Постанова
Іменем України
24 липня 2023 року
м. Київ
справа № 533/50/22
провадження № 61-2669св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Козельщинська селищна рада,
третя особа - Козельщинська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року у складі судді Оксенюк М. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Козельщинської селищної ради, що є правонаступником Лутовинівської сільської ради, третя особа - Козельщинська державна нотаріальна контора, про встановлення нікчемності заповітів.
Позовна заява мотивована тим, що за життя спадкодавцем ОСОБА_3 складено заповіт, який 12 квітня 2011 року посвідчений державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1293, відповідно до умов якого спадкодавець заповів належні йому на праві особистої власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та які знаходяться на території Лутовинівської сільської ради Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області, кадастрові номери: 5322082500:00:001.0825, 5322082500:00:001.0826, 5322082500:00:001.0827, спадкоємцю громадянину ОСОБА_1 . Позивач у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3 шляхом подання відповідної заяви 17 серпня 2021 року до Козельщинської державної нотаріальної контори. Однак в Козельщинській державній нотаріальній конторі під час оформлення спадщини позивачу повідомили про те, що в матеріалах спадкової справи є інші два заповіти, які за життя складені померлим спадкодавцем ОСОБА_3 . Відповідно до умов першого заповіту, який посвідчений 21 січня 2013 року секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4., спадкодавець ОСОБА_3 заповідав все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, спадкоємиці ОСОБА_2 . Відповідно до умов другого заповіту, який посвідчений 27 листопада 2017 року секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4., спадкодавець ОСОБА_3 заповів земельну ділянку (пай) розміром 5,06 га (державний акт, серії 11-ПЛ № 049826, виданий Лутовинівською сільською радою 27 березня2007 року), що знаходиться на території Лутовинівської сільської ради, спадкоємиці ОСОБА_2 . Позивач переконував, що зазначені заповіти, посвідчені секретарем Лутовинівської сільської ради від 21 січня 2013 року та 27 листопада 2017 року, є нікчемними, оскільки заповіти посвідчені посадовою особою, яка не уповноважена на вчинення нотаріальних дій.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити нікчемність заповіту, складеного померлим ОСОБА_3, посвідченого 21 січня 2013 року секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4., зареєстрованого в реєстрі за № 11, а також встановити нікчемність заповіту, складеного померлим ОСОБА_3, посвідченого 27 листопада 2017 року секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4., зареєстрованого в реєстрі за № 41.
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року у задоволення позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки 21 січня 2013 року та 27 листопада 2017 року ОСОБА_4, будучи обраною секретарем Лутовинівської сільської ради та за посадою виконуючи обов`язки секретаря Лутовинівського виконавчого комітету, за законом та на підставі делегованих державою і законодавцем повноважень була наділена правом на посвідчення оспорюваних заповітів.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У лютому 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Корольов І. М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень, шляхом зазначення про відмову у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав.
Як на підставу касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 147/1062/21, від 12 березня 2020 року у справі № 716/1051/17, від 28 жовтня 2021 року у справі № 498/606/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 323/3359/17, від 08 лютого 2023 року у справі № 517/129/20, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК).
Також заявник посилається на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- проігнорували те, що позовні вимоги про визнання заповіту недійсним не є належним способом захисту прав чи інтересів позивача, а тому помилково відмовили у задоволенні його позову по суті спору;
- не звернули увагу на те, що рішення про покладення на секретаря Лутовинівської сільської ради обов`язків секретаря виконавчого комітету сільської ради в порядку статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не приймалось. Тобто, сільська рада не уповноважувала секретаря сільської ради ОСОБА_4. одночасно виконувати обов`язки секретаря виконкому та бути посадовою особою виконавчого комітету, до відання його відноситься вчинення нотаріальних дій;
- не врахували, що рішення Лутовинівської сільської ради від 19 листопада 2010 року, від 10 грудня 2010 року № 9-Н, від 20 листопада 2015 року, а також посадова інструкція секретаря Лутовинівської, затверджена розпорядженням сільського голови від 12 січня 2011 року № 4, є не належними доказами повноважень секретаря сільської ради на вчинення нотаріальних дій;
До касаційної скарги заявник додав заяву, в якій просив поновити йому строк на касаційне оскарження рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, а також клопотання про зупинення дії таких судових рішень.
У травні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Дашко М. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначила про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Козельщинського районного суду Полтавської області матеріали справи № 533/50/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У квітні 2023 року матеріали справи № 533/50/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22 березня 2021 року серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 був зареєстрований і до дня смерті проживав на території колишньої Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку був власником земельних ділянок: площею 4,3000 га, площею 5,0600 га та площею 0,7600 га, що розташовані в с. Ганнівка (Козельщинського) Кременчуцького району Полтавської області.
