невської сільської ради, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 147269.
У 2015 році вона уклала договір оренди землі з ФГ "Риск" на п`ять років.
У 2020 році вона звернулася до ФГ "Риск" з метою надання письмового повідомлення про свій намір не поновлювати цей договір на новий строк, проте їй вручили інший договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2015 року, серія та номер б/н, в якому зазначено, що договір укладено на десять років з дня його реєстрації.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася, що державний реєстратор Кремінського районного управління юстиції Луганської області Голуб О. С. зареєстрував договір оренди землі від 01 січня 2015 року, серія та номер б/н, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Риск". Проте зазначений договір оренди земельної ділянки вона не укладала та не підписувала.
З урахуванням наведеного просила скасувати державну реєстрацію договору оренди землі та витребувати у ФГ "Риск" її земельну ділянку з незаконного володіння.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 02 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що хоча позичка й не ставила особистого підпису у договорі оренди, а за неї підписався її чоловік, проте останній діяв в інтересах сім`ї, що випливає зі встановлених судом обставин, зокрема за договором орендар отримував орендну плату. Позивачка не оскаржувала такі дії чоловіка.
Також позивачка не надала примірника договору з п`ятирічним терміном дії або іншого доказу (окрім особистих пояснень) щодо існування такого договору, або доказів маніпуляції зі строками в договорах, обману зі сторони відповідача.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року рішення Кремінського районного суду Луганської області від 02 вересня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2015 року, серія та номер б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Риск".
Повернено ОСОБА_1 із незаконного володіння ФГ "Риск" земельну ділянку сільськогосподарського призначення № НОМЕР_1, площею 5,9752 га, кадастровий номер 4421683200:11:002:0029, яка знаходиться на території Невської сільської ради.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право власності на спірну земельну ділянку належить виключно позивачці, що підтверджується відповідним державним актом на право власності на земельну ділянку, отриманим у встановленому законом порядку.
Оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено поза волею позивачки та порушує її майнові права, то права позивачки підлягають судовому захисту в обраний нею спосіб, зокрема, шляхом скасування державної реєстрації оскарженого договору оренди та повернення земельної ділянки власнику.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки користування відповідача земельною ділянкою, належною позивачці на праві власності, не пов`язане з позбавленням її права володіння нерухомим майном, у задоволенні позовної вимоги позивачки про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння в порядку, передбаченому статтею 387 ЦК України, необхідно відмовити у зв`язку з обранням позивачкою неефективного способу захисту.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2022 року ФГ "Риск" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення строк дії договору визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як сім років. Зазначене спростовує посилання позивачки про те, що договір оренди спірної земельної ділянки був укладений на п`ять років.
Також суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачка починаючи з 2015 року кожного року відповідно до умов договору отримує оренду плату, навіть після звернення до суду з позовом.
Позивачка не надала належних доказів на підтвердження укладення оспорюваного договору поза її волею.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 479/1049/16-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 760/10691/18.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Риск" на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення № НОМЕР_1, площею 5,9752 га, кадастровий номер 4421683200:11:002:0029, яка знаходиться на території Невської сільської ради, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 147269 (т. 1, а. с. 9-10, 18).
Згідно з умовами договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2015 року, серія та номер б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Риск", строк його дії становить десять років з дня його реєстрації, спірну земельну ділянку передано за актом орендарю (т. 1, а. с. 11-16).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор Кремінського районного управління юстиції Луганської області Голуб О. С. 10 лютого 2015 року зареєстрував договір оренди землі від 01 січня 2015 року, серія та номер б/н, між ОСОБА_1 та ФГ "Риск", термін оренди - десять років (т. 1, а. с. 17).
У 2020 році ОСОБА_1 звернулася до ФГ "Риск" з усною заявою про свій намір не поновлювати договір оренди на новий строк, проте їй було повідомлено, що термін дії договору не сплив, оскільки його укладено на десять років.
Сторони визнали, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2015 року, серія та номер б/н, замість позивачки підписав чоловік позивачки - ОСОБА_2, що також підтверджено висновком почеркознавчої експертизи, проведеної у справі за заявою ФГ "Риск" (т. 1, а. с. 82-94).
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга, четверта статті 207 ЦК України).
Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".