Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 759/23568/20
провадження № 61-2798св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) -Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) -ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Сухарко Аліна Віталіївна, на постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ КБ) "ПриватБанк" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву від 18 березня 2009 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 13 700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач своєчасно не надавала банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку із чим у неї станом на 12 листопада 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 17 168,59 грн, яка складається з: 13 637,97 грн заборгованості за кредитом та 3 530,62 грн заборгованості за простроченими відсотками.
Ураховуючи наведене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказаний розмір кредитної заборгованості.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними, кредитного договору недійсним та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2009 року банком їй була надана картка "Універсальна" № НОМЕР_1 з терміном дії до березня 2013 року. З 05 липня 2017 року до теперішнього часу вона перебуває у довготерміновому відрядженні у м. Чикаго (США). Станом на 31 березня 2019 року вона повністю погасила заборгованість за карткою "Універсальна", по якій мала кредитний ліміт у розмірі 13 700 грн, що свідчить про відсутність існування боргу у неї перед АТ КБ "ПриватБанк". Також нею погашено заборгованість за картками "Універсальна": № НОМЕР_2, дата відкриття 14 серпня 2015 року, термін дії якої до березня 2019 року, № НОМЕР_14, дата відкриття 21 серпня 2015 року, термін дії якої до серпня 2019 року, № НОМЕР_7, дата відкриття 11 березня 2017 року, термін дії якої до березня 2021 року, за тілом кредиту у сумі 40 594,19 грн.
Однак, у квітні 2020 року на мобільний телефон її матері ОСОБА_2 зателефонувала особа, яка представилась працівником Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "СОС Кредит", із вимогою передати інформацію ОСОБА_1 щодо необхідності погашення декількох СОС кредитів, нібито отриманих он-лайн ІНФОРМАЦІЯ_1, на карту ОСОБА_1 . За декілька днів надійшов дзвінок ще від однієї фінансової установи з аналогічними вимогами.
Через наявність підозри несанкціонованого доступу до рахунку банку її довіреною особою було отримано виписку з рахунку у відділенні банку. З виписки по рахунку було видно, що невстановлені особи отримали доступ до її рахунку, у тому числі, до особистого кабінету "Приват24", та проводили зарахування та витрачання коштів без її відома. Окрім того, використали весь наявний кредитний ліміт. Також, відповідно до виписки по рахунку, крім картки з номером НОМЕР_3, яку вона не губила, проводилися операції по іншим карткам. Оператором колл-центру Приватбанку було повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито три картки.
Зазначала, що мобільний номер телефону НОМЕР_4 не використовувався нею тривалий час, оператор мобільного зв`язку заблокував цей номер. У подальшому вона дізналась, що номером НОМЕР_4 користується інша особа.
Протягом березня 2020 року невідомі особи, користуючись її персональними даними, маючи доступ до рахунків, розмістили он-лайн заявки та отримали кредити. У зв`язку з вищевикладеними обставинами, 25 травня 2020 року вона звернулась із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, дані про яке було внесено до ЄРДР за № 1020100030003218 за частиною першою статті 182 КК України. Про злочинні дії третіх осіб щодо несанкціонованого списання коштів з її банківського рахунку вона повідомила АТ КБ "ПриватБанк" за телефоном гарячої лінії "3700". Однак АТ КБ "ПриватБанк" не було здійснено дій щодо блокування її карток. Вважала, що у даному випадку зі сторони банку було порушено обов`язки ідентифікації та верифікації фізичної особи, яка звертається за отриманням електронного платіжного засобу, та обов`язок передачі електронного платіжного засобу тільки ідентифікованій та верифікованій особі, у зв`язку із чим банком було безпідставно видано електронні кредитні картки № НОМЕР_5, № НОМЕР_6 невстановленій особі.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати дії банку з видачі електронних карток неправомірними; зобов`язати банк відновити залишок коштів, які були безпідставно списані з її рахунку, до того стану, у якому він був до несанкціонованого зняття коштів, тобто, у сумі 13 637,97 грн; визнати кредитні договори про видачу електронних карток недійсними.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 для спільного розгляду з позовом АТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року у складі судді Таран Н. Г. позов АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, кредитного договору недійсним та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку задоволено частково.
Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 станом на 23 березня 2020 року, тобто у розмірі перед виконанням незаконних операцій зі зняття коштів з кредитної картки № НОМЕР_7 у сумі 13 637,97 грн.
Визнано недійсними кредитні договори б/н про видачу кредитних карток № НОМЕР_8, НОМЕР_6 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 .
Рішення суду мотивовано тим, що належними й допустимими доказами не підтверджується, що ОСОБА_1 у період спірного списання грошових коштів реєструвалась у системі інтернет-банкінгу "Приват24" та використовувала її з метою доступу до відкритих на її ім`я у АТ КБ "ПриватБанк" карткових рахунків, та що позивач за зустрічним позовом своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У зв`язку із цим позов банку є безпідставним, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Демарчук Н. О. в інтересах АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 березня 2009 року, а саме тіло кредиту у розмірі 9 117,23 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними, кредитного договору недійсним та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку залишено без задоволення.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що саме дії ОСОБА_1, які виразилися у розголошенні її персональних даних, надали змогу іншим особам виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу (банківської карти), а тому відсутні підстави для визнання дій банку щодо видачі електронних платіжних засобів (карток) неправомірними, та відповідно розірвання кредитного договору, визнання його недійсним, а також зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку.
При цьому, суд вважав, що стягненню з боржника підлягає тільки реально отримані кошти (тіло кредиту), оскільки банком не доведено, які саме Умови та правила надання банківських послуг були надані позичальнику, пославшись на судове рішення Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Сухарко А. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року й залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив надані сторонами докази та дійшов помилкових висновків про те, що ОСОБА_1 повинна відповідати за незаконно списані з її рахунків кошти. Вважає, що саме банк повинен кожного разу ідентифікувати особу клієнта та вживати усіх необхідних заходів задля захисту коштів від незаконного списання, чого банк не зробив.
Вказує, що в даному випадку відсутні обставин, які безспірно доводять, що вона, як користувач, своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Вважає, що висновки апеляційного суду побудовані на припущеннях та не враховано відповідних правових висновків Верховного Суду.
Вказує, що висновки апеляційного суду про те, що дані картки та фінансовий номер були передані ОСОБА_1 своїй матері, яка 12 липня 2020 року поповнювала її картку на 150 грн, є безпідставними, оскільки під час такого поповнення рахунку її мати - ОСОБА_2 пройшла ідентифікацію за своєю особистою карткою, оскільки також була клієнтом банку, а при поповненні її карткового рахунку ввела тільки номер відповідної картки, що не є конфіденційною інформацією. ПІН-код теж не розголошувався нікому.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не спростовують правильності оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, тому просить залишити постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2023 року відкрито провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.
21 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 березня 2009 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з ПАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк".
27 березня 2009 року банком ОСОБА_1 була надана картка "Універсальна" № НОМЕР_9 з терміном дії до березня 2013 року.
Згідно з наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором від 18 березня 2009 року, у ОСОБА_1 станом на 12 листопада 2020 року наявна заборгованість у розмірі 17 168,59 грн, з яких: 13 637,97 грн - тіло кредиту, 3 530 грн - відсотки за користування кредитом.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 29 червня 2017 року № 1025-06 ОСОБА_1 відряджена 05 липня 2017 року до Генерального консульства України в Чикаго.
Згідно з відомостями Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 виїхала за межі України 05 липня 2017 року, а в`їхала на територію України 01 березня 2021 року.
З огляду на відповідь ПрАТ "Київстар", телефонний номер НОМЕР_10 у період з 01 січня 2017 року до 10 серпня 2018 року обслуговувався знеособлено (анонімно) та вказаний номер за ОСОБА_1, як абонентом, не був зареєстрований. У період з 10 серпня 2018 року до 16 березня 2020 року вказаний телефонний номер не був активний та не обслуговувався у мережі компанії. З 16 березня 2020 року до 23 жовтня 2020 року телефонний номер обслуговувався знеособлено (анонімно). З 23 жовтня 2020 року до 18 травня 2021 року телефонний номер не був активний.
22 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 182 КК України.
26 травня 2020 року кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 внесено до ЄРДР за № 12020100030003218.
Постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 09 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020100030003218.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Сухарко А. В., посилається на таке: судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сухарко А. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).