Відповідно до довідки Лутовинівського старостинського округу Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області від 19 квітня 2021 року ОСОБА_3 належав житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з заповітом від 12 квітня 2011 року, який посвідчений державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори 12 квітня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 1293, за життя ОСОБА_3 заповідав належні йому на праві особистої власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в землях на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастрові номери 5322082500:00:001.0825, 5322082500:00:001.0826, 5322082500:00:001.0827, позивачу ОСОБА_1 .
Також, відповідно до заповіту від 21 січня 2013 року, який посвідчений 21 січня 2013 року секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4., зареєстрованого 12 квітня 2011 року в реєстрі за № 11, встановлено, що за життя ОСОБА_3 заповідав все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, своїй дочці - ОСОБА_2 .
Крім того, відповідно до заповіту від 27 листопада 2017 року, який посвідчений 27 листопада 2017 року секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4., зареєстрованого 04 грудня 2017 року в реєстрі за № 41, за життя ОСОБА_3 заповів земельну ділянку (пай) розміром 5,06 га (державний акт серії 11-ПЛ № 049826, виданий 27 березня 2007 року Лутовинівською сільською радою), що знаходиться на території Лутовинівської сільської ради, дочці ОСОБА_2 .
Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 грудня 2021 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 квітня 2011 року в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, оскільки зазначений заповіт втратив чинності, оскільки існують інші чинні заповіти від імені ОСОБА_3, зокрема від 21 січня 2013 року та від 27 листопада 2017 року, яким спадкодавець визначив спадкоємцем ОСОБА_2 .
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням першої сесії шостого скликання Лутовинівської сільської ради від 12 листопада 2010 року № 3 секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області обрано ОСОБА_4 .
Рішенням виконавчого комітету Лутовинівської сільської ради від 19 листопада 2010 року № 14 покладено обов`язки по виконанню нотаріальних дій на секретаря Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4 .
Рішеннями Лутовинівської сільської ради від 10 грудня 2010 року № 3 та № 4 утворено комітет сільської ради та затверджено персональний список комітету, зокрема до списку за посадою входила секретар Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, якою обрано ОСОБА_4 .
Рішенням виконавчого комітету Лутовинівської сільської ради від 28 квітня 2011 року № 75 затверджені посадові обов`язки осіб місцевого самоврядування зокрема і секретаря сільської ради ОСОБА_4 .
Пунктами 2.10 та 6.1 посадової інструкції секретаря сільської ради та виконавчого комітету, затвердженої розпорядженням сільського голови Лутовинівської сільської ради від 12 січня 2011 року № 4, визначено, що секретар Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4 складає та засвідчує нотаріальні дії та несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків та перевищення свої повноважень.
Рішенням першої сесії сьомого скликання Лутовинівської сільської ради від 03 листопада 2015 року № 7 секретарем Лутовинівіської сільської ради Козельщинського району Полтавської області обрано ОСОБА_4 .
Рішенням Лутовинівської сільської ради від 20 листопада 2015 року № 1 покладено обов`язки з виконання нотаріальних дій на секретаря Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4 .
Рішеннями Лутовинівською сільською радою від 20 листопада 2015 року № 4 та від 03 листопада 2010 року № 5, утворено комітети сільської ради та затверджено персональний список комітету, зокрема, до списку за посадою входила секретар Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4 .
Пунктами 2.10 та 6.1. посадової інструкції секретаря сільської ради та виконавчого комітету, затвердженої розпорядженням сільського голови від 04 січня 2016 року № 3, визначено, що секретар Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_4 складає та засвідчує нотаріальні дії та несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків та перевищення свої повноважень.
Допитана у суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_4 надала показання, що дійсно у 2010 році та 2015 році була обраною секретарем Лутовинівської сільської ради, водночас був створений виконавчий комітет, до якого входили голова, вона як секретар та інші депутати, а тому за посадою виконувала обов`язки секретаря Лутовинівського виконавчого комітету. У період часу з 2013 року до 2017 року, керуючись законом, посадовою інструкцією та за відсутності нотаріуса на території Лутовинівської сільської ради, вона посвідчувала заповіти мешканців сільської ради і, зокрема, посвідчила вище зазначені заповіти від імені спадкодавця ОСОБА_3 на користь своєї доньки ОСОБА_2, що також підтверджується оригіналами заповітів, витягами про реєстрацію заповітів у спадковому реєстрі та реєстром для реєстрації заповітів у період часу з 2013 та 2017 роки, які були вчинені ОСОБА_4 на користь мешканців Лутовинівської сільської ради. В частині неточностей в протоколах сесії сільської ради та в протоколах виконавчого комітету сільської ради пояснила, що помилки допускалися, оскільки бракувало досвіду. Навчання щодо діяльності секретаря та секретаря виконкому ніхто не проводив. Рішення, які підписані головою сільської ради, обов`язково приймалися на сесії, а тому помилково або з технічних причин невідображені в протоколах.
Правове обґрунтування
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1233, 1234 ЦК України визначено, що заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Частиною другою статті 1254 ЦК України визначено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).