ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 903/965/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Міщенко І. С.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 (колегія суддів у складі: Маціщук А. В. - головуючий, Мельник О. В., Гудак А. В.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"
про стягнення суми
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"
про визнання недійсним договору поставки
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (далі - заявник) подало до суду заяву про забезпечення позову (далі - Заява), у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: тип об`єкта - будівля "Столярний цех" (А-1), реєстраційний номер нерухомого майна - 1852439707221, загальна площа - 113,2 кв.м, адреса - Волинська область, Ковельський район, с.Дубове, провулок Колгоспний, 20 (далі - нерухоме майно).
1.2. Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем на користь третіх осіб нерухомого майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.05.2023 (суддя Якушева І. О.), Заяву задоволено, вжито заходів забезпечення позову.
2.2. Ухвала суду мотивована тим, що існує реальна загроза ефективного захисту відновлення порушених прав та інтересів заявника, що істотно може ускладнити виконання рішення суду.
2.3. Оскарженою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, вище наведену ухвалу суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні Заяви відмовлено.
2.4. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що позивач подав позов про стягнення грошових коштів, тоді як забезпечення позову направлене на арешт нерухомого майна без будь - якого обґрунтування доцільності чи співмірності саме такого заходу забезпечення про вжиття якого просить у суду позивач та у матеріалах справи відсутні докази об`єктивної неможливості виконання майбутнього рішення суду про стягнення грошових коштів.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, у постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21. Також заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги докази, які свідчать про наявність у відповідача заборгованості у значному розмірі, яка має бути погашена, але він її не сплачує навіть частково, тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
3.3. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувану постанову суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4. Мотивувальна частина
4.1. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
4.2. Верховний Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
4.3. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
4.4. Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
4.5. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
4.6. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
4.7. Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.8. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
4.9. Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.