Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 321/1154/18
провадження № 61-5799 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Частюк Віталій Олександрович,
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.
від 02 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст подання
У вересні 2018 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Частюк В. О. звернувся до суду із поданням про обмеження виїзду за кордон боржникаОСОБА_1 .
Уподанні вказано, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання восьми виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості на загальну суму 442 425.27 грн.
Боржником рішення судів не виконано, станом на 17 вересня 2018 року заборгованість боржником не сплачена, від виконання своїх обов`язків згідно виконавчого документу по сплаті суми боргу ухиляється. Крім того, до державного бюджету України не стягується виконавчий збір, загальна сума якого становить 44 242,52 грн.
Короткий зміст ухвал суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про обмеження виїзду за кордон ОСОБА_1 задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетину кордону України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1 з примусового виконання восьми виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості на загальну суму 442 425,27 грн.
Виконання ухвали доручено Державній прикордонній службі України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції,
ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року направлено копії матеріалів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 вересня
2018 року у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
Частюка В. О. про обмеження виїзду за кордон ОСОБА_1 до Хортицького районного суду м. Запоріжжя для вирішення процесуального питання про відновлення втраченого судового провадження (у зв`язку зі зміною підсудності).
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 321/1154/18 у частині:
- копії ухвали Михайлівського районного суду Запорізької області
від 21 вересня 2018 року про відкриття провадження у цивільній справі;
- копії ухвали Михайлівського районного суду Запорізької області
від 24 вересня 2018 року про задоволення подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції
у Запорізькій області про обмеження виїзду за кордон ОСОБА_1 ;
- копії листа Михайлівського районного суду Запорізької області
від 25 вересня 2018 року про направлення копії ухвали суду від 24 вересня 2018 року старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Частюку В. О. та ОСОБА_1 для відома;
- копії листа Михайлівського районного суду Запорізької області
від 19 жовтня 2018 року про направлення копії ухвали суду від 24 вересня 2018 року до Державної прикордонної служби України для виконання.
У лютому 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали справи після відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року у зазначеній справі повернуто заявникові.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки судове провадження у справі № 321/1154/18 втрачене і ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2023 року з виправленою опискою ухвалою суду від 24 лютого 2023 року відмовлено у його відновленні в частині подання та доданих матеріалів справи, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року є неможливим. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що Глава 1 Розділу V ЦПК України "Апеляційне провадження" не містить положень щодо дій суду апеляційної інстанції у випадку надходження апеляційної скарги на судове рішення у цивільній справі провадження, в якій втрачено, у разі наявності неоскарженої ухвали суду про відмову у відновленні втраченого судового провадження з причин недостатності зібраних матеріалів, постановленої у порядку, визначеному статтею 494 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що цивільним процесуальним кодексом не врегульовано питання повернення апеляційної скарги, поданої на судове рішення у справі, в якій втрачене судове провадження, тому по аналогії права підлягає застосуванню стаття 357 ЦПК України.
Також суд апеляційної інстанції послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 березня 2023 року залишено без руху для усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у цій справі,витребувано цивільну справу № 321/1154/18 з Хортицького районного суду м. Запоріжжя, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції було порушені норми права, зазначаючи, що судом не були ураховані його доводи, справа по суті не розглядалася, суд, повертаючи його апеляційну скаргу, застосував формальний підхід.
Вважає, що оскільки заяву про відновлення втраченого судового провадження районним судом було задоволено, хоча і частково, матеріали втраченого судового провадження були відновлені (було відмовлено лише в частині відновлення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України його, яке внаслідок закінчення зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, у рамках якого його було обмежено у праві виїзду за межі України, було знищено) апеляційний суд мав об`єктивну можливість розглянути його апеляційну скаргу, проте відмовив йому у розгляді апеляційної скарги, таким чином продовжив порушувати його права.
Вказує, що апеляційне оскарження ухвали районного суду про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України, має для нього виняткове значення, оскільки є єдиним можливим способом захисту його порушених прав під час воєнного стану, зокрема на свободу пересування, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17 та відповідні рішення Європейський суду з прав людини.
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.
Щодо гарантованого міжнародним та національним законодавством права на доступ до суду
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1
статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема, на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі Podbielski and PPU Polpure v. Poland від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98).
ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Щодо судових рішень за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження
У статті 494 ЦПК України визначено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити (частина перша).
В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження (частина друга).
У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (частина третя).
Після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено (частина четверта згаданої статті).