Постанова
Іменем
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 178/1252/13-ц
провадження № 61-5084св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1 (правонаступники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуАкціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк"), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магеллангрупп" (далі - ТОВ "Магеллангрупп") 21 січня 2010 року укладений договір кредитної лінії № 156/1, згідно з яким позивач відкрив товариству кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування 15 000 000,00 грн з терміном повернення не пізніше 20 січня 2013 року.
21 січня 2010 року позивач і ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № 10/156/1 про передачу в іпотеку нерухомого майна. Загальна вартість предмета іпотеки становить 17 133 154,00 грн.
У звʼязку з неповерненням ТОВ "Магеллангрупп" кредиту станом на 01 жовтня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 38 013 094,75 грн, зокрема: прострочена заборгованість за кредитом - 29 442 208,04 грн; строкові відсотки станом на 01 жовтня 2013 року - 447 682,89 грн; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 3 132 823,91 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 3 382 790,12 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 135 719,99 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату відсотків - 29 427,79 грн; три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 702 693,02 грн; втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 737 240,98 грн; втрати за рахунок несвоєчасного погашення відсотків - 2 508,01 грн, чим порушені їх права.
З урахуванням неодноразово уточнених позовних вимог просило звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 21 січня 2010 року № 10/156/1 на нерухоме майно, а саме: склад нафтопродуктів, загальною площею 234,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з: літ. Г-1 адміністративна будівля; літ. Д-1 адміністративно-побутова будівля; літ. Ц-1 сторожка; літ. Ч-1 альтанка; літ. Є-1 вбиральня; 2-4, 6, 8 огорожі; 7 майданчик для розміщення ємкостей зі схову нафтопродуктів, комплекс нежитлових будівель, загальною площею 976,8 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_2, та складається з: літ. А-2 адміністративна будівля; літ. Б-1 сторожка; літ. Д-1 сарай; літ. Ж-1 гараж; літ. 3-1 навіс для стоянки автомобілів; 1-5 огорожі; 6 фонтан; І-ІІ тротуари; автозаправну станцію, загальною площею 26,4 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_3, та складається з: літ. А-1 адміністративна будівля автозаправної станції; літ А-1 навіс біля адміністративної будівлі; аМ навіс біля адміністративної будівлі; літ. Б-1 навіс; літ. Т вбиральня; 1 паркан; 2 трансформатор; 3 паливно розливна колонка, 4 зливна ємкість; 5-8 ємкості ГСМ 4 шт.; літ. І замощення; автозаправну станцію, загальною площею 24,4 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_4, та складається з: літ. А-1 будівля автозаправної станції; літ. А-1 навіс; літ. Т вбиральня; 1 паливорозливна колонка; 2 паливорозливна колонка; 3 паливна ємкість; 4 паливна ємкість: 5 паливна ємкість; 6 паливна ємкість; 7 каналізаційна ємкість; 8 пожежна ємкість; 9 пожежна ємкість; 10 стела; літ. І замощення, стаціонарну автозаправну станцію, загальною площею 17,4 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_5, та складається з літ. А-1 операторська; літ. В-1 навіс; 1, 2 огорожі; І, II тротуари, що належить ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 21 січня 2010 року № 156/1 у розмірі 38 013 094,75 грн, шляхом продажу банком як іпотекодержателем, від свого імені за ціною, яка буде визначатись за експертною оцінкою на момент його реалізації, з наданням ПАТ "Державний ощадний банк України" права на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також у Державному реєстрі права власності на нерухоме майно та реєстрації права власності на нерухоме майно та нотаріусів будь-яких документів, або їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок, для продажу вказаного майна, з переданням на період реалізації предмета іпотеки в управління ПАТ "Державний ощадний банк України".
Короткий зміст попередніх судових рішень суду першої інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2016 року позов задоволено.
