Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 520/8352/19
провадження № 61-3067 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська обласна прокуратура, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду м. Одеси
від 30 липня 2020 року у складі судді Літвінової І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська обласна прокуратура, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про визнання права користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що з жовтня 2014 року вона та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року відкрито провадження у справі № 521/14563/18 за позовом ОСОБА_3 до неї про розірвання шлюбу. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси
від 09 жовтня 2018 року провадження у справі № 521/14563/18 зупинено та надано сторонам строк для примирення протягом трьох місяців
Відповідно до рішення житлово-побутової комісії прокуратури Одеської області від 30 серпня 2017 року, між працівниками прокуратури Одеської області, у тому числі відповідачем, які потребують поліпшення житлових умов, було розподілено квартири.
Згідно з пунктом 1 питання 3 Витягу з протоколу засідання житлово-побутової комісії прокуратури Одеської області від 30 серпня 2017 року вирішено: надати службову квартиру № 15 (будівельний № 11/15 ), яка складається з однієї кімнати житловою площею 24 кв. м, загальною площею 45,6 кв. м, секції № 11, будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_3,
з родиною у складі 2 осіб: його та доньки - ОСОБА_2 .
На підставі розпорядження від 06 листопада 2017 року № 476 Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради
07 листопада 2017 року відповідачу був виданий ордер № 2481 серія ПР на вищевказану службову квартиру на двох осіб: ОСОБА_3 та малолітню дитину - ОСОБА_2 .
Відповідач не визнає право користування її та їх спільної малолітньої дитини - ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_3 . Вказаними протиправними діями ОСОБА_3 порушено її права та їх малолітньої дитини - ОСОБА_2 .
Зазначала, що вона й дочка є членами сім`ї відповідача і їх право на користування житловим приміщенням виникає у зв`язку із включенням до ордеру, а не після вселення у квартиру.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, просила суд визнати за нею та малолітньою дитиною - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 липня 2020 року
у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої
дитини - ОСОБА_2, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що малолітня дитина сторін - ОСОБА_2 у службове приміщення не вселилася та зареєстрованою у ньому не була, залишившись проживати разом з матір`ю - ОСОБА_1
у трикімнатній квартирі
АДРЕСА_6, в якій зареєстрована з 24 листопада 2017 року, тобто вже після одержання ОСОБА_3 ордеру, але до спливу строку його дії - 07 грудня 2017 року.
ОСОБА_1 вказувала про те, що доказами перешкоджання у користуванні спірним житловим приміщенням є відмова відповідача у наданні дозволу на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі, проте відсутні докази на підтвердження вказаних обставин. Реєстрація малолітньої дитини за адресою проживання її матері проведена за взаємною згодою обох батьків.
Крім того, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня
2018 року відкрито провадження у справі № 521/14563/18 за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 травня
2019 року позов ОСОБА_3 задоволено. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зареєстрований 02 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2037, розірвано.
Отже, на час розгляду цієї справи ОСОБА_1 не є членом родини та дружиною відповідача, а місце проживання їх дитини з матір`ю за адресою:
АДРЕСА_6, визначено за домовленістю між батьками, відповідно до частини першої статті 160 СК України, ще 24 листопада 2017 року, тобто у період дії ордеру на вселення відповідача у службове приміщення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, як законного представника малолітньої
ОСОБА_2, залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що доводи
ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, про те, що перешкоджанням у користуванні житловим приміщенням є відмова відповідача у надані дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини у спірній квартирі, не підтверджуються відповідними доказами. Як під час розгляду справи у суді першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував про те, що не заперечує проти проживання малолітньої дочки у службовій квартирі, заперечує проти проживання там позивачки через те, що вони не ведуть спільного господарства, шлюб між ними розірвано.
ОСОБА_1 з позовом до суду звернулася в інтересах малолітньої дитини, проте як позовна заява, так і апеляційна скарга містять доводи щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням саме позивачці.
Реєстрація малолітньої дитини за адресою проживання її матері проведена за взаємною згодою обох батьків, а саме довідкою про реєстрацію місця проживання дитини від 24 листопада 2017 року, якою підтверджено,
що малолітня дитина - ОСОБА_2, дійсно зареєстрована за адресою матері: АДРЕСА_6 . Вказана реєстрація була проведена за попередньою згодою та за заявами обох батьків.
Крім того, ОСОБА_3 має лише право на користування службовим житловим приміщенням, а не володіння ним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 520/8352/19 з Київського районного суду м. Одеси.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач, маючи намір одноособово зареєструватися в отриманій ним квартирі, зловживаючи довірою позивачки, запевнив її про необхідність скасування попередньої реєстрації місця проживання дитини у гуртожитку у зв`язку з майбутнім переведенням по роботі в іншу місцевість. Оскільки відповідно до положень закону діти мають бути зареєстровані за місцем проживання одного із батьків, тому малолітня дитина 24 листопада 2017 року була зареєстрована за адресою проживання матері.
01 грудня 2017 року відповідач зареєстрував місце проживання у спірній квартирі та реалізував право на вселення і користування нею одноособово, без врахування прав та інтересів малолітньої дитини, хоча документи для отримання квартири подавалися за умови наявності малолітньої дитини, як члена сім`ї.
Отже, поведінка ОСОБА_3 свідчить про те, що він мав намір одноособово користуватися спірною службовою квартирою, позбавивши малолітню дитину права користування цим житловим приміщенням.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив
У червні 2023 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відповідач та позивачка після припинення шлюбних відносин разом прийняли рішення про те, що дитина буде проживати з матір`ю - ОСОБА_1, якій на праві спільної частковою власності належало 2/3 частки квартири
АДРЕСА_6 . Тому позивачка не мала бажання змінювати місце своєї реєстрації на службову квартиру, яка була непридатна для проживання, оскільки у відповідача не було фінансової можливості на її облаштування. Позивачкою не доведено порушення прав малолітньої дитини, нею не порушувалося питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, чи зміни місця реєстрації дитини.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року відкрито провадження у справі № 521/14563/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року провадження у справі № 521/14563/18 зупинено та надано сторонам строк для примирення протягом трьох місяців.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 травня 2019 року
у справі № 521/14563/18 позовну заяву ОСОБА_3 задоволено. Шлюб між
ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зареєстрований 02 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2037 розірвано.
Відповідно до рішення житлово-побутової комісії прокуратури Одеської області від 30 серпня 2017 року, між працівниками прокуратури Одеської області, у тому числі відповідачем, які потребують поліпшення житлових умов, було розподілено квартири.
Згідно з пунктом 1 питання 3 Витягу з протоколу засідання житлово-побутової комісії прокуратури Одеської області від 30 серпня 2017 року вирішено: надати службову квартиру № 15 (будівельний № 11/15 ), яка складається з однієї кімнати житловою площею 24 кв. м, загальною площею 45,6 кв. м, секції № 11, будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_3,
з родиною у складі 2 осіб: його та доньки - ОСОБА_2 .
На підставі розпорядження від 06 листопада 2017 року № 476 Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради
07 листопада 2017 року відповідачу був виданий ордер серія ПР № 2481 на вищевказану службову квартиру на двох осіб: ОСОБА_3 та малолітню дитину - ОСОБА_2 .
Малолітня дитина - ОСОБА_2 у службове приміщення не вселялася та зареєстрованою у ньому не була, залишившись проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 у трикімнатній квартирі за адресою:
АДРЕСА_6, в якій зареєстрована
з 24 листопада 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.