ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2023 року
м. Київ
справа № 240/2622/21
касаційне провадження № К/9901/40731/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма "Немиринецька"
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року (головуючий суддя - Черноліхов С.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сушко О.О.; судді: Мацький Є.М. Залімський І. Г.)
у справі № 240/2622/21
за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма "Немиринецька"
до Головного управління ДПС у Житомирській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2021 року Дочірнє підприємство "Агрофірма "Немиринецька" (далі - ДП "Агрофірма "Немиринецька", позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 січня 2021 року № 0006880713, № 0006890713, № 0006900713.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані акти індивідуальної дії є правомірними, прийняті на підставі та у межах наданих відповідачу повноважень, а доводи платника щодо протиправності таких рішень не знайшли підтвердження у ході судового розгляду даної справи.
Не погодившись з рішеннями судових інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, платник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами не було перевірено наявності прав та повноважень представників відповідача в порядку самопредставництва, порушено принцип змагальності сторін, крім того, судами не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05 березня 2019 року у справі № 807/782/17, від 07 травня 2020 року у справі № 826/24091/15.
Верховний Суд ухвалою від 29 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Агрофірма "Немиринецька".
24 січня 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Агрофірма "Немиринецька" з питань правомірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень-грудень 2019 року, січень-вересень 2020 року, яке становить більше 100 000,00 грн, та заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за декларацією з ПДВ за вересень 2020 року, за результатами якої складено акт від 18 грудня 2020 року № 2505/06-30-07-13/31826128.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником:
підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, внаслідок чого позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні за декларацією за вересень 2020 року на суму 103 804,00 грн;
пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, підпункту "г" пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, по рядку 21 декларації за вересень 2020 року на 1 949 452,00 грн.
Не погодившись з такими висновками, платник звернувся до контролюючого органу із запереченням, за результатами розгляду якого ГУ ДПС у Житомирській області переглянуло висновок акта перевірки, змінивши суму завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, по рядку 21 декларації за вересень 2020 року на 1 7356 77,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 26 січня 2021 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0006880713, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2020 року на 103 804,00 грн;
№ 0006890113, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 1 735 677,00 грн;
№ 0006900713, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 26 990,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У відповідності до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0006890113, Верховний Суд зазначає наступне.
В акті перевірки вказано, що ДП "Агрофірма "Немиринецька" завищило від`ємне значення суми ПДВ у загальному розмірі 1 735 677,00 грн, яка складається з: 909 146,00 грн ПДВ за результатами обліку зернових та технічних культур на рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення"; 155 427,00 грн ПДВ за результатами обліку залишків (пересорт) зернових та технічних культур на складах підприємства за грудень 2019 року; 642 210,00 грн ПДВ за списання паливно-мастильних матеріалів; 28 894,00 грн ПДВ в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентолл".
Перевіркою встановлено, що позивач частину зернових та технічних культур обліковує на рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення", відповідно до облікової політики підприємства на вказаному рахунку обліковується насіннєвий та посівний матеріал. Станом на 01 червня 2019 року та станом на 30 вересня 2020 року на залишках за рахунком 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" обліковується кукурудза в кількості 1 260 061,00 кг на загальну суму 3 857 292,74 грн, пшениця в кількості 27 760,00 кг на загальну суму 109 549,22 грн та соя в кількості 82 480,00 кг на загальну суму 578 888,26 грн.
Обґрунтовуючи правомірність зменшення від`ємного значення суми ПДВ на 909 146,00 грн, відповідач вказує на виявлення нестач зернових та технічних культур на рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення".
За період, що підлягав перевірці, руху (списання, надходження) за зазначеними позиціями зернових та технічних культур відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства не встановлено.
Платником не надавалися докази про рух вказаних культур на підставі даних бухгалтерського обліку, від інвентаризації під час проведення перевірки позивач відмовився, та не представив докази фактичної наявності і місць зберігання зернових та технічних культур.
Відтак, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.5 статті 198 ПК України в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 909 146,00 грн.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками акта про виявлення під час перевірки нестач зернових і технічних культур на загальну суму ПДВ 909 146,00 грн, при цьому критично ставиться до доводів позивача про те, що залишкова кількість зазначених кукурудзи, пшениці та сої була вказана помилково і її виправлення відбулося на підставі бухгалтерської довідки від 31 грудня 2020 року, оскільки обґрунтованість такого виправлення жодним чином не доведена.