Звернено стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 21 січня 2010 року № 10/156/1 на нерухоме майно, а саме:
склад нафтопродуктів, загальною площею 234,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять: літ. Г-1 адміністративна будівля, літ. Д-1 адміністративно-побутова будівля, літ. Ц-1 сторожка, літ. Ч-1 альтанка, літ. Є-1 вбиральня, 2-4, 6, 8 огорожі, 7 майданчик для розміщення ємкостей зі схову нафтопродуктів;
комплекс нежитлових будівель, загальною площею 976,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, до складу якого входять: літ. А-2 адміністративна будівля, літ. Б-1 сторожка, літ. Д-1 сарай, літ. Ж-1 гараж, літ. 3-1 навіс для стоянки автомобілів, 1-5 огорожі, 6 фонтан, І-ІІІ тротуари;
автозаправну станцію, загальною площею 26,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_3, до складу якої входять: літ. А-1 адмінбудівля АЗС, літ. а-1 навіс біля адмінбудівлі, аМ навіс біля адмінбудівлі, літ. Б-1 навіс, літ. Т вбиральня, 1 паркан, 2 трансформатор, 3 паливно-розливна колонка, 4 зливна ємкість, 5-8 ємкості ГСМ 4 шт., літ. І замощення;
автозаправну станцію, загальною площею 24,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_4, до складу якої входять: літ. А-1 будівля автозаправної станції, літ. а-1 навіс, літ. Т вбиральня, 1 паливно-розливна колонка, 2 паливно-розливна колонка, 3 паливна ємкість, 4 паливна ємкість, 5 паливна ємкість, 6 паливна ємкість, 7 каналізаційна ємкість, 8 пожарна ємкість, 9 пожарна ємкість, 10 стела, літ. І замощення;
стаціонарну автозаправну станцію, загальною площею 17,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_5, до складу якої входять: літ. А-1 операторська, літ. В-1 навіс, 1, 2 огорожі, І, II тротуари, що належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 21 січня 2010 року № 156/1 в сумі 38 013 094,75 грн, зокрема: прострочена заборгованість за кредитом - 29 442 208,04 грн, строкові відсотки станом на 01 жовтня 2013 року - 447 682,89 грн, прострочена заборгованість за нарахованим відсотками - 3 132 823,91 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 3 382 790,12 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 135 719,99 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату відсотків - 29 427,79 грн; три проценти за несвоєчасне погашення основного боргу - 702 693,02 грн; втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 737 240,98 грн; втрати за рахунок несвоєчасного погашення відсотків -2 508,01 грн.
Визначено спосіб реалізації вищевказаного майна шляхом продажу ПАТ "Державний ощадний банк України" як іпотекодержателем від свого імені за ціною, яка буде визначатись за експертною оцінкою на момент його реалізації.
Надано ПАТ "Державний ощадний банк України" право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також у Державному реєстрі права власності на нерухоме майно та реєстрації права власності на нерухоме майно та нотаріусів будь-яких документів, або їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок, для продажу:
складу нафтопродуктів, загальною площею 234,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять: літ. Г-1 адміністративна будівля, літ. Д-1 адміністративно-побутова будівля, літ. Ц- сторожка, літ. Ч-1 альтанка, літ. Є-1 вбиральня, 2-4, 6, 8 огорожі, 7 майданчик для розміщення ємкостей зі схову нафтопродуктів;
комплексу нежитлових будівель, загальною площею 976,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, до складу якого входять: літ. А-2 адміністративна будівля, літ. Б-1 сторожка, літ. Д-1 сарай, літ. Ж-1 гараж, літ. 3-1 навіс для стоянки автомобілів, 1-5 огорожі, 6 фонтан, І-ІІІ тротуари;
автозаправної станції, загальною площею 26,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_3, до складу якої входять: літ. А-1 адмінбудівля АЗС, літ. а-1 навіс біля адмінбудівлі, аМ навіс біля адмінбудівлі, літ. Б-1 навіс, літ. Т вбиральня, 1 паркан, 2 трансформатор, 3 паливно-розливна колонка, 4 зливна ємкість, 5-8 ємкості ГСМ 4 шт., літ. І замощення;
автозаправної станції, загальною площею 24,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_4, до складу якої входять: літ. А-1 будівля автозаправної станції, літ. а-1 навіс, літ. Т вбиральня, 1 паливно-розливна колонка, 2 паливно-розливна колонка, 3 паливна ємкість, 4 паливна ємкість, 5 паливна ємкість, 6 паливна ємкість, 7 каналізаційна ємкість, 8 пожарна ємкість, 9 пожарна ємкість, 10 стела, літ. І замощення;
стаціонарної автозаправної станції, загальною площею 17,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_5, до складу якої входять: літ. А-1 операторська, літ. В-1 навіс, 1, 2 огорожі, І, II тротуари.
На період реалізації предмета іпотеки передано його в управління ПАТ "Державний ощадний банк України".
