Постанова
Іменем України
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 750/8745/21
провадження № 61-12887св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2022 року у складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація Україна" (далі - АТ "ДПЗКУ"), просив поновити його на роботі в АТ "ДПЗКУ" на посаді начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки департаменту безпеки, стягнути з АТ "ДПЗКУ" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
На обґрунтування позову посилався на те, що наказом від 06 липня 2021 року № 626-к його звільнено з посади начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки департаменту безпеки АТ "ДПЗКУ" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку зі скороченням штату.
Вважав звільнення незаконним, оскільки всупереч статті 49-2 КЗпП України відповідач запропонував йому не всі вакантні посади, що були наявні у товаристві на час звільнення. Після набрання чинності наказом від 12 березня 2021 року № 5-ШР, яким затверджено новий штатний розпис і скорочено посаду, яку він обіймав, АТ "ДПЗКУ" у період з 15 лютого 2021 року до 03 березня 2021 року (день, коли його попереджено про наступне вивільнення) прийняло нових працівників на посади, які не були запропоновані йому та які за своїми функціональними обов`язками, рівнем освіти та досвіду він міг зайняти.
Всупереч статті 49-2 КЗпП України відповідач запропонував йому не всі вакантні посади, які були на підприємстві станом на 03 березня 2021 року та до часу його звільнення і відповідали його рівню освіти, кваліфікації та досвіду, зокрема посади: заступника директора департаменту правового забезпечення та начальника сектору охорони праці.
Стверджував, що на час його звільнення, з 23 червня 2021 року, у відповідача виявилися вакантними ще дві посади, які не були йому запропоновані, а саме: директора департаменту капітальних інвестицій та постачання і начальника відділу постачання департаменту капітальних інвестицій та постачання, з яких відповідно звільнилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2022 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ "ДПЗКУ" з дати звільнення на посаді начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки департаменту безпеки.
Стягнено з АТ "ДПЗКУ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 липня 2021 року до 11 серпня 2022 року у розмірі 454 770,12 грн, виплату вказано провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згода на розірвання з позивачем трудового договору профспілковою організацією була надана 31 травня 2021 року та отримана відповідачем 02 червня 2021 року, але на порушення вимог частини восьмої статті 43 КЗпП України, яка надає право власнику або уповноваженому ним органу розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкової організації, розірвання з позивачем трудового договору відбулося з порушенням місячного строку - 06 липня 2021 року, що свідчить про втрату такою згодою чинності у зв`язку зі спливом передбачених законом строків.
Також АТ "ДПКЗУ" порушило вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо гарантування права ОСОБА_1 на працю та сприяння збереження ним роботи.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що АТ "ДПЗКУ" не виконало обов`язку щодо надання позивачу пропозицій про всі наявні вакансії, тому суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, що свідчить про невиконання належним чином вимог трудового законодавства щодо гарантування права ОСОБА_1 на працю та сприяння збереження ним роботи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2022 року АТ "ДПЗКУ" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що з метою переведення позивача на іншу посаду та відповідно до статті 49-2 КЗпП України відповідач одночасно із попередженням про можливе звільнення 03 березня 2021 року надав позивачу перелік із 330 вакантних посад АТ "ДПЗКУ", однак позивач відмовився від переведення на будь-яку із запропонованих відповідачем посад.
Суди не врахували, що відповідно до частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не зобов`язаний пропонувати працівнику ті вакантні посади, які працівник не може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тому висновки судів про те, що відповідач мав запропонувати позивачеві всі вакантні посади є помилковими.
Крім того, стаття 49-2 КЗпП України не визначає процедуру призначення працівників на керівні посади та не зобов`язує роботодавця проводити будь-які конкурси з метою призначення працівника на посаду.
Роботодавець самостійно вирішує, яким посадам відповідає працівник з урахуванням конкретних особливостей посади та можливістю виконання тим чи іншим працівником посадових обов`язків, виходячи з його особистих якостей та досвіду роботи.
Тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що роботодавець не запропонував позивачеві керівних посад: заступника директора департаменту правового забезпечення та начальника сектору охорони праці, є необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам Верховного Суду.
Також є помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що роботодавець зобов`язаний був пропонувати позивачеві вакантні посади до вручення персонального попередження про звільнення.
Суди дійшли помилкового висновку про порушення відповідачем статті 43 КЗпП України, оскільки Первинна профспілкова організація АТ "ДПЗКУ" надала згоду на звільнення позивача. Крім того, відсутність на час звільнення працівника відповідного рішення профспілки щодо надання згоди на звільнення сама по собі не може бути самостійною підставою для поновлення працівника на роботі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 359/8899/17, від 18 березня 2021 року у справі № 804/2805/17, від 11 березня 2020 року у справі № 813/1220/16, від 25 червня 2021 року у справі № 527/1263/20-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 336/5828/16, від 17 березня 2021 року у справі № 338/259/20, від 09 грудня 2020 року у справі № 808/539/17, від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 346/4667/17, від 17 лютого 2021 року у справі № 235/4593/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/13346/18, від 22 січня 2020 року у справі № 462/457/16-ц, постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито провадження за касаційною скаргою АТ "ДПЗКУ". Зупинено виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2022 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в частині стягнення з АТ "ДПЗКУ" на користь ОСОБА_1 454 770,12 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 17 січня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу технічних систем охорони, управління охорони філій департаменту елеваторної діяльності та реалізації готової продукції, що підтверджується наказом Публічного акціонерного товариства "ДПЗКУ" (перейменовано на АТ "ДПЗКУ") від 16 січня 2017 року № 29-к (т. 1, а. с. 61).
15 липня 2020 року АТ "ДПЗКУ" видало наказ № 511-к "Про переведення працівників", яким ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки, департаменту безпеки АТ "ДПЗКУ" (т. 1, а. с. 115-119).
