Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 295/6506/16-ц
провадження № 61-5419 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представник ОСОБА_2 - адвокат Красовський Володимир Миколайович,
третя особа - орган опіки та піклування Житомирської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Красовського Володимира Миколайовича, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року у складі судді Зосименка О. М.
та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року
у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила суд:
- встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2000 року до 2015 року;
- визнати недійсним договір дарування 35/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладений
11 березня 2016 року ОСОБА_2 на користь його сина ОСОБА_3 ;
- визнати спільною сумісною власністю подружжя 20/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину
від 20/100 частин указаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами;
- визнати за нею право власності на 1/2 частину від 20/100 частин зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 16 квітня 1979 року ОСОБА_2 згідно з договором дарування набув 37/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Інша частина житлового будинку належала: ОСОБА_4 (35/300)
та ОСОБА_5 (28/100).
З 1999 року вона разом із ОСОБА_2 проживали однією сім`єю
без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом їздили на відпочинок, тобто перебували в усталених сімейних відносинах, що притаманні подружжю. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, яка успадкувала після смерті ОСОБА_5 28/100 частин житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1, подарувала належну їй частку ОСОБА_2 .
У зв`язку з чим, ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на 65/100 частин указаного будинку.
11 березня 2016 року ОСОБА_2 подарував 35/100 частин спірного будинку своєму старшому сину - ОСОБА_3 . Позивач уважала,
що, подарувавши старшому сину частину будинку, ОСОБА_2,
як батько дітей, порушив права молодшого неповнолітнього їхнього спільного сина - ОСОБА_6, який є особою з інвалідністю. ОСОБА_2
не визнає її права на спірний будинок та намагається виселити разом
із сином ОСОБА_6, проте у них відсутнє інше житло. З цього приводу вона неодноразово зверталася до органів поліції.
Вказувала, що у період їх спільного проживання ними за спільні
кошти здійснено добудову житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Унаслідок цього, загальний розмір належної ОСОБА_2 частки у майні зріс з 65/100 до 85/100 частин
(37/100 частки він отримав у дарунок від батька, 28/100
від ОСОБА_9, що становить 65/100). Однак, у 2016 році зареєстрував 85/100, тобто 20/100 частки домоволодіння є спільно набутим майном за період їх спільного проживання як подружжя у 2001-2014 роках,
а тому вона має право на 1/2 частину від 20/100 частин спірного будинку.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд задовольнити
її позов.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 2000 року
до 2015 року.
Визнано спільною власністю подружжя ОСОБА_2
та ОСОБА_1 20/100 частин житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину
від 20/100 частин житлового будинку за цією адресою.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину
від 20/100 частин житлового будинку за зазначеною адресою.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що допитані судом свідки підтвердили факт того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у зазначений період. Установивши факт їхнього спільного проживання без реєстрації шлюбу, а отже й ведення спільного господарства та накопичення спільних коштів, суд дійшов висновку, що на майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2
у період з 1999 року до 2015 року, поширюється правовий режим спільної сумісної власності відповідно до вимог СК України.
11 грудня 2015 року ОСОБА_2 зареєстровано декларацію
про готовність об`єкта до експлуатації, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_1, здійснено прибудову літ. "а5" та "а6", надбудову "А5", "А4". Відповідно до другого розділу зазначеної декларації "Інформація про об`єкт будівництва": початок будівництва "А5" - 2009 рік, "А4" - 2004 рік, "а5" та "а6" - 2004 рік; закінчення будівництва - 2005,
2010 роки. При цьому прибудова складається із трьох кімнат, загальною площею 98,8 кв. м, житловою площею 34,8 кв. м. Таким чином, частка власності відповідача збільшилася на 20/100 частин - до 85/100 ідеальних часток. Ураховуючи, що набуття зазначеного майна відбулося за час проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_1 однією сім`єю
без реєстрації шлюбу, суд дійшов висновку, що 20/100 ідеальних
часток спірного житлового будинку належить ОСОБА_2
та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2018 року в частині визначення початку періоду спільного проживання сторін однією сім`єю
без реєстрації шлюбу змінено з 2000 року на 01 січня 2004 року. У решті рішення районного суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про встановлення юридичного факту, посилався на те, що СК України набрав чинності з 01 січня 2004 року і законодавець
не надав йому зворотної сили, а тому положення статті 74 цього Кодексу можливо застосовувати тільки до правовідносин, що виникли після
цієї дати.
