Окрема думка суддів К. М. Пількова, І. В. Ткача, О. С. Ткачука до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 2?1268/11, провадження № 14-2цс23
1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 04.07.2023 у справі позовом ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишила без задоволення касаційну скаргу ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" та без змін постанову Вінницького апеляційного суду від 18.06.2021.
2. У цій справі постановою апеляційного суду, яку Велика Палата залишила без змін, відмовлено у задоволенні позову про стягнення бору з боржника за кредитним договором та поручителів. Постанова суду апеляційної інстанції оскаржена в частині позовних вимог до поручителів, тому Велика Плата робила висновки лише в частині позовних вимог до поручителів.
3. Погоджуємось в цілому з висновком Великої Палати Верховного Суду про необхідність залишити без змін по суті оскаржене судове рішення, однак висловлюємо свою часткову незгоду з мотивами прийнятого Великою Палатою рішення з таких підстав.
4. Здійснюючи тлумачення частини четвертої статті 559 ЦК України (порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя; якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки), Велика Палата Верховного Суду виснувала, що встановлений нею строк є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду.
5. Залишаючи без змін постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні позову, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що "звернення банку у серпні 2009 року з позовом спочатку в один суд першої інстанції (Ленінський районний суд міста Вінниці), а потім направлення справи за підсудністю в інший суд не може бути підставою для переривання строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, який, як уже зазначено, є преклюзивним, оскільки провадження у вказаній справі закінчене постановленням ухвали про повернення позовної заяви позивачу".
6. Погоджуючись з висновком Великої Палати про преклюзивний характер строку, встановленого у частині четвертій статті 559 ЦК України, вважаємо, що Велика Палата не мала обмежитись лише констатацією того, що право вимоги кредитора до поручителів припинилось.
7. У цій справі встановлено таке:
У серпні 2009 року ВАТ "КБ "Надра" вперше звернулося до Ленінського районного суду міста Вінниці з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 2, а. с. 11-13).