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними та допустимими доказами факт невиконання боржником свого зобов`язання та не взяв до уваги той факт, що юридична особа ТОВ "Магеллангрупп" ліквідована і в цей час перебуває в стані припинення, а оскільки іпотечний договір укладений на строк до повного виконання зобов`язань, які виникли до рішення суду про ліквідацію ТОВ "Магеллангрупп", статті 559, 593 ЦК України не передбачають припинення поруки та припинення застави в разі ліквідації боржника.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану через представника ОСОБА_5, задоволено, рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що припинення юридичної особи з огляду на визнання її банкрутом є підставою для припинення іпотеки, оскільки зобов`язання за кредитним договором припиняються, а тому висновок суду першої інстанції про дію договору іпотеки є помилковим.
Постановою Верховного Суду 23 вересня 2020 року касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, направивши справу на новий рогляд до суду апеляційної інстанції, виходив з того, що факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.
Суди не дослідили та не взяли до уваги пункт 6.8 іпотечного договору, згідно з яким продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі визначено як позасудовий спосіб врегулювання спору.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що не підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок задоволення його вимог шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі, оскільки такий спосіб згідно із Законом України "Про іпотеку" (далі - Закон) є позасудовим способом врегулювання такого питання, що повністю узгоджується із умовами іпотечного договору від 21 січня 2010 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року АТ "Ощадбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, просило скасувати оскаржуване судове рішення, рішення суду першої інстанції в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки скасувати та в цій частині змінити спосіб реалізації предмета іпотеки з: "шляхом продажу банком, як іпотекодержателем, від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві в порядку статті 38 Закону" на спосіб: "шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з отриманням вимог Закону"". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції помилково вирішив справу з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 29 травня 2019 рокуу справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19 та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19, оскільки у тих справах та справі, яка переглядається, правовідносини не є подібними.
Заявник посилається на те, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме застосування статтей 3, 17, 33, 35, 36, 38, 39, 41 Закону.
З урахуванням того, що сторони передбачили можливість позасудового врегулювання продажу предмета іпотеки згідно з умовами пункту 6.8 іпотечного договору, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі є належним способом захисту, оскільки існують обставини, які унеможливлюють позасудове врегулювання, а саме: факт ліквідації основного боржника призвів до припинення дії іпотечного договору; іпотекодержатель на підставі пунктів 6.2, 6.3 іпотечного договору не приймав рішення звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку; іпотекодержатель не мав можливості дотриматися порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого у законі та договорі; є інші предмети іпотеки за іншим іпотечним договором, право вимоги за яким могло бути втраченим.
На момент звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення та ухвалення судом першої інстанції рішення судова практика визначала процедуру продажу предмета іпотеки як судову. У постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16 викладений висновок щодо застосування статей 33, 36-39 Закону, проте Велика Палата Верховного Суду відступила від нього 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц.
Оскаржуване судове рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права (статтей 264, 365, 367, 368 ЦПК України), не повністю з`ясовано обставини справи, належним чином не досліджено умови укладення договорів, не враховано фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, неправильно визначено характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Суд апеляційної інстанції необгрунтовано вийшов за межі доводів апеляційної скарги та відмовив у заяві позивача про її часткове визнання.
Аргументи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від правонаступників ОСОБА_1 до Верховного Суду не надійшли.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
24 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
25 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення касаційного провадження у справі до залучення правонаступника відповідача ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03 лютого 2022 року Верховний Суд направив запит до Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про надання належно завіреної копії спадкової справи для з`ясування кола спадкоємців та вирішення питання про залучення правонаступників ОСОБА_1 до участі у справі.
21 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшов лист Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про відсутність спадкової справи, оскільки така справа заведена приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М. А.
29 квітня 2022 року Верховний Суд направив запит приватному нотаріусу Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М. А. про надання належно завіреної копії спадкової справи для з`ясування кола спадкоємців та вирішення питання про залучення правонаступників ОСОБА_1 до участі у справі.
19 травня 2022 року до Верховного Суду надійшов лист приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М. А. із проханням постановити ухвалу про витребування належним чином завіреної спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року заяву дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення касаційного провадження у справі № 178/1252/13 залишено без задоволення. У зупиненні касаційного провадження відмовлено.
Витребувано у приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М. А. належно завірену копію спадкової справи для з`ясування кола спадкоємців та вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_1 .