Згідно з пунктами 12, 13.3 статуту АТ "ДПЗКУ", затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18 листопада 2020 року № 2375 (у редакції, чинній на момент прийняття наказу АТ "ДПЗКУ" від 12 лютого 2021 року № 5-шр "Про зміни в організації виробництва і праці та введення в дію штатного розпису апарату управління АТ "ДПЗКУ"), визначення організаційної структури та штатного розпису АТ "ДПЗКУ" належить до компетенції Правління АТ "ДПЗКУ".
Відповідно до пунктів 7, 13.10 статуту АТ "ДПЗКУ" голова Правління має право затверджувати організаційну структуру та штатний розпис товариства за погодженням з уповноваженим органом управління.
Згідно з пунктом 10.3 статуту АТ "ДПЗКУ" органи товариства діють у межах повноважень та компетенції, що визначається законодавством та статутом.
З метою оптимізації чисельності персоналу, підвищення ефективності управління АТ "ДПЗКУ" та на виконання наказу АТ "ДПЗКУ" від 29 січня 2021 року № 6 "Про затвердження організаційної структури АТ "ДПЗКУ" та протоколу засідання Правління АТ "ДПЗКУ" від 10 лютого 2021 року № 21/2021 і приведення штатного розпису товариства до погодженої Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом від 28 січня 2021 року організаційної структури АТ "ДПЗКУ" прийнято наказ АТ "ДПЗКУ" від 12 лютого 2021 року № 5-шр "Про зміни в організації виробництва і праці та введення в дію штатного розпису апарату управління АТ "ДПЗКУ", яким затверджено штатний розпис апарату управління АТ "ДПЗКУ" та введено його в дію з 15 лютого 2021 року (т. 1, а. с. 161-162).
02 березня 2021 року АТ "ДПЗКУ" видало наказ № 254/1-К "Щодо попередження працівників апарату управління АТ "ДПЗКУ" про можливе вивільнення", яким передбачено необхідність попередження про можливе звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України працівників апарату управління АТ "ДПЗКУ" (т. 1, а. с. 105).
03 березня 2021 року ОСОБА_1 отримав персональне попередження про те, що посада, яку він обіймає, скорочується.
У зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників попереджено ОСОБА_1 про те, що він може бути звільнений з посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України не раніше двох місяців з дня отримання цього попередження. Відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України запропоновано ОСОБА_1 зайняти вакантні посади згідно з додатком, а також протягом трьох днів прийняти рішення щодо переведення на одну з вакантних посад (т. 1, а. с. 103).
03 березня 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з переліком вакантних посад філій АТ "ДПЗКУ" станом на 01 березня 2021 року, що засвідчено його підписом (т. 1, а. с. 97-102). Посади заступника директора департаменту правового забезпечення та начальника сектору охорони праці у цьому переліку відсутні.
26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до АТ "ДПЗКУ", в яких просив перевести його із займаної посади на посаду начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності або на посаду начальника відділу контролю операцій з зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності (т. 1, а. с. 18, 19).
28 квітня 2021 року начальник управління персоналу АТ "ДПЗКУ" склав службову записку про неможливість рекомендувати переведення ОСОБА_1 із займаної посади на посади: начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності, а також начальника відділу контролю операцій з зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності.
У службовій записці зазначено, що, виходячи з інформації, наданої управлінням персоналу (копія диплома, резюме), основний напрямок діяльності ОСОБА_1 не був пов`язаний з напрямком діяльності вищезазначених посад.
Крім того, на посаду начальника відділу контролю кількості та якості зерна і продуктів його переробки та начальника відділу контролю операцій із зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності має бути призначена особа з вищою технічною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом не менше як три роки (т. 1, а. с. 47-49).
30 квітня 2021 року АТ "ДПЗКУ" звернулося до профспілкового комітету Первинної профспілкової організації АТ "ДПЗКУ" із поданням щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки департаменту безпеки відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 45).
У листі від 17 травня 2021 року АТ "ДПЗКУ" повідомило ОСОБА_1 про те, що його заяву щодо переведення на посаду начальника відділу контролю операцій з зерном і продуктами його переробки управління інспекторського контролю департаменту елеваторної діяльності розглянуто і відповідно до наявних в управлінні персоналу матеріалів особової справи (диплом, трудова книжка) він не має відповідної освіти та необхідного досвіду роботи за фахом для виконання завдань, покладених за цією посадою (т. 1, а. с. 20-21).
31 травня 2021 року профспілковий комітет Первинної профспілкової організації АТ "ДПЗКУ" ухвалив рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та чисельності (т. 1, а. с. 96).
У листі від 02 червня 2021 року за вих. № 105/ППО профспілковий комітет Первинної профспілкової організації АТ "ДПЗКУ" повідомив в. о. голови Правління АТ "ДПЗКУ" про те, що на своєму засіданні 31 травня 2021 року ухвалено рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та чисельності (т. 1, а. с. 55).
06 липня 2021 року АТ "ДПЗКУ" складено акт про те, що станом на 06 липня 2021 року до управління персоналу заява від ОСОБА_1 про переведення на запропоновані йому вакантні посади не надходила (т. 1, а. с. 104).
Наказом АТ "ДПЗКУ" від 06 липня 2021 року № 626-к звільнено ОСОБА_1, начальника відділу технічних систем охорони управління регіональної безпеки департаменту безпеки, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстави: персональне попередження від 03 березня 2021 року; лист Первинної профспілкової організації АТ "ДПЗКУ" від 02 червня 2021 року № 105/ППО; акт від 06 липня 2021 року (т. 1, а. с. 56).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Вирішуючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.