Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 201/290/16-ц
провадження № 61-6114св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: Головне управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , відділ опіки і піклування Управління-служби у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яка підписана представником Заворотним Андрієм Васильовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А,
Історія справи
Короткий зміст позову
У січні 2016 року акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Головне управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку.
Позов мотивований тим, що 03 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 854/1, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 140 000 дол. США під 14,50% річних з кінцевим терміном повернення коштів 02 червня 2028 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 03 червня 2008 року укладено договір іпотеки, відповідно до якого було передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою по АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за вказаним вище кредитним договором утворилась заборгованість в загальному розмірі 268 190,56 дол. США, а саме:
прострочена заборгованість по кредиту - 133 819,50 дол. США;
прострочена заборгованість за відсотками - 47 310,87 дол. США;
пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 53 967,86 дол. США;
пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 18 252,49 дол. США;
3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 11 089,32 дол. США№
3% річних за несвоєчасне погашення відсотків - 3 750,52 дол. США.
Банк, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 03 червня 2008 року на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року в сумі 268 190,56 дол. США;
визначити спосіб реалізації предмета іпотеки в порядку статті 41 Закону України "Про іпотеку" шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за ціною предмета іпотеки, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку в Головному управлінні Державної міграційної служби в Дніпропетровській області;
стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року у складі судді: Антонюка О. А., позовні вимоги АТ "Державний ощадний банк України" задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 03 червня 2008 року на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року в сумі 183 993,22 долари США і 30 218,53 грн, що складається з: простроченої заборгованості по кредиту - 133 819,50 дол. США; простроченої заборгованості за відсотками - 39 012,72 дол. США; пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків - 11 161,00 дол. США; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та відсотків - 30 218,53 грн.
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки в порядку статті 41 Закону України "Про іпотеку" шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за ціною предмета іпотеки, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виселено з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку в Головному управлінні Державної міграційної служби в Дніпропетровській області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
згідно статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя;
оскільки ОСОБА_1 належно не виконує зобов`язання за договором про іпотечний кредит №854/1 від 03 червня 2008 року, на забезпечення виконання якого укладений договір іпотеки від 03 червня 2008 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, колегія суддів зробила висновок, що вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №854/1 від 03 червня 2008 року шляхом продажу вказаної квартири на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за ціною предмета іпотеки, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна підчас проведення виконавчих дій, є обґрунтованими та підлягають задоволенню;
відповідно до договору іпотеки іпотекодавець, без попереднього письмового погодження позивача, не має права реєструвати третіх осіб на житловій площі, що входить до складу предмету іпотеки. Згідно з частиною третьою статті 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Відповідно до статті 40 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Дотримуючись вимог закону позивач неодноразово повідомляв своїми листами про існування кредитної заборгованості, добровільне врегулювання та про ухвалення рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність. Відповідно до договору іпотеки відповідач стверджував, що предмет іпотеки не є для нього та членів його сім`ї тощо єдиним можливим місцем проживання та/або сукупний дохід членів сім`ї достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, усі особи, які були зареєстровані після укладення договору іпотеки, підлягають виселенню.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відділ опіки і піклування Управління-служби у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення способу реалізації предмета іпотеки залишено без змін.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року в частині виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку в Головному управлінні Державної міграційної служби в Дніпропетровській області та в частині розподілу судових витрат скасовано та у скасованій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" про виселення ОСОБА_1 з житлового приміщення та зняття її з реєстраційного обліку відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №854/1 від 03 червня 2008 року шляхом продажу вказаної квартири на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за ціною предмета іпотеки, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна підчас проведення виконавчих дій, є обґрунтованим;
частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", так і норма статті 109 ЖК України. Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із житлового будинку (житлового приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту (позики), забезпеченого іпотекою цього житла. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15, яка в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, (провадження № 14-317цс18);
предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 придбана за кредитні кошти на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2008 року, тобто в день укладення договору про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року;
згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції;
при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою;
судом встановлено, що окрім відповідачів, у спірній квартирі проживають (з реєстрацією місця проживання) їх дочка ОСОБА_4 та малолітня дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
