Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
місто Київ
справа № 756/97/22
провадження № 61-2431св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Б15", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року, постановлене суддею Жуком М. В., та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складіШебуєвої В. А., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у січні 2022 року звернувся до суду із позовом доОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Б15" (далі - ОСББ "Б15", об`єднання), Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг" (далі - ТОВ "Будбілдінг"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7" (далі - ТОВ "АТП-13057-7"), у якому просив:
- зобов`язати ТОВ "Будбілдінг" та ОСББ "Б15" усунути йому перешкоди у володінні та користуванні приміщеннями загального користування, внутрішніми мережами багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ТОВ "Будбілдінг" та ОСББ "Б15" надати йому безперешкодний доступ до приміщень загального користування та внутрішніх мереж багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 для встановлення причин відсутності та забезпечення нежитлових приміщень з № 1 до № 12 водопостачанням, водовідведенням, електропостачанням, димовідведенням та вентиляцією.
Пред`явлений позов ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він є співвласником нежитлових приміщень № 1-12 у будинку АДРЕСА_1 до яких, як виявилося, під час будівництва не було проведено водопостачання, водовідведення, електропостачання, димовідведення та вентиляцію.
Забудовник ТОВ "Будбілдінг" та створене ОСББ "Б15" не допускають позивача до приміщень загального користування із внутрішніми мережами багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у володінні, користуванні приміщеннями загального користування і внутрішніми мережами будинку та про зобов`язання вчинити дії.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСББ "Б15" та ТОВ "Будбілдінг" заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Третя особа ТОВ "АТП-13057-7" підтримало пред`явлений позов та просило його задовольнити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 05 жовтня 2022 року Оболонський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції обґрунтовував зазначене рішення тим, що відповідачі об`єктивно позбавлені можливості допустити позивача до спірних приміщень, оскільки ТОВ "Будбілдінг" після завершення будівництва передало багатоквартирний будинок, у якому знаходяться належні позивачеві нежитлові приміщення, в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "УК "Фундамент Сервіс" (далі - ТОВ "УК "Фундамент Сервіс"), яке після створення у цьому багатоквартирному будинку ОСББ "Б15" не передало технічну документацію та не забезпечило цьому об`єднанню доступ до технічних приміщень, у яких розташовані внутрішньобудинкові інженерні мережі.
Додатковим рішенням від 19 жовтня 2022 року Оболонський районний суд міста Києва стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будбілдінг" відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
Постановою від 18 січня 2023 року Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивач не надав до суду доказів того, що згідно з технічною документацією до належних йому на праві власності нежитлових приміщень мало бути підведено водопостачання, водовідведення, електропостачання, димовідведення та вентиляцію, а також доказів на підтвердження того, що зазначені мережі не були підведені до приміщень.
Апеляційний суд врахував, що позивач не є особою, яка є компетентною у питаннях встановлення причин відсутності водопостачання, водовідведення, електропостачання, димовідведення та вентиляції у будинку, та особою, яка має право на безперешкодний доступ до приміщень з внутрішньобудинковими мережами для виконання будь-яких робіт.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що як на підставу позову ОСОБА_1 посилався на допущенні при будівництві будинку недоліки в частині під`єднання належних йому приміщень до мереж водопостачання, водовідведення, електропостачання, димовідведення та вентиляції, проте вимог щодо усунення відповідних недоліків позивач не заявляв.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 20 лютого 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 161/15804/15-ц (провадження № 61-20834св18), від 16 грудня 2020 року у справі № 914/554/19, щодо правового статусу допоміжних приміщень;
- суд першої інстанції відхилив клопотання про витребування доказів та про відкладення підготовчого засідання;
- суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги обставини, які мають значення для розгляду справи, зокрема не дослідили факт передачі технічної документації та ключів від ТОВ "Будбілдінг" до ТОВ "УК "Фундамент Сервіс", і не дослідили докази, надані позивачем.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ТОВ "Будбілдінг" у квітні 2023 року із застосуванням засобів електронного зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 22 березня 2023 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, ОСОБА_3 є співвласниками групи нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 у будинку АДРЕСА_1 . Ці приміщення належать їм на праві спільної сумісної власності. Реєстрація права власності здійснена 19 та 23 листопада 2020 року.
