Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
місто Київ
справа № 757/2278/14-ц
провадження № 61-1085св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2014 року, постановлене суддею Новаком Р. В., та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, ухвалене колегією суддів у складі Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Вступ
Кредитор, до якого перейшло право вимоги за кредитним договором, звернувся до відповідачів з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.
У справі, що переглядалася, звертаючись до суду з таким позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги наявністю заборгованості за кредитним договором та правом вимагати дострокового повернення суми кредиту у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Здійснюючи перегляд судових рішень у цій справі, Верховний Суд дійшов переконання, що вирішення цього спору залежить від визначення часу, коли настав строк дострокового виконання кредитного зобов`язання: з`ясування цього залежить за умовами договору від того, чи вручена позичальнику досудова вимога про дострокове повернення усього кредиту.
Верховний Суд наголосив, що у розподілі тягаря доведення позову саме на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника та поручителя на користь кредитора, а відповідачі мають довести, що у них немає такого обов`язку у зв`язку з відсутністю заборгованості, яка підлягає стягненню, або що розмір заборгованості не відповідає дійсності. У разі пред`явлення кредитором позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором саме на позивача покладається обов`язок з доведення того, що строк виконання такого зобов`язання настав, оскільки саме залежно від дій кредитора відбулася чи мала відбутися зміну строку кредитування, ніж це було передбачено умовами кредитного договору.
В оцінці цього визначальними є саме умови кредитного договору. Такий договір є джерелом правового регулювання цивільних відносин між сторонами, який визначає обов`язкові для обох сторін правила поведінки.
У справі, що переглядається, сторони кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007 у підпункті 1.9.1 погодили, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині. Виконання боргових зобов`язань повинно бути здійснено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
Встановивши, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 11 січня 2014 року направило на адресу боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № ML-003/323/2007 у розмірі 69 586, 81 дол. США, а також 1 % пені від суми несвоєчасного виконання зобов`язання, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивач не доводив та, відповідно, не довів, що у позичальника та поручителя достроково виник обов`язок сплатити заборгованість за кредитним договором відповідно до його умов. Матеріали справи не містять доказів вручення такої вимоги позичальнику та/або поручителю та того, що відповідачі протягом 30 днів з дня отримання досудової вимоги не виконали її, а тому для позичальника достроково настав обов`язок з повернення усієї суми кредиту.
Відповідно помилковими і безпідставними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що строк виконання основного зобов`язання у спірних правовідносинах настав достроково та з позичальника і поручителя підлягає стягнення уся сума кредиту, адже таку підставу позову позивач не доводив та не підтвердив належними та допустимими доказами.
Верховний Суд визначає, що вручення такого повідомлення позичальнику є саме тією обставиною, що обов`язково входить у предмет доказування у такій категорії спорів та за сформованими позивачем підставами пред`явленого позову.
Суди не врахували, що позивач не довів тих фактичних обставин, якими обґрунтовував позов, що має наслідком відмову у його задоволенні.
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"
(далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", товариство) у січні 2014 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_2, у якому просило стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № ML003/323/2007 у розмірі 69 586, 81 дол. США, що еквівалентно 556 207, 37 грн, та пеню у розмірі 80 465, 69 грн.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 24 грудня 2007 року Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ML-003/323/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 86 275, 00 дол. США з фіксованою процентною ставкою у розмірі 13, 99 % річних зі строком повернення до 24 грудня 2015 року.
Підставами позову, що пред`явлений у цій справі, позивач визначив те, що у нього виникло право достроково вимагати повернення усієї суми кредиту у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань зі своєчасного погашення кредиту та пред`явленням позичальнику такої вимоги відповідно до умов кредитного договору.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 24 грудня 2007 року уклали договір поруки № SR-003/323/2007, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язався відповідати повністю за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № ML003/323/2007.
Позивач стверджував, що усупереч взятим на себе зобов`язанням відповідачі кредит в обсязі, передбаченому кредитним договором, не погасили, та станом на 08 січня 2014 року їх заборгованість складає 69 586, 81 дол. США, що еквівалентно 556 207, 37 грн, та пеня у розмірі 80 465, 69 грн.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі відзив на позов не подали.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням від 02 червня 2014 року Печерський районний суд міста Києва задовольнив позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у розмірі 69 586, 81 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 08 січня 2014 року еквівалентно 556 207, 69 грн.
Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пеню у розмірі 80 465, 69 грн.
Здійснив розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виснував, що оскільки в судовому засіданні підтвердилася та обставина, що відповідачі порушили передбачений договором порядок погашення заборгованості, тому позов підлягає задоволенню в межах визначених позивачем вимог, а саме у розмірі 69 586, 81 дол. США, що еквівалентно 556 207, 37 грн, та пені у розмірі 80 465, 69 грн.
Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 21 грудня 2022 року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2014 року скасував, ухвалив нове рішення.
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2007 року
№ ML-003/323/2007 у розмірі 69 586, 81 дол. США та пеню у розмірі 80 465, 69 грн.
Солідарно стягнув із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № ML-003/323/2007 у розмірі 69 586, 81 дол. США та пеню у розмірі 80 465, 69 грн у межах вартості успадкованого майна.
Здійснив розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції порушив право відповідачів знати про час і місце розгляду справи, що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд зазначив, що, зважаючи на погоджені сторонами умови сплати кредиту, немає підстав для висновку, що сплачені ОСОБА_1 грошові кошти списані банком лише як погашення суми кредиту, оскільки таке погашення грошових вимог відбувається в останню чергу. Водночас частина наданих ОСОБА_1 квитанцій про сплату коштів стосується сплати комісії за кредитне обслуговування, страхових внесків та судових витрат за кредитним договором, тому не можуть бути належними доказами на підтвердження факту погашення кредитної заборгованості.
Суд врахував, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 86 275, 00 дол. США, позивач заявив до стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 69 586, 81 дол. США та 80 465, 69 грн пені, а тому не встановив підстав для висновку, що ОСОБА_1, сплативши на рахунок банку 175 655, 58 грн, виконала свої зобов`язання за кредитним договором
№ ML-003/323/2007 повністю.
Надаючи оцінку доводам апеляційного скарги про те, що у матеріалах справи немає первинних бухгалтерських документів видачі та часткового погашення кредиту, суд апеляційної інстанції врахував, що у справах цієї категорії до предмета доказування включаються, серед іншого, обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості. Наданий ТОВ "ОТП Факторинг Україна" розрахунок заборгованості за кредитним договором № ML-003/323/2007, за висновками апеляційного суду, є чітким, повним та розгорнутим за відповідними категоріями. Доказів на спростування такого розрахунку заборгованості матеріали справи не містять.
Суд також врахував, що факт отримання кредиту визнається самою ОСОБА_1 та підтверджується її діями щодо часткового повернення кредитних коштів, а тому на підставі частини першої статті 82 ЦПК України такі обставини доказуванню не підлягають. Доказів повернення кредитних коштів повністю відповідачі суду не надали. Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову апеляційна скарга не містить.
Апеляційний суд також встановив наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 як спадкоємця ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, проте лише в межах вартості успадкованого майна.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_3, та ОСОБА_1 20 січня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направили до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просять скасувати заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Заявники зазначили, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначили те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19), у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 200/20991/14-ц
(провадження № 61-9694св19);
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі
№ 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), щодо застосування частини четвертої статті 559 ЦК України;
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували обставини, які мають істотне значення для вирішення справи;
- суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги те, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не надало суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення, тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості заявників позивач розрахував правильно;
- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів у справі № 757/2278/14-ц та у задоволенні клопотання про проведення судово-економічної експертизи.