позивачем не обґрунтовано нагальної необхідності виселення з квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, ОСОБА_1, з урахуванням того, що у квартирі проживає та зареєстрована її малолітня дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
виселення матері ( ОСОБА_1 ) неповнолітньої дитини з квартири без вирішення питання у встановленому законом порядку (в судовому порядку із залученням органу опіки і піклування) про виселення малолітньої ОСОБА_3, є не лише втручанням у право на житло, а також і порушує права ОСОБА_1 і малолітньої ОСОБА_3 на приватне життя, право дитини виховуватись у сім`ї, з батьками;
виселення батьків малолітньої ОСОБА_3, яка не наділена цивільною дієздатністю, залежить у повній мірі від своїх батьків, призведе до неможливості самостійного проживання дитини у спірному житлі. Однак, позов про виселення малолітньої ОСОБА_3 не заявлений, що погіршує її положення, оскільки вона в особі свого законного представника позбавлена можливості відстоювати у суді своє право на проживання у спірній квартирі;
суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини у справі не встановив, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку в ГУ ДМС в Дніпропетровській області, з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позову;
рішення місцевого суду оскаржене лише в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_1, а тому суд апеляційної інстанції справу в іншій частині не переглядає;
апеляційним судом також ураховано, що 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ "Державний ощадний банк України" із заявою за вх. №33423/2021-03/вх про проведення обов`язкової реструктуризації зобов`язання за кредитним договором. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2023 року у справі №904/4926/22 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1, введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ;
з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 07 жовтня 2020 року у справі № 904/7234/15; від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц; від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б; від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17, апеляційний суд зробив висновок, що на момент звернення АТ "Державний ощадний банк України" з позовом у цій справі у січні 2016 року, ухвалення судом першої інстанції рішення від 15 липня 2021 року за результатами розгляду справи по суті, та на момент звернення з апеляційною скаргою і відкриття апеляційного провадження 06 жовтня 2021 року провадження у справі про банкрутство не було порушено, підстав для направлення справи до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ немає. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 13 травня 2021 року у справі №465/5402/16-ц;
приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог з іпотекодавця ОСОБА_1 на користь АТ "Державний ощадний банк України" підлягає стягненню судовий збір в розмірі 12 181,50 грн. Таким чином, рішення районного суду підлягає скасуванню також і в частині розподілу судових витрат з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.
Аргументи учасників справи
19 квітня 2023 року АТ "Державний ощадний банк України" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Заворотним А. В., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, у якій просить:
скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 ;
залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права (статті 1, 9, 33, 39, 40, 41 Закону України "Про іпотеку", статтю 109 ЖК України, статті 11, 18 Закону України "про охорону дитинства"), порушено норми процесуального права (статтю 18 ЦПК України) та не ураховано висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц; від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/15589/14-ц; від 04 липня 2018 року у справі № 761/4494/13-ц; від 27 червня 2018 року у справі № 367/2506/15-ц; від 27 листопада 2019 року у справі № 666/288/16; від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12; від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 та постановах Верховного Суду України: від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15; від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16; від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16;
як виняток допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", так і норма статті 109 ЖК України. Указана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц погодилась з такими висновками. У даній справі судом встановлено, що предмет іпотеки придбаний саме за кредитні кошти на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2008 року в день укладення договору про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року та іпотечного договору № 1218 від 03 червня 2008 року. Однак усталена судова практика апеляційним судом не була застосована;
сам по собі факт реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцезнаходженням предмета іпотеки не породжує для неї право власності або право користування цим майном та не є підставою для обмеження прав іпотекодержателя. Судами не ураховано недобросовісність іпотекодавця, який здійсним реєстрацію місця проживання дитини за місцезнаходженням предмета іпотеки без згоди банку;
апеляційний суд дійшов неправильного висновку про наявність у дитини права користування житловим приміщенням та не надав належної правової оцінки тим обставинам, що: 1) малолітня дитина не є власником (співвласником) нерухомого майна та не реалізує такі складові права власності як: володіння, користування, розпорядження; 2) малолітня дитини під час укладення договору іпотеки не була зареєстрована в іпотечному майні та не мала права користування ним; 3) договір іпотеки в судовому порядку на предмет порушення прав дитини недійсним не визнавався; 4) реєстрація місця проживання дитини за місцезнаходженням предмета іпотеки здійснювалась без згоди банку;
дозвіл органу опіки та піклування на відчуження майна, у якому право користування мають малолітні діти, потрібен лише при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при зверненні стягнення на майно, виконанні рішення суду, проведенні торгів, тощо.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" про виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 . В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 рокукасаційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в частині посилання у касаційній скарзі на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 30 вересня 2015 року у справі № 6-39908св14 та від 08 липня 2015 року у справі № 6-8741св15 та постанову Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року: поновлено АТ "Державний ощадний банк України" строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі.