Частиною першою статті 62 СК України передбачено, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до інформаційної довідки
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 лютого 2016 року
за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності
на 85/100 частин житлового будинку
АДРЕСА_1 . Отже, частка, що зареєстрована за ОСОБА_2 збільшилася на 20/100 частин (85/100 - 65/100) у період з 2004 року
до 2010 року, а тому висновки суду першої інстанції по суті вирішення спору є обґрунтованими.
Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у частині вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя 20/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину
від 20/100 частин та за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину
від 20/100 частин цього житлового будинку скасовано, направлено справу
у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін (провадження № 61-8628св19).
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
у відповідній частині та направляючи справу на новий розгляд,
суд касаційної інстанції виходив із передчасності висновків судів
про можливість поширення на збільшену частину майна режиму спільного сумісного майна подружжя, оскільки судами не було встановлено,
чи відбулося збільшення майна внаслідок спільних затрат подружжя,
не з`ясовано вартість спірного майна до його збільшення та після вчинення дій з добудови та переобладнання приміщення, а також не встановлено факт істотного збільшення вартості майна, за наслідками чого вирішити спір з урахуванням вимог статті 62 СК України та правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц, провадження № 14-114цс20.
Отже, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині встановлення юридичного факту набрали законної сили.
Останнім рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20/100 частин житлового будинку у АДРЕСА_1, визнання
за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частині
від 20/100 ідеальних часток зазначеного будинку, за кожним задоволено.
Визнано спільною власністю подружжя ОСОБА_2
та ОСОБА_1 20/100 частин житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину
від 20/100 частин житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину
від 20/100 частин житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом спору є майно ОСОБА_2, яке під час спільного проживання однією сім`єю
без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період
із 01 січня 2004 року по 31 грудня 2014 року стало предметом здійснення капітального ремонту та істотного переобладнання за рахунок чого суттєво збільшилась площа об`єкта нерухомого майна (з 58,3 кв. м до 98,6 кв. м)
й вартість будинку (1 555 360,00 грн). Указане підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 15 серпня 2022 року № 457/08-2022, складеним судовим експертом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних та земельних експертиз" Свістуновим І. С. (далі - висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 15 серпня 2022 року № 457/08-2022).
ОСОБА_2 не спростував належними доказами факт участі ОСОБА_1 у спільних затратах, пов`язаних із здійсненням ремонту будинку, його добудови чи перебудови, тобто в істотному збільшенні вартості спірного майна та належної йому частки у цьому майні. При цьому ним не надано й доказів, що такі істотні переобладнання здійснювалися виключно за його особисті кошти.
Суд першої інстанції врахував відповідні норми СК України, ЦК України.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Красовського В. М., залишено без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, у зв`язку з чим правильно встановив, що за наслідками реконструкцій та добудов у будинку АДРЕСА_1 за час спільного проживання сторін загальний розмір належної ОСОБА_2 частки збільшився
із 65/100 до 85/100 ідеальних часток. Відповідно істотно збільшилися
і вартість цього майна за рахунок добудов та реконструкцій, що, серед іншого, підтверджується висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 15 серпня 2022 року № 457/08-2022. Тому суд уважав
20/100 частин спірного майна є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Належних доказів на підтвердження того, що вартість спірного нерухомого майна збільшилася лише за рахунок особистих коштів ОСОБА_2, а також того, що ОСОБА_1 не приймала участі у його реконструкції
та будівництві прибудов, відповідачем не надано.
