Постанова
Іменем України
19 липня 2023 року
місто Київ
справа № 947/16679/21
провадження № 61-3105св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року, постановлене суддею Калашніковою О. І., та постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Князюка О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявниць
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у червні 2021 року звернулися до суду із заявою, у якій просили встановити факт постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року їх баби ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області
(далі - ГУ ДМС України в Одеській області).
Заявниці обґрунтовували свої вимоги тим, що на момент звернення до суду із заявою є громадянками Російської Федерації, проте мають намір набути громадянство України з тих підстав, що їхня баба ОСОБА_3 постійно проживала на території України до 24 серпня 1991 року. Проте докази, які підтверджують такий факт, не мають можливості отримати у позасудовому порядку, а тому звернулися до суду із відповідною заявою.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
У відзиві на заяву ГУ ДМС України в Одеській областізазначило, що звернення заявників до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання їх баби на території України станом на 24 серпня 1991 року зумовлено намаганням уникнути проходження законодавчо визначених процедур щодо ідентифікації, встановлення належності, прийняття або набуття громадянства України.
Заінтересована особа зауважила, що заявниці не надали до суду доказів на підтвердження факту, який просять встановити суд.
У зв`язку з наведеним вважали, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 14 липня 2021 року Київський районний суд м. Одеси задовольнив заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суд встановив факт постійного проживання ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції зазначив, що встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 на території України станом на 24 серпня 1991 року має правове значення для заявниць, в іншому порядку вони не можуть довести цього факту, який набув підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.
Оцінюючи позиції заінтересованої особи щодо спору про право, суд першої інстанції виснував, що право заявниць на отримання громадянства України на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" виникає за умови надання відповідних документів. Виключно посилання заінтересованої особи на існування спору про право не може беззаперечно свідчити про наявність такого спору.
Постановою від 31 січня 2023 року Одеський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області, рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що необґрунтованими та такими, що не мають правового значення для вирішення справи, є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не використали всі можливості для отримання статусу громадянина України, і звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що ОСОБА_1 з метою набуття громадянства України зверталася до Київського районного відділу Головного управління ДМС України в Одеській області, проте отримала письмове роз`яснення щодо здійснення процедури набуття громадянства, складовою частиною якої заінтересованою особою визначено звернення до суду з відповідною заявою.
Також апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що у цій справі існує спір про право, який має бути вирішений в порядку позовного провадження. Заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду саме з метою встановлення факту постійного проживання їх баби на території України станом на 24 серпня 1991 року. Під час розгляду справи суд не вирішував питання, чи є у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на набуття громадянства України, а лише в межах сформульованих вимог здійснював оцінку доводів сторін та доказів щодо постійного проживання баби заявниць на території України у визначений ними період.
Суд наголосив, що ухвалення рішення про встановлення факту постійного проживання баби заявниць на території України станом на 24 серпня 1991 року не створює будь-яких самостійних юридичних наслідків, які б призвели до безпосереднього набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 громадянства України. Встановлення цього факту є лише одним з чинників, потрібних для отримання ними громадянства України. Водночас жодного належного доказу на спростування факту постійного проживання ОСОБА_3 на території України станом на 24 серпня 1991 року апеляційна скарга не містить.
Апеляційний суд врахував, що оскільки закон не визначає іншого, окрім судового, порядку встановлення факту постійного проживання на території України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з їх доведеністю.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ГУ ДМС України в Одеській області 02 березня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ГУ ДМС України в Одеській області зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цих судових рішень визначило те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц (провадження № 61-14495св18), відповідно до яких заявник не надав доказів ініціювання питання щодо проведення процедури встановлення особи, а також доказів звернення заявника до міграційної служби із заявою про видачу паспорта замість втраченого, на підставі якої ухвалюють рішення про відмову чи задоволення такої заяви, що відповідає Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженому Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215), тому потрібно зробити висновок про те, що немає правових підстав для встановлення зазначеного факту, оскільки заявник не використала досудового порядку врегулювання цього питання відповідно до Порядку № 215;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17 (провадження № 61-41323св18), згідно з якими оскільки заявник не надав доказів того, що він звертався до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою та іншими документами для встановлення належності до громадянства України, або доказів того, що йому відмовлено у встановленні належності до громадянства України, тому апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що заява про встановлення факту проживання на території України є передчасною.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначили, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які ГУ ДМС України в Одеській області послалося у касаційній скарзі, адже фактичні обставини таких справ не є тотожними обставинам справи, що переглядається.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 08 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ГУ ДМС України в Одеській областіта витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 14 липня 2023 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що баба заявниць ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чернівці.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Чернівці у ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4 (батько заявниць).
У період з 22 листопада 1985 року до 27 листопада 2001 року ОСОБА_3 проживала за місцем реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 .
З 03 квітня 1989 року до 01 лютого 1994 року ОСОБА_3 працювала у Чернівецькому обласному управлінні культури спочатку на посаді заступника начальника планово-фінансового відділу, а далі - на посаді головного бухгалтера.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла у м. Чернівці.
Оцінка аргументів касаційної скарги
Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили встановити факт постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року їх баби ОСОБА_3 в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства.
Ухвалюючи рішення про задоволення такої заяви, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що встановлення факту має правове значення для заявниць, в іншому порядку вони не можуть довести цього факту, який було підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.
Під часрозгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на таке.
Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 і 6 розділуIV ЦПК України.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, згідно з якими громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу I Порядку № 215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Згідно з пунктом 29 розділу II Порядку № 215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а"-"в" пункту 24 цього Порядку, а також: а) документ, що підтверджує факт постійного проживання діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які постійно проживали на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
У разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до ІНФОРМАЦІЯ_5 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду (пункту 44 розділу ІІ Порядку № 215).
Територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, зокрема за територіальним походженням (пункт 92 розділу IV Порядку № 215).
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України (перше речення абзацу першого пункту 93 розділу IV Порядку № 215).
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою (абзац другий пункту 93 розділу IV Порядку № 215).
Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України (абзац п`ятий пункту 94 розділу IV Порядку № 215).