Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
місто Київ
справа № 128/2584/22
провадження № 61-1366св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолетта Султанаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Ковальчука О. В., Шемети Т. М., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачки
ОСОБА_1 у жовтні 2022 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова В. С., у якому просила:
- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13 квітня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С., за яким право власності на земельну ділянку, площею 0, 1849 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь цю земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва, будівлю літньої кухні, питний колодязь, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що прийняла спадщину після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, подавши 27 лютого 2019 року до нотаріуса відповідну заяву. Спадкове майно складається із земельної ділянки, площею 0, 1849 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0062, та об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку та літньої кухні, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою оформлення документів для отримання свідоцтва про право на спадщину 11 листопада 2021 року вона отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та дізналася, що 13 квітня 2021 року її вже покійна на той час мати продала належну їй земельну ділянку ОСОБА_2, який цього ж дня продав спірну ділянку ОСОБА_5 . Останній поділив земельну ділянку та 02 червня 2021 року за ним було зареєстровано право власності на земельні ділянки, площею 0, 1382 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0192, та, площею 0, 0467 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0193.
10 листопада 2021 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_3 зазначені дві земельні ділянки, який спочатку об`єднав їх в одну, площею 0, 1849 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0206, а в подальшому поділив її у зв`язку з чим 10 січня 2022 року за ним зареєстровано право власності на три земельні ділянки, а саме, площею 0, 0467 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0207, площею 0, 055 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0208, та, площею 0, 0832 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0209.
Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння законного власника поза його волею, позивачка звернулася до суду з цим позовом, а також до правоохоронних органів, які внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження № 12021020000001290 від 09 грудня 2021 року за частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України.
Одночасно з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, на земельну ділянку, площею 0, 0467 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0207, земельну ділянку, площею 0, 055 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0208, земельну ділянку, площею 0, 0832 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0209, та на об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку та будівлі літньої кухні, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також шляхом застосування заборони будь-яким особам здійснювати роботи з демонтажу наявного об`єкта незавершеного будівництва та/або здійснювати будь-які інші будівельно-ремонтні роботи, земляні роботи на об`єкті незавершеного будівництва, що розташований на згаданих земельних ділянках.
Заяву позивачка обґрунтовувала тим, що на спірній земельній ділянці, яку наразі поділено на три ділянки, ОСОБА_3 здійснює протиправні дії, самовільно зрізав сад фруктових дерев, руйнує будівлю літньої кухні, здійснює переобладнання житлового будинку, де зніс стіни. Позивачка вважала, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить та унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Стислий виклад змісту ухвали суду першої інстанції
Ухвалою від 01 листопада 2022 року Вінницький районний суд Вінницької області задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Суд наклав арешт на зареєстроване за ОСОБА_3 майно:
- земельну ділянку, площею 0, 0467 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0207, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, площею 0, 055 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0208, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, площею 0, 0832 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0209, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку та будівлі літньої кухні, що розташовані на земельних ділянках, з кадастровими номерами 0520688900:09:001:0207, 0520688900:09:001:0208, 0520688900:09:001:0209, за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонив будь-яким особам здійснювати роботи з демонтажу наявного об`єкта незавершеного будівництва та/або здійснювати будь-які інші будівельно-ремонтні роботи, земляні роботи на об`єкті незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, кадастрові номери земельних ділянок: 0520688900:09:001:0207, 0520688900:09:001:0208, 0520688900:09:001:0209.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався тим, що заходи забезпечення позову відповідають пред`явленим вимогам, безпосередньо пов`язані з предметом спору, є співмірними заявленим вимогам, достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції виснував про наявність підстав для забезпечення позову.
Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 27 грудня 2022 року Вінницький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_3, скасував ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2022 року, ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, задовольняючи таку заяву, не навів жодних обґрунтованих мотивів, з яких дійшов висновку про те, що заявлені заходи забезпечення позову спрямовані на перешкоджання завданню значної шкоди правам, свободам та інтересам заявниці до ухвалення рішення у цивільній справі; не дослідив обставин, які повинні бути враховані на етапі дослідження заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявниці щодо забезпечення позову; не врахував співмірності вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Суд першої інстанції не здійснив оцінку наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема позивачка у прохальній частині заяви про забезпечення позову зазначила три земельні ділянки з різними кадастровими номерами, а у прохальній частині позовної заяви зазначила одну земельну ділянку з відмінним кадастровим номером від тих, що містяться у прохальній частині заяви про забезпечення позову.
Апеляційний суд врахував те, що у матеріалах справи немає доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року у справі № 127/2683/22 у кримінальному провадженні вже накладено арешт на майно шляхом заборони вчинення суб`єктами державної реєстрації, у тому числі державним чи приватним нотаріусам, будь-яких реєстраційних дій щодо таких об`єктів: земельної ділянки, площею 0, 0467 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0207, земельної ділянки, площею 0, 055 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0208, та земельної ділянки, площею 0, 0832 га, кадастровий номер 0520688900:09:001:0209, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за цією адресою на зазначених земельних ділянках.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 24 січня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2022 року залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), відповідно до яких співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії;
- суд апеляційної інстанції не дослідив усіх доказів та не встановив обставин, які мають значення для вирішення справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_3 у березні2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
ОСОБА_1 у березні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просила касаційну скаргу задовольнити.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 14 лютого 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 18 липня 2023 року справу призначив до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Право, застосоване судом
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У частині першій статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга, третя статті 150 ЦПК України).
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (частини шоста-восьма статті 153 ЦПК України).
У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила правові висновки, згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.