До касаційних скарги заявники додали нові докази, отримані після завершення апеляційного розгляду справи:
- копію адвокатського запиту до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від 30 грудня 2022 року;
- копію відповіді ТОВ "ОТП Факторинг Україна" адвокату Шаповалову А. М. від 05 січня 2023 року № 11313;
- копію листа ТОВ "ОТП Факторинг Україна" Потильчак О. Г. від 02 січня 2023 року № 11310;
- копію листа ОСОБА_1 до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від 15 листопада 2022 року;
- копію опису вкладення на ім`я ТОВ "ОТП Факторинг Україна" разом з накладною від 16 листопада 2022 року № 0200253858620;
- копію довідки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від 29 грудня 2022 року № 125;
- копію довідки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від 29 грудня 2022 року № 126;
- трекінг з вебсайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення № 0103331215418;
- копію виписки за рахунком № НОМЕР_1 за період з 15 липня 2005 року до 15 квітня 2008 року;
- копію договору іпотеки від 24 грудня 2007 року № PML-003/323/2007/1;
- копію договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки № PML-003/323/2007/1;
- копію кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007;
- копію додатку № 1 до кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007 (графік платежів);
- копію договору іпотеки від 24 грудня 2009 року № PML-003/323/2007/2;
- копію договору про внесення змін від 15 квітня 2010 року № 1 до договору іпотеки від 24 грудня 2009 року № PML-003/323/2007/2;
- копію додаткового договору від 13 квітня 2009 року № 1 до кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007;
- копію додатку № 1 до додаткового договору від 13 квітня 2009 року № 1 до кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007;
- копію додаткового договору від 15 квітня 2010 року № 2 до кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007;
- копію додатку № 1 до додаткового договору № 2 до кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007 (графік платежів);
- копію додаткового договору від 15 грудня 2009 року № 2 до кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007;
- копію додаткового договору від 15 квітня 2010 року № 3 до кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007;
- копію додаткового договору від 10 січня 2013 року № 4 до кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007;
- копію додатку № 1 до додаткової угоди від 10 січня 2013 року № 4 до кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007 (графік платежів).
Заявники стверджують, що відповідно до наданих доказів розмір заборгованості є меншим, зокрема 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 44 210, 80 дол. США, 29 грудня 2021 року - 129, 17 дол. США, 28 січня 2022 року - 121, 30 дол. США; сума основної заборгованості за кредитом - 25 125, 54 дол. США, пеня - 80 465, 69 грн.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало відзив на касаційні скарги ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_3, та ОСОБА_1, у якому просить залишити касаційні скарги без задоволення.
Позивач зазначив, що доводи касаційних скарг фактично зводяться до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями, неправильного тлумачення норм права та перекручування обставин справи. Зміна правових позицій, на переконання позивача, не може бути підставою для перегляду законного рішення.
ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_3, та ОСОБА_1 у березні 2023 року подали письмові відповіді на відзив.
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" надало заперечення на відповіді на відзив на касаційну скаргу.
Заявники подали додаткові письмові пояснення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 06 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_3, та ОСОБА_1, а ухвалою від 03 липня 2023 року справу призначив до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів та вимог касаційних скарг, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 24 грудня 2007 року ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ML003/323/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 86 275, 00 дол. США з фіксованою процентною ставкою у розмірі 13, 99 % річних зі строком повернення до 24 грудня 2015 року.
За умовами пункту 1.5 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.
Нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк, передбачений в графіку платежів.
При надходженні до банку коштів для виконання боргових зобов`язань банк направляє такі кошти на погашення боргових зобов`язань у такій черговості, крім випадків, передбачених цим договором: 1) прострочені проценти за користування кредитом (якщо прострочка матиме місце); 2) проценти, нараховані на прострочену до повернення суму кредиту (якщо прострочка матиме місце); 3) прострочена до повернення сума кредиту (якщо прострочка матиме місце); 4) пеня за несплату в строк процентів (якщо прострочка матиме місце); 5) пеня за неповернення в строк суми кредиту (якщо неповернення матиме місце); 6) строкові проценти за користування кредитом; 7) штраф за нецільове використання кредиту; 8) сума основного боргу за кредитом.
Згідно з підпунктом 4.1.1 кредитного договору за порушення взятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню у розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 уклали договір поруки від 24 грудня 2007 року № SR-003/323/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов`язався відповідати в повному обсязі за борговим зобов`язанням ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору від 24 грудня 2007 року № ML003/323/2007.
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 11 січня 2014 року направило на адресу боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № ML-003/323/2007 у розмірі 69 586, 81 дол. США, а також 1 % пені від суми несвоєчасного виконання зобов`язання. Факт вручення цих досудових вимог адресатам позивач не доводив, суди ці обставини не встановили.
Відповідно до розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_1, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором станом на 08 січня 2014 року складає 69 586, 81 дол. США та 80 465, 69 грн пені.
У зв`язку зі смертю поручителя за кредитним договором ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із вимогою до спадкоємців боржника.
Згідно зі спадковою справою щодо майна померлого ОСОБА_3 його спадщину прийняв його брат ОСОБА_2, а ОСОБА_1, яка є дружиною померлого ОСОБА_3, спадщину після смерті чоловіка не прийняла.
Право, застосоване судом
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків (пункти 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України).
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.