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали спадкової справи.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надіслано ОСОБА_2 копію касаційної скарги та додані до неї документи.
20 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання АТ "Ощадбанк" про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та залучення ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_3 як правонаступників ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до участі у справі.
08 травня 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання АТ "Ощадбанк", в якій товариство просило задовольнити клопотання АТ "Ощадбанк" від 14 лютого 2023 року про залучення ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_3 як правонаступників ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до участі у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року клопотання АТ "Ощадбанк" про залучення правонаступників до участі у справі задоволено частково. Залучено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, як правонаступників ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до участі у справі. Надіслано ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, копію касаційної скарги та додані до неї документи. В іншій частині клопотань АТ "Ощадбанк" відмовлено.
У липні 2023 року Верховний Суд направив правонаступникам ОСОБА_1 копію ухвали від 21 червня 2023 року та касаційну скаргу з додатками.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389, частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 21 січня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Ощадбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Ощадбанк", та ТОВ "Магеллангрупп" укладений договір кредитної лінії № 156/1, згідно з яким ТОВ "Магеллангрупп" відкрито кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування 15 000 000,00 грн, з терміном повернення не пізніше 20 січня 2013 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1, який виступав майновим поручителем ТОВ "Магеллангрупп", 21 січня 2010 року укладено іпотечний договір № 10/156/1 про передачу в іпотеку позивачу складу нафтопродуктів, загальною площею 234,4 кв. м на АДРЕСА_1 ; комплексу нежитлових будівель загальною площею 976,8 кв. м на АДРЕСА_2 ; автозаправної станції на АДРЕСА_3 ; автозаправної станції на АДРЕСА_4 ; стаціонарної автозаправної станції на АДРЕСА_5 . Загальна вартість предмета іпотеки становить 17 133 154,00 грн.
ТОВ "Магеллангрупп" всупереч вимогам статті 526 ЦК України умови договору із своєчасного повернення кредиту не виконало, допустивши виникнення станом на 01 жовтня 2013 року заборгованості в сумі 38 013 094,75 грн, зокрема: прострочена заборгованість за кредитом - 29 442 208,04 грн; строкові відсотки станом на 01 жовтня 2013 року - 447 682,89 грн; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 3 132 823,91 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 3 382 790,12 грн; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 135 719,99 грн; три проценти річних за несвоєчасну сплату відсотків - 29 427,79 грн; три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 702 693,02 грн; витрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 737 240,98 грн; витрати за рахунок несвоєчасного погашення відсотків - 2 508,01 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського господарського апеляційного суду від 23 травня 2016 року, у справі № 904/1054/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Кредо-Бріг" до боржника ТОВ "Магеллангрупп" про визнання банкрутом, затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ "Магеллангрупп"; ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Магеллангрупп"; провадження у справі припинено (том 3, а. с. 147-158).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу банком як іпотекодержателем від свого імені за ціною, яка буде визначатись за експертною оцінкою на момент його реалізації, з наданням банку права на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також у Державному реєстрі права власності на нерухоме майно та реєстрації права власності на нерухоме майно та нотаріусів будь-яких документів, або їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок, для продажу вказаного майна, з переданням на період реалізації предмета іпотеки в управління ПАТ "Державний ощадний банк України".
Згідно зі статтею 575 ЦК України та статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (далі -Закон) іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону).
Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону).
Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки (та, відповідно, іпотеки як різновиду поруки), якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи боржника.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 910/2815/19.
Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики необхідно покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника.
Отже, ліквідація боржника не припиняє обов`язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Закон не передбачає такої підстави для припинення іпотеки як ліквідація боржника за кредитним договором, після ліквідації позичальника відбувається заміна боржника у кредитному зобов`язанні на його правонаступників, тому основне зобов`язання не припинилося, як не припинилося і зобов`язання за іпотечним договором.
Отже, сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.
Відповідні правові висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах викладені і у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-216цс14, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-84цс15, від 17 лютого 2016 року у справі №6-245цс14.
У цій справі банк звернувся з позовом про звернення стягнення на заставне майно до припинення (ліквідації) ТОВ "Магеллангрупп". На час звернення до суду з цим позовом іпотека не припинилася.
Щодо способу захисту
Відповідно до частини першої статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки від 21 січня 2010 року договір забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором.
Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).
Відповідно до статей 12 і 33 Закону одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).
З огляду на вказане Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).
Процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.