Суд апеляційної інстанції врахував відповідні норми СК України, правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також роз`яснення, надані судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2008 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Красовський В. М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого
2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 квітня
2023 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на таке: 1) судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином
не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу представника
ОСОБА_2 - адвоката Красовського В. М., залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу № 295/6506/16-ц із Богунського районного суду
м. Житомира. Відмовлено у задоволенні клопотання заявника
про зупинення виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року задоволено частково клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Красовського В. М.,
про зупинення виконання (дії) судових рішень. Зупинено дію рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року,
до закінчення його перегляду в касаційному порядку. В іншій частині клопотання відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року призначено справу
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Красовського В. М., мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права
та порушили норми процесуального права, неповно з`ясували обставини справи, що має істотне значення для її вирішення, не врахували постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі
№ 214/6174/15-ц, провадження № 14-114цс20 та постанову Верховного Суду від 03 лютого 2021 року, ухвалену у цій справі за наслідками касаційного перегляду попередніх судових рішень.
Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження наявності
її грошових затрат, які б призвели до істотного збільшення вартості спірного майна, та загалом не доведено, що істотне збільшення вартості спірного майна відбулося саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат сторін, а судами попередніх інстанцій цього не встановлено.
Не встановлено судами й те, що саме до 01 серпня 2006 року (останній день офіційного працевлаштування позивача) відбулося істотне збільшення вартості спірного майна.
Суди попередніх інстанцій порушили положення частини п`ятої статті 411 ЦПК України, оскільки під час нового розгляду справи не врахували вказівки постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у цій справі (провадження № 61-8628св19).
Зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок доведення існування підстав, передбачених частиною першою статті 62 СК України.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За договором дарування від 16 квітня 1979 року, посвідченим нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Слобожанюк Л. М., ОСОБА_10 подарував своєму сину ОСОБА_2
37/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,30 кв. м (а. с. 23-24, 79-80, т. 1).
Згідно із договором дарування частини житлового будинку від 06 лютого 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О. Л., зареєстрованим у реєстрі за № 281, ОСОБА_9 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 28/100 частин житлового будинку
АДРЕСА_1 (а. с. 77, т. 1).
Право приватної власності на нерухоме майно за договором зареєстроване за ОСОБА_2 05 березня 2009 року (а. с. 78, т. 1).
У центрі надання адміністративних послуг Житомирської міської ради ОСОБА_2 11 грудня 2015 року за № 17447 зареєстрував декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, у якій за адресою будинку АДРЕСА_1 зазначено прибудови літ. "а5" та "а6", надбудови літ. "А4" та "А5". Внесено відомості про початок будівництва - у 2004 році та про його закінчення у 2010 році. Загальна площа будівлі становить 98,8 кв. м (а. с. 96-97, т. 2).
Відповідно до довідки-розрахунку на встановлення нових розмірів ідеальних часток на житловий будинок
АДРЕСА_1 за фактичним користуванням, за результатами проведеної 12 січня 2016 року інвентаризації, виходячи з вартості будинку, розміри ідеальних часток складають: ОСОБА_2 - 85/100 частин, ОСОБА_4 - 15/100 частин (а. с. 147, т. 1; а. с. 17-18, т. 2).
У заяві від 26 січня 2016 року, посвідченій приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О. Л., зареєстрованій в реєстрі за № 44, 45 зазначено, що ОСОБА_4
та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1, їх ідеальні частки, які встановлені виходячи
з вартості будинку та фактичного користування, складають:
ОСОБА_2 - 85/100 ідеальних часток, ОСОБА_4 -
15/100 ідеальних часток (а. с. 145, т. 1).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно від 02 лютого 2016 року № 52449055 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 лютого 2016 року, індексний номер 28032099 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на 85/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 19, т. 2).