30 червня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 червня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц; від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/15589/14-ц; від 04 липня 2018 року у справі № 761/4494/13-ц; від 27 червня 2018 року у справі № 367/2506/15-ц; від 27 листопада 2019 року у справі № 666/288/16; від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12; від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 та постановах Верховного Суду України: від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15; від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16; від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 03 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про іпотечний кредит № 854/1, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 140 000 дол. США на придбання квартири по АДРЕСА_1, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14,5% річних, з кінцевим терміном повернення 02 червня 2028 року (а. с . 15-17 т.1).
Згідно копії видаткового касового ордеру № 1 від 03 червня 2008 року ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 140 000,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 679 280,00 грн (т.1, а. с. 31).
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 03 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. за реєстровим № 1218, відповідно до якого для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 854/1 від 03 червня 2008 року було передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру по АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності за договором купівлі-продажу, посвідченим 03 червня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. за реєстровим № 1214 (т.1, а. с. 21-24).
ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про іпотечний кредит належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість.
Суди встановили, що 29 травня 2014 року позивачем на адресу відповідачів поштовим зв`язком була направлена вимога №19/19-310/310 про дострокове повернення суми кредиту, сплати процентів та інших платежів за договором про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року, яка отримана адресатами 31 травня 2014 року, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (т.1, а. с. 32, 33).
03 вересня 2014 року банк звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2014 року у справі № 201/11593/14-ц позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України", в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року 188 033 дол. США 73 центів, що в гривневому еквіваленті складає - 2 600 481,20 грн, яка складається з: поточної заборгованості по кредиту - 125 473,04 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 1 645 301,62 грн; простроченої основної суми боргу - 8 346,46 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 109 445,38 грн; поточної заборгованості по відсоткам - 3233,97 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 42 406,37 грн; простроченої заборгованості по відсоткам - 39 758,96 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 521 350,89 грн; пені за порушення строків платежів за тілом кредиту - 2 284,35 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 29 954,20; пені за порушення строків платежів за відсотками - 8 936,95 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 117 188,35 грн; 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 6 151,61 грн; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 24 066,92 грн; неустойки в розмірі 0,05% за порушення п. 5.4 договору № 854/1 - 917,90 грн; штрафу в розмірі 5% за невиконання п. 5.3 договору № 854/1 - 40 337,70 грн; штрафу в розмірі 10% за невиконання зобов`язання п.3.3 по договору поруки № 854/1б - 63 360,26 грн. Вирішено питання про стягнення судового збору (т.1, а. с. 76-77).
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року скасовано в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" неустойки в розмірі 0,05% за порушення п. 5.4 договору №854/1 - 917,90 грн; штрафу в розмірі 5% за невиконання п. 5.3 договору №854/1 - 40 337,70 грн; штрафу в розмірі 10 % за невиконання зобов`язання п. 3.3 по договору поруки № 854/1б - 63 360,26 грн і ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 неустойки в розмірі 0,05% за порушення п. 5.4 договору №854/1 - 917,90 грн; штрафу в розмірі 5% за невиконання п. 5.3 договору №854/1 - 40 337,70 грн; штрафу в розмірі 10 % за невиконання зобов`язання п. 3.3 по договору поруки № 854/1б - 63 360,26 грн відмовлено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року змінено в частині: визначення суми стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України", зменшивши її з 188 033,73 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 2 600 481,20 грн, до 187 448,33 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 2 458 495,00 грн; визначення суми простроченої заборгованості по відсоткам, зменшивши її з 39 758,96 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 521 350,89 грн, до 39 273,86 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 514 989,87 грн; визначення суми пені за порушення строків платежів за відсотками, зменшивши її з 8 936,95 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 117 188,35 грн, до 8 876,65 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 116 397,64 грн. В решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року залишено без змін (т.1, а. с. 78-80).