14 травня 2017 року ТОВ "АТП-13057-7" та ТОВ "Будбілдінг" уклали додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору від 08 липня 2016 року № 1 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав, предметом якого є надання ТОВ "АТП-13057-7" виключних повноважень (функцій замовника будівництва) ТОВ "Будбілдінг" на виконання всіх дій, в тому числі на вчинення правочинів щодо закупівель товарів, робіт та послуг, укладення відповідних договорів та контролю за їх виконанням, що стосується проєктування, отримання дозвільних документів, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом всіх об`єктів будівництва на земельній ділянці для реалізації проєкту забудови за адресою: АДРЕСА_2, для набуття кожною зі сторін у свою власність майнових прав на об`єкти нерухомого майна в об`єктах будівництва та об`єктів нерухомого майна відповідно умов цього договору.
На підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 23 грудня 2019 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України 27 грудня 2019 року видала сертифікат готовності будинку до експлуатації.
Розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 березня 2020 року № 155 об`єкту нерухомого майна - житловому будинку житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_2, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .
22 вересня 2020 року ТОВ "Будбілдінг" (як забудовник) та ТОВ "УК "Фундамент Сервіс" (як балансоутримувач) уклали договір № 22/09-3, відповідно до пункту 1.1 якого ТОВ "Будбілдінг" передало, а ТОВ "УК "Фундамент Сервіс" прийняло на баланс та зобов`язалося виконувати функції балансоутримувача житлового будинку АДРЕСА_1 . Пунктом 2.1 договору передбачено, що днем передачі будинку на баланс балансоутримувача є дата підписання акта приймання-передання будинку з балансу на баланс згідно з пунктом 1.8 договору. Балансоутримувач з дати підписання акта приймання-передання будинку з балансу на баланс укладає угоди на постачання теплової енергії, електричної енергії, води та послуг водовідведення для потреб будинку у встановленому законодавством порядку (пункт 2.6 договору). Балансоутримувач зобов`язаний протягом дії цього договору утримувати на балансі будинок та майно, визначене договором, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі, здійснювати управління будинком та забезпечувати його належну експлуатацію, укладати договори з постачальниками житлово-комунальних послуг та додаткових витрат, забезпечувати експлуатацію будинку згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормами і правилами (підпункти 3.2.3, 3.2.7, 3.2.8, 3.2.10, 3.2.12 пункту 3.2 договору).
За змістом акта приймання-передання житлового будинку з балансу на баланс від 22 вересня 2020 року ТОВ "УК "Фундамент Сервіс" прийняло від ТОВ "Будбілдінг" на баланс житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 1 785, 60 кв. м.
01 грудня 2020 року директор ТОВ "АТП-13057-7" та ОСОБА_1 провели обстеження нежитлових приміщень № 1-12 в будинку АДРЕСА_1, за результатом якого виявили неможливість використовувати нежитлові приміщення без забезпечення їх водопостачанням, водовідведенням, електропостачанням, димовідведенням та вентиляцією, а також визнали за неможливе визначити причини відсутності зазначених мереж без відповідного доступу до інженерних мереж будинку та допоміжних приміщень, в яких вони розташовані, про що складено акт обстеження нежитлових приміщень.
У листі від 08 грудня 2020 року ТОВ "АТП-13057-7" зазначило, що воно було замовником будівництва ЖК "Бережанський" за будівельною адресою: АДРЕСА_2 . Представники ТОВ "УК "Фундамент Сервіс", обраного інвесторами квартир - мешканцями першої черги будівництва як обслуговуючої компанії, 08 грудня 2020 року не допустили власників нежитлових приміщень до підвальних та технічних приміщень.
01 грудня 2021 року співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 зареєстрували ОСББ "Б15".
21 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ОСББ "Б15" з приводу надання доступу до внутрішньобудинкових мереж багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Листом від 23 грудня 2021 року ОСББ "Б15" повідомило ОСОБА_1, що на час оформлення відповіді забудовник будинку не передав цьому об`єднанню приміщення з розташованими в них внутрішньобудинковими мережами, також в ОСББ "Б15" немає доступу (ключів) до них. Тож ОСББ "Б15" не може надати доступ до внутрішньобудинкових мереж будинку та приміщень, в яких такі мережі розташовані.
Право, застосоване судом
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
За частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
У частині першій статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого.
У Рішенні від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
У пункті 4 мотивувальної частини цього Рішення Конституційний Суд України зазначив, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 (провадження № 61-15919св19) зазначив, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
При вирішенні спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться такі приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку. Водночас допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17).
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
У частині другій статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Водночас законодавець передбачив, що такий перелік не є вичерпним та надав право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина третя статті 16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Правомірний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми права у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.