На підставі договору дарування частини житлового будинку від 11 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., зареєстрований в реєстрі за № 2767, ОСОБА_2 безоплатно передав у власність своєму сину - ОСОБА_3 35/100 частин будинку
АДРЕСА_1 (а. с. 122 зворот, т. 1).
Згідно з трудової книжки ОСОБА_1 з 12 вересня 2000 року
до 18 серпня 2006 року вона була офіційно працевлаштована у товаристві
з обмеженою відповідальністю "Ферпласт-Україна" та мала офіційний дохід (а. с. 52-53, т. 1).
15 серпня 2022 року за наслідками проведення судової оціночно-будівельної експертизи складено висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 457/08-2022 (а. с. 3-50, т. 3), яким встановлено:
"1. Вартість квартири № 4 (площею 58,3 кв. м) та 1/2 частини сараю
(літ. "Б"), що входили до складу 37/100 частки житлового будинку
за адресою: АДРЕСА_1, в стані на 01 січня 2004 року, цінах на дату проведення дослідження, становить 424 231,00 грн.
2. За даними представлених на дослідження матеріалів, у період із 01 січня 2004 року по 04 березня 2009 року у приміщеннях квартири № 4, які входили до складу 37/100 частки цього житлового будинку, здійснено перепланування та будівництво прибудови (літ. "а5" та "а6") та надбудови (літ. "А4"), в результаті чого площа квартири № 4 збільшилась із 58,3 кв. м до 98,6 кв. м (в тому числі 40,8 самовільно побудовано), а також влаштовано інженерні комунікації, зокрема: водопостачання
та водовідведення (каналізація). Встановити точну дату початку виконання кожного етапу будівельних робіт, виходячи із обсягу наданих
на дослідження матеріалів, не вбачається за можливе.
3. Вартість квартири № 4, що входила до складу 37/100 частки указаного житлового будинку в стані на 04 березня 2009 року після здійснених прибудов та надбудов у період з 01 січня 2004 року по 04 березня 2009 року, в цінах на дату проведення дослідження, становить: 814 597,00 грн.
4. Вартість об`єктів нерухомого майна, що входило до складу 65/100 частки зазначеного житлового будинку в стані на 05 березня 2004 року, а саме: приміщень загальною площею 96,3 кв. м, у цінах на дату проведення дослідження, становить: 760 500,00 грн.
5. Виходячи із обсягу наданих на дослідження матеріалів у період
із 05 березня 2004 року по 31 грудня 2014 року в спірному житловому будинку проведені наступні роботи:
- в приміщеннях, які входили до складу 37/100 частки здійснено перепланування, влаштовано прибудови (літ. "а5" та "а6") та надбудови (літ. "А4"), в результаті чого площа квартири збільшилася із 58,3 кв. м
до 98,6 кв. м (в тому числі 40,8 самовільно побудовано), а також влаштовано інженерні комунікації (водопостачання та каналізація);
- на місці тамбура № 2-1 (площею 3,0 кв. м), кухні № 2-2 (площею 8,4 кв. м) та кімнати № 2-3 (площею 8,9 кв. м), що входили до складу 28/100 частки, які зазначені в технічному паспорті від 14 листопада 2005 року
(а. с. 7-11, т. 2) станом на 18 квітня 2015 року розташована самочинна прибудова загальною площею 62,8 кв. м,…, тим самим збільшено площу квартири № 2 із 20,3 кв. м до 62,8 кв. м (в тому числі 62,8 кв. м самочинно побудовані). Встановити точну дату початку виконання кожного етапу будівельних робіт, виходячи із обсягу наданих на дослідження матеріалів,
не вбачається за можливе.
6. Вартість приміщень, що входили до складу 65/100 частки цього житлового будинку та здійснених прибудов із надбудовами у період
з 05 березня 2004 року по 31 грудня 2014 року в цінах на дату проведення дослідження, становить: 1 555 360